Святкові пріоритети

Україну розривають на шматки зовнішні вороги, а поняття «патріотизм» до цього часу носить «шароварний», незрозумілий широким верствам суспільства зміст.

Покрова Пресвятої Богородиці, День захисника України, День Українського козацтва – потрійне свято надихає на серйозні роздуми. 14 жовтня також відзначається Міжнародний день стандартизації. Додатковий привід оцінити наші стандарти духовності, патріотизму та відданості Батьківщині.

З сумом констатуємо, що сторіччя активної визвольної боротьби українського народу за державну незалежність знаменувалося взаємними сварами, відсутністю консолідації та послідовності дій. Саме тому сьогодні Україну розривають на шматки зовнішні вороги, а поняття «патріотизм» до цього часу носить «шароварний», незрозумілий широким верствам суспільства зміст.

Докоряти у цій ганебній ситуації слід передусім місцевій еліті, головним життєвим пріоритетом якої є власне збагачення, навіть ціною втрати вітчизняної території. За гучними патріотичними гаслами слідують боязкі, безвольні дії. Яскравим прикладом такої «політики» стала згода на укладення вкрай невигідних для України Мінських угод. Стидно сьогодні спостерігати над недолугими спробами українських політиків переінакшити зміст згаданого документу – послідовність нав’язаних Україні дій з врегулювання війни на Донбасі закріплена відповідною резолюцією Радбезу ООН.

Лише за офіційними даними за період війни на Сході України вже загинули 2533 військових. Через горнило « АТО» пройшло понад 280 тисяч українських вояків. Майже кожна доба приносить нам нові втрати.

Нещодавно ПАРЄ у своїй резолюції нарешті визнало факт російської агресії в Україні (на відміну від багатьох наших внутрішніх політичних чинників, які продовжують роботи бізнес з країною-агресором).

В той же час, ми котрий рік пропонуємо владі виробити чітку Оборонну доктрину, котра б передбачала підвищення обороноздатності держави як щодо російської агресії, так і по усьому периметру державного кордону. На разі влада рапортує про механічне збільшення фінансування військових потреб у державному бюджеті. При цьому велика кількість коштів традиційно осідає в кишенях чиновників.

Окремою важливою темою є соціальна реабілітація і адаптація героїв війни до мирного життя. Жодної зрозумілої програми в цій сфері до цього часу не існує.

Українське козацтво було типовим лицарським орденом доби середньовіччя. Сьогодні нам катастрофічно не вистачає лицарського духу – самовідданості та готовності покласти життя за віру та Батьківщину. За відсутності реальних дій влади нам знову залишається сподіватися лише на милість Пресвятої Богородиці.

Володимир ВОЛКОВ

Глава Української військової організації «СПАС-23»