Путін та "йоббіки": з ким та як ми боремося за Крим і кримчан?

Серед маргінальних фашистських друзів Путіна найбільш впливовою є угорська партія «Йоббік» (Jobbik Magyarorszagert Mozgalom – За кращу Угорщину!), яка має трьох представників у Європарламенті. Ця політична сила не лише визнала легітимність анексії Криму, а

27березня Генеральна Асамблея ООН ухвалиларезолюцію щодо підтримки територіальноїцілісності України та невизнаннялегітимності кримського референдуму.Що це нам дає? Майже нічого, бо в геополітиціпріоритетним завжди було правосили,а не сила права.

Які щодо боротьби на Майдані, світоваспільнота «висловлює стурбованість»,«рішуче засуджує», «всіляко підтримує»,але все це залишається на рівні декларацій.

Однакголосування за резолюцію продемонструвало,хто відкрито позиціонує себе нашимиворогами. Передусім це 11 країн-маргіналів,що висловилися «проти». Але Україна маєзмінити своє ставлення й до 58 держав,що «утрималися» (дипломатичною мовоюце означає «ми на боці сильнішого»),.

Останнімчасом «російське зомбобачення» майжещовечора показує «провідних» європейськихполітиків, які схвально відгукуютьсяпро кримський псевдореферендум. Іроніядолі: підтримку головному «антифашистові»сучасності Путіну висловлюють здебільшогополітичні сили, які в Європі вважаютьсянеонацистськими.

Середмаргінальних фашистськихдрузів Путінанайбільш впливовою є угорська партія«Йоббік» (JobbikMagyarorszagertMozgalom– За кращу Угорщину!),яка має трьох представників уЄвропарламенті. Ця політична сила нелише визнала легітимність анексіїКриму, але й усе голосніше говорить проможливість захисту етнічних угорцівна Закарпатті.

Українаповинна зробити висновкиз подій останніх місяців. Насампереднеобхідно зрозуміти, хто є ворогаминашої держави: сам Путін, його європейські«йоббіки», ростовський «йоббік», щозакликає до проведення якихосьреферендумів у кожному регіоні, п’ятаколона Кремля в особі місцевихсепаратистів…

Адалі треба визнати, що кримський конфліктперейшов до рангу «довгих питань», ішвидкого розв’язання тут чекати неварто. Існує поширений міф (у який чомусьвірить багато поважних експертів): коли«демократичні сили» Росії знищать режимПутіна, Крим повернуть Україні. Неповернуть.

Сьогодніблизько70% громадян РФ схвалюють дії Путіна вКриму. Тому лише наївний може покладатисяна «альтернативних» російських політиківз ліберально-демократичного табору.Здається, ще академік Вернадський слушнозазначив, що будь-якийросійський лібералізм закінчуєтьсятам, де починається українське питання.

Мимаємо розраховувати лише на свої силий виробити власну активну позицію.Тільки тоді можна буде сподіватися надієву допомогу Заходу.

Якмогла повестися Україна в ситуації зпівостровом?

1.Де-факто «здати» Крим і повністюзосередитися на півдні та сході країни.

2.Де-факто «здати» Крим, але продовжитиборотьбу за кримчан.

3. Невиводити війська з Криму й ітина поглиблення конфлікту.

Судячиз останніх дій влади (виведеннявійськ, перебоїв з соціальними виплатамидля громадян), було обрано перший варіант.На жаль… Хоча оптимальною стратегієюбуло б поєднання другого й третьоговаріантів: у довгостроковій перспективіборотисяза Крим, а просто зараз – за кримчан!

Звичайно,про військове протистояння не йдеться.

Щожможна й необхідно робити вже сьогодні?

• Проводитимасштабнуінформаційну політикув Криму. Нині «незалежницька ейфорія»зникає навіть у вчорашніх симпатиківПутіна. Дехто з них уже збагнув, щонасправді відбувається рейдерськезахоплення півострова: зараз російськібізнесмени за копійки викуповуютьбізнес у власників, залишаючи тих безроботи і перспектив. Щоб кримчани кращерозуміли ситуацію, треба боротися змонополією ворожих ЗМІ, розповідаючилюдям правду.

• Заплющуватиочі на «подвійне громадянство» в Криму.Інакше ми ризикуємо назавжди втратитимешканців півострова як українців.Показово, що саме Путін кілька днівтому запропонував всім особам з подвійнимгромадянством стати на облік. Для Кремлявони завжди будуть другим сортом,«напівгромадянами», а для України –залишатимуться своїми. Це треба доноситидо кримчан не лише словами, а й конкретнимидіями.

• Меншедумати про візовий режим з Росією, абільше – про безвізовийз Європою.Дипломатичні зусилля влади слідспрямувати на це нагальне завдання.Необхідно показати кримчанам, що вУкраїні їм буде краще. Що тут на нихчекає не анархія, «махновщина» чи«бандерівщина», а успішна й відкритасвітові держава.

• Переорієнтовуватиекономіку на європейськіринки збуту.Якщо Європа хоче довести, що її насправдіхвилює доля України, має йтися не лишепро кредити та збільшення наших борговихзобов’язань, а й про готовністьвідкритися для українських товарів ідопомогти вітчизняному виробникові.

• Позаконкурсом надатиусімкримськимабітурієнтам додаткові місця вуніверситетах,розташованих на «материковій» Україній безкоштовно поселити студентів угуртожитках. Молодь – майбутнє будь-якоїдержави, і за це майбутнє потрібноборотися.

Українаотримала тяжкийудар, але разом з тим – цінний урок«реальної політики». У нас попередудовготривале дипломатичне, інформаційней економічне протистояння. І всі зовнішні«резолюції» та «занепокоєння» отримаютьсправжню вагу лише тоді, коли ми саміпочнемо собі допомагати.

Борімося– йпоборемо!

СлаваУкраїні!