Ризики законної оптимізації податкового навантаження підприємств у сфері АПК у 2016 році. Практичні рекомендації щодо судового захисту.
Україна завжди стимулювала аграрний сектор економіки шляхом надання пільг та дотацій, а тому він займає значну частку промисловості в державі та лідируючі позиції на світових ринках. Таке піклування з боку держави обумовлене тим, що підприємства агропромислового комплексу (далі – АПК) вразливі до форс-мажорних обставин (наприклад: несприятливих погодних умов для врожайності, епідеміологічних захворювань тварин і т.д.). Однак, у 2016 році ліберальне пільгове податкове життя підприємств у сфері АПК скінчилося. Законодавцем збільшено податкове навантаження шляхом внесення змін до Податкового кодексу України (далі – ПК України) щодо адміністрування ПДВ підприємств цього сектору економіки, які обрали спеціальний режим оподаткування.
Так, положеннями п. 209.2 ПК України встановлено, що позитивна різниця між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду підлягає перерахуванню до Державного бюджету України за операціями із зерновими і технічними культурами у розмірі 85 %; за операціями з продукції тваринництва – 20 %; а за іншими операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами – 50 %. Решту ПДВ законодавець дозволив залишити аграріям.
При цьому в п. 209.19 ПК України з метою застосування п. 209.2 цього ж Кодексу визначено, що зернові культури віднесено до товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД, а технічні культури – 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД.
Таким чином, у разі реалізації кукурудзи (1005 – УКТ ЗЕД) та пшениці (1001 – УКТ ЗЕД) підприємства дійсно будуть оподатковуватися за ставкою 85 % з суми ПДВ. Такої позиції притримується і ДФС України у листі від 05.01.2016 №203/7/99-99-19-03-02-17.
Водночас, з метою зменшення податкового навантаження с/г виробники можуть власними силами переробити чи придбати послуги з переробки зерна та кукурудзи на крупи чи гранули із зерна зернових культур чи пластівців із кукурудзи. Така переробка призведе до зміни товарної позиції на 1103 або 1104 згідно з УКТ ЗЕД. З огляду на це операції з реалізації крупи, гранул чи пластівців будуть оподатковуватися за правилами абз. «а» п. 209.2 ПК України. Тобто, підприємствам необхідно буде сплачувати до бюджету тільки 50 % від позитивної різниці між ПЗ та ПК, а решта 50 % суми ПДВ вони залишать собі.
Ризики, пов’язані з наявністю ділової мети
Органи ДФС у разі наявності у с/г виробників власних виробничих потужностей для переробки зерна, кукурудзи під час перевірки можуть розцінити операції з придбання таких послуг щодо переробки як схему ухилення від сплати ПДВ. На думку податківців за таких умов у цих операціях немає економічної доцільності (ділової мети). Аналогічне питання щодо економічної доцільності у податкових органів може виникнути вже до комбікормового заводу щодо операцій з придбання круп чи гранул у с/г виробників, оскільки основним видом діяльності заводу є також виробництво цих же товарів. Для обґрунтування наведених зауважень фіскальні органи в акті перевірки можуть застосувати судову доктрину «Ділової мети».
Для спростування у разі виявлення таких порушень у суді необхідно буде навести наступні доводи:
· в Україні діє принцип свободи підприємницької діяльності (ст. 6 ГК України);
· одним із видів діяльності як і у продавця, так і покупця згідно установчих документів та ЄДРПОУ є здійснення переробки кукурудзи та зерна, а також їх продаж;
· органи ДФС не мають повноважень незаконно втручатися у господарську діяльність підприємств.
Ризики, пов’язані з рівнем звичайних цін
З 1 січня 2016 року на законодавчому рівні уточнено базу оподаткування з ПДВ щодо операцій з реалізації самостійно виготовленої продукції, а саме тепер договірна ціна буде прирівнюватися не до собівартості виготовленої продукції, а до рівня звичайних цін на таку продукцію. Тобто, звичайні ціни для товаровиробників-платників ПДВ повертаються, і для їх визначення слід буде користуватися правилами пп. 14.1.71 ПК України.
Відповідно до п. 14.1.71 ПК України звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими, відповідно до ст. 39 цього Кодексу.
У разі якщо операції з продажу крупи та гранул відбуватимуться між с/г виробником та комбікормовим заводом одного агрохолдингу (тобто, пов’язаними особами), то у податківців також можуть виникнути питання щодо рівня звичайних цін по цим операціям. Превентивним заходом щодо недопущення судового конфлікту є наближення цінової політики на товари с/г виробника до рівня ринкових цін.
Водночас, для захисту своїх інтересів у суді необхідно буде акцентувати увагу на якості закону та відсутності законодавчо закріпленої методики встановлення рівня звичайних цін.
Вищенаведене надасть можливість заощадити кошти та мінімізувати податкові ризики підприємств у сфері АПК у 2016 році. Проте, з 2017 року аграрії з високою вірогідністю залишаться без податкових пільг (державної підтримки) на одинці в боротьбі із стихійними лихами (форс-мажорними обставинами). А на додачу умови ведення бізнесу через конкуренцію з боку підприємств країн ЄС стануть жорсткішими. Тому, щоб витримати вказані виклики особливо малим та середнім підприємствам у цьому секторі економіки необхідно буде зосередитись на своїх сильних сторонах, здійснити податкове планування та структурування бізнесу.
