Карантин — це канікули з домашнім завданням

Світ змінився остаточно та невідворотно. Тепер правила гри інші. І це стосується всього: суспільних, сімейних, дружніх стосунків та, особливо, бізнесу.

Причому, які саме ці правила гри зараз, до кінця не зрозуміло. І в цьому, як на мене, вся краса та неймовірність нинішньої ситуації. 

Я взагалі не підтримую глобальної істерії з пандемією. І я зараз зовсім не закликаю розгулювати вулицями без засобів особистого захисту та порушувати правила самоізоляції. Їх необхідно дотримуватися.

Проте, мені здається, що зараз варто усвідомити: наше життя кінечне, і смерть — це не жахлива постать із косою. Це якась фінальна точка, до якої ми дійдемо своїм особистим шляхом через усе життя. А через пандемію чи інший нещасний випадок — не так важливо.

Важливо насолоджуватися тут і зараз. Так, безумовно, це складніше робити в умовах самоізоляції. Але ж подивіться навкруги. Природа оживає, всі ми з вами в однакових умовах, а у давніх друзів з'явився час одне на одного. Здавалося б, ну що поєднує всі ці речі? 

Поєднують їх істинні цінності: природна краса, єдність, підтримка та звільнений час. А от для чого він звільнився — тільки вам вирішувати. Я особисто думаю про те, яким світ вийде із цих примусових канікул і як під нього можна модернізувати себе та свої проєкти.

Бізнес, як і вся планета, не буде тим, який ми його пам'ятаємо. Наразі відбувається перезавантаження. Так-так. Перезавантаження вірусом. Хоч як би іронічно це звучало. Я вважаю, що всім власникам проєктів необхідно мобілізуватися. Як саме?

Вловити майбутні тренди та відповісти на запитання «що буде затребуваним?» 

Мені здається, що в людей тотально зміняться пріоритети та бажання. Тепер усім захочеться мати власний будинок десь неподалік мегаполісу. Адже квартири надовго асоціюватимуться з бетонною в’язницею, до якої всіх запроторив вірус. Там, за «містом», люди об'єднуватимуться в маленькі громади та будуть ближчими до природи, одне до одного і, що найголовніше, до самих себе. 

Звідси можна зробити висновок, що будуть популярні невеликі виробництва: фермерства, крафтові меблі, керамічний посуд. Адже великий бізнес значно менш рухливий і гнучкий. Тому, на жаль, у період кризи його чекає або повний крах, або таке ж тотальне перезавантаження та зменшення обсягів виробництва.

І в багатьох якась велика корпорація або те саме виробництво будуть асоціюватися з тим, що легко зруйнувати якоюсь непередбаченою ситуацією.

Усі бажатимуть стабільності. Нехай малої, у своєму невеличкому домі, з оновленими старими меблями та домогосподарством. Але ж стабільності.

Саме з цих думок і принципів я зараз веду та змінюю свої проєкти. Так, наприклад, мій концепт виставочного простору меблів і кафе вже ніколи не існуватиме в тому вигляді, в якому він був до карантину. Кафе зараз не працює, а після навряд чи розпочне свою роботу.

Ми з командою однодумців реалізуємо абсолютно новий концепт дизайн-бюро, в якому будемо створювати доступні дизайнерські речі для облаштування нових приміщень. Адже люди вже зараз масово мігрують. А ми вже зараз допомагаємо їм у цьому. 

Проте далі — вже не більше. Далі — ширше та глибше. Ми плануємо втілити у реальність простір, де створюватимуть крафтові меблі, кераміку, картини. Тут пануватиме творчість і відбуватиметься апгрейд уже наявних речей. Хоча раніше тут планували відкрити творчий хостел. Але все змінюється. В цьому й краса нашого життя загалом і нинішньої ситуації зокрема.

Взагалі я вважаю: те, що зараз відбувається, — це переломний момент для людства. Саме тому ми з командою нашого фестивалю, де всі охочі можуть реалізувати свої творчі мрії, знімаємо про це кіно. Насправді ми розпочали його ще до карантину. Це був такий собі таємний «підпроєкт». Але наразі це фільм про життя одного проєкту до карантину, під час нього та після.

Мені здається, що цей досвід можна буде перейняти для будь-якого бізнес-проєкту й навіть людини. І кожен впізнає в цьому фільмі те, що переживав на власному досвіді. 

Сьогодні як ніколи необхідно пам'ятати, що найголовніше в житті — бути тут і зараз. Насолоджуватися кожною хвилиною. Навіть якщо невідомо, що далі. Навіть якщо страшно. 

Давайте думати, підлаштовуватися під обставини, змінюватися та любити. Адже саме любов врятує світ і допоможе нам у цій непростій справі: насолоджуватися життям навіть під час абсолютної невизначеності та карантину. Тому — всім любові!