45й Президент США і майбутнє Паризької угоди: to be or not to be?

Про долю міжнародних енергетичних відносин та забезпечення сталого розвитку світу

Поки ще вирують пристрасті довкола результатів президентських виборів у Сполучених Штатах Америки, емоції мають поступитися прагматизму. Хоча доля світової політики неясна, перспективи залишаються туманними, передвиборча риторика кандидатів може дати кілька орієнтирів для прогнозування.

Тривала виборча кампанія, за якою спостерігав весь світ, дійшла до свого логічного кінця, поставивши перед політтехнологами і політичними консультантами багато питань. Публічність кандидатів як невід'ємна частина політичної гонки за крісло номер 1 вражає кількістю виступів, заяв, інтерв'ю. Позиції кандидатів різнилися з багатьох питань: від оцінки внутрішніх процесів до зовнішньополітичних орієнтирів.

Перемога кандидата від Республіканської партії відомого бізнесмена Дональда Трампа в будь-якому випадку вплине на позиції США у світі. Американське лідерство вимагає зваженого підходу з боку новообраного президента.

Особливу увагу привертає стратегічне бачення глобальних проблем сучасності, зокрема, забезпечення сталого розвитку, доступу до енергії тощо. Взагалі, енергетична тематика була присутня в політичних програмах обох кандидатів.

Кліматичні ефекти, які час від часу відчуває на собі людство у різних куточках планети, і природні катастрофи змусили переоцінити своє ставлення до навколишнього середовища. «Карбонові» податкові новації стали мейнстрімом у політичних дебатах. Варто зазначити, що Сполучені Штати Америки, як і Китайська Народна Республіка, є одним із світових лідерів з емісій вуглекислого газу (СО₂). Тож, насторожує, що у передвиборчій енергетично-екологічній риториці майбутнього президента звучали політичні меседжі, які кардинально відмінні від загальносвітових трендів з боротьби зі зміною клімату. У вересні 2015 року в одному із інтерв'ю Д.Трамп заявляв, що він не розглядає зміну клімату в якості серйозної екологічної проблеми. Більш того, кандидат в президенти США висловлював сумніви, що саме антропогенний вплив на навколишнє середовище є причиною кліматичних змін (http://www.msnbc.com/msnbc/trump-climate-change-not-one-our-big-problems).

Прагнення до низьковуглецевої економіки були закріплені у багатьох національних енергетичних стратегіях. Комплексне бачення розвитку енергетичного сектору є запорукою стабільного функціонування економіки. Цікаво, що у травні 2016 року, перебуваючи у Північні Дакоті, містер Трамп представив план з енергетики (An America First Energy Plan), в якому виклав своє бачення першочергових кроків у випадку його перемоги. Одним із головних енергетичних пріоритетів Д.Трампа визначено прагнення зробити Америку енергетично незалежною, тобто вільною від необхідності імпортувати енергоресурси з ОПЕК або будь-яких країн, ворожих до інтересів США. Сприяння енергетичній революції є основним інструментом на цьому шляху. Трамп прагнетиме здешевшити вартість енергоресурсів для внутрінього ринку за рахунок збільшення видобутку викопних енергоресурсів, що у свою чергу, негативне вплине на екологічну ситуацію. Крім того, згідно з політичною позицією Трампа, більш доцільно вкладати американські гроші не у боротьбу зі зміною клімату, а у вирішення проблем чистого повітря і прісної води. В якості стратегічної економічної і зовнішньополітичної мети США на довгострокову перспективу декларується забезпечення домінування американських енергетичних інтересів в світі.

Програма максимум на 100 днів президентства включає також збереження вугільної промисловості, скасування обмежень на нові технології буріння, а також реабілітацію проекту "Keystone Pipeline", мережі нафтогонів між в Канадою та Сполученими Штатами (https://www.donaldjtrump.com/press-releases/an-america-first-energy-plan). Проект був призупинений через критику екологів і відхилений Адміністрацією Б.Обами як недоцільний. Для порівняння, Гілларі Клінтон, кандидат від Демократичної партії, у своїй передвиборчій риториці апелювала до екологічних питань, виступаючи за скорочення викідів парникових газів, розвиток відновлювальної енергетики. У свою чергу, містер Трамп промотував підвищення внутрішнього виробництва нафти і газу, заперечуючи необхідність реалізації екологічних ініціатив Адміністрації Б.Обами.

В цілому, в рамках американських політично-академічних дискусій прослідковуються дві основні позиції. В той час, як серед дослідників встановився відносний консенсус щодо детермінантів екологічних проблем, політичні кола, які мають бізнес-інтереси в нафто-газовій сфері, схильні заперечувати і людський фактор, і катастрофічний вплив викопної енергетики на екологію.

Після обрання Д.Трампа, багато експертів з екології почали висловлювати побоювання щодо майбутнього Паризької угоди в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яка була підписана у квітні ц.р. у Нью-Йорку (США). Угода стала кроком вперед на шляху до реалізації цілей сталого розвитку, визначених Організацією Об'єднаних Націй. Після виконання умов вступу в силу 4 листопада 2016 року Паризька угода набула чинності. Тим не менш, Сполучені Штати ще не провели необхідні внутрішньодержавні процедури, Паризька угода досі не ратифікована верхньою палатою Конгресу США - Сенатом. Враховуючи той факт, що за результатами виборів більшість в Конгресі в обох палатах (Сенат і Палата представників США) отримали представники Республіканської партії, вірогідність натискання паузи цілком реальна. Іронічно, що в даний час у період з 7 по 18 листопада у м. Марракеш (Королівство Марокко) проходить Конференція Сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату (COP22), яка має на меті розробити механізми імплементації Паризької угоди.

Хоча Трамп під час виборчої кампанії і заявляв, що у разі його перемоги, він буде докладати зусиль, щоб демонтувати Паризьку угоду і така ціль присутня у його планах на 100 днів, тим не менш, з юридичної точки зору в нього залишається мало варіатів для політичного маневру. Відмова США від своїх зобов'язань матиме негативний вплив на міжнародний імідж країни, а також ускладнить досягнення консенсусу і співпрацю з іншими країнами з питань, які мають важливе значення для американського народу. За прогнозами американських експертів, перемога Трампа, скоріш за все, буде мати ефект відмови від фінансування Зеленого кліматичного фонду ООН, а також обмеження іноземної допомоги на екологічні програми в цілому (https://www.scientificamerican.com/article/could-trump-simply-withdraw-u-s-from-paris-climate-agreement/). Тож, після інавгурації в січні наступного року не тільки громадяни Сполучених Штатів Америки, але й світове співтоваривство матимуть змогу підвести деякі підсумки енергетичним зусиллям Дональда Трампа після 100 днів його президенства.

Отже, весь світ очікує лідерства від нового президента Сполучених Штатів, в тому числі і у питаннях боротьби зі зміною клімату. Млява позиція найрозвинішої економіки світу щодо вирішення проблеми глобального потепління може суттєво сповільнити ефекти від тих заходів, які були вжиті міжнародною спільнотою протягом останніх років. За таких умов, лідерство Європи цілком може бути виправданим, враховуючи довгострокові орієнтири Європейського Союзу в рамках енергетичної політики і успіхи окремих європейських країн на шляху до декарбонізації національних економік.