Чи існує життя без гранту?

Чи не є показова активність з новими елементами рішучості, яка переростає в агресію, бажанням продемонструвати спроможність і надалі працювати у цікавих донорам напрямках?

Чи є в живій природіаналогії з тими процесами, які нині відбуваються в судовій системі нашоїдержави? Виявляється є. Судова система нині перебуває у стані … вагітності. Так,саме з цим чудовим станом можна порівняти конкурс до найвищого суду держави. Вдумайтесь:ми так хочемо отримати здорове, розумне дитя, що готові робити будь-які обстеження,аби вчасно виявити загрози зриву вагітності та запобігти непоправимому. Мисвідомо йдемо на ультразвукове дослідження, тому що хочемо наперед знати хто внас: хлопчик чи дівчинка, чи правильно вони розвиваються. Цей період триваєдовгих дев’ять місяців. А дитя – це наша найбільша надія.

Цікаво, що вже дев’ятиймісяць триває оголошений ВККСУ ще в листопаді минулого року добір до ВерховногоСуду. Кандидатів екзаменують, перевіряють, проводять співбесіди. Весь процеспроходить дуже напружено, час від часу з’являються фейкові і реальні загрозизриву конкурсу, дехто намагається «каламутити воду», «перекрити кисень» таприпинити цей процес. Комусь дуже вигідно, щоб дитя – новий Верховний Суд, ненародилось. А хтось навпаки – захищає та намагається запобігти зупинці добору. Врятувативелику надію судової системи.

Пропоную розглянути деякі реальнізагрози детальніше.

1.     Судові процеси супроводжуютьконкурс з самого початку. Ні для кого не є таємницею, що з початку конкурсуВККСУ є відповідачем у багатьох адміністративних справах. Спочатку їх предметстосувався легітимності Громадської ради доброчесності, пізніше – зупиненняучасті у конкурсі деяких кандидатів, а ще пізніше почали оскаржуватись рішенняКомісії щодо вибуття кандидатів з конкурсу.

За предметною підсудністю(ч. 4 ст. 18 КАС України) ці справи належить розглядати Вищомуадміністративному суду України, деякі судді якого є учасниками конкурсу доВерховного Суду. Пригадалось, що не раз цей факт слугував «залізобетоннимаргументом» скептиків конкурсу, які стверджували, що Комісія не зупинятиметаких кандидатів, адже залежна від їх рішень. Втім реальність говорить прозворотнє. 04 липня 2017 року ВККСУ, наприклад, припинила подальшу участь уконкурсі судді ВАС України Миколи Мойсюка, тобто визнала його таким, що непідтвердив здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді. А між іншим, заданими ЄДРСР в провадженні цього судді перебуває до десятка судових справ,відповідачем у яких є ВККСУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66997792#, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64335078, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67350835, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67350738. Не виключено, що серед цихсправ є й такі, що стосуються безпосередньо конкурсу до Верховного Суду. Важкоуявити весь спектр почуттів, які можуть заполонити кандидата у зв’язку звибуттям зі змагання на фінішній смузі. Однак зрозуміло одне – певні ризикищодо зупинки в судовому порядку конкурсу є досить обґрунтованими.

Судячи з офіційноїінформації на сайті ВККСУ, в останні дні пленарних засідань відбудутьсяспівбесіди з великою кількістю представників саме адміністративної юрисдикції. Співпадіння? Не думаю…

Відбувається те, чого чомусьне помічають в Громадській раді доброчесності та РПР. Кількість діючих суддівВАСУ і окружних адміністративних судів, які можуть претендувати на посадисуддів нового Верховного Суду зменшується. А це означає, що нерви у деякихлюдей «з минулого» та їхніх покровителів можуть не витримати. І вони будутьнамагатись зупинити конкурс будь-якою ціною. Хоча б для того, щоб «попрацюватина останок» в середовищі, створеному за часів Януковича.

2.     Другою загрозою «народженню»Верховного Суду може стати можливість неприйняття новогопроцесуального законодавства. В Розділі ХІІ Прикінцевих та Перехідних положеньдо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачається, що ВСУ, ВСС,ВГС, ВАС діють до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповіднимпроцесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судому складі, визначеному вказаним законом. Таким чином, можливість запуску роботинового Верховного Суду залежить не лише від оголошення переможців конкурсу, алей від прийняття відповідного процедурного закону.

Що ж маємо наразі на ційланці законодавчої ниви?

В березні ц.р. ПрезидентомУкраїни було внесено до Парламенту законопроект, яким передбачено викладення вновій редакції Цивільного, Господарського процесуальних кодексів України, Кодексуадміністративного судочинства України, внесення змін доКримінально-процесуального кодексу України та ін. законів (проект №6232).Юридична спільнота в цілому схвально сприйняла основні концептуальні положенняреформаторського акту. Більшість зауважень стосувались форми, в якій його буловнесено на розгляд Ради (єдиним актом). 20 червня даний проект був підтриманийнародними депутатами в першому читанні. На наступному тижні (останньомупленарному) планується його друге читання. Тим часом до законопроекту надійшло понад5000 поправок від суб’єктів законодавчої ініціативи. Під час засідання робочоїгрупи Комітету ВР з питань правової політики та правосуддя Голова Комітетувисловив намір встигнути розглянути всі поправки до дня голосування. Залишаєтьсялишень побажати успіху в цій нелегкій роботі та сподіватись на далекоглядністьукраїнських парламентарів.

3.     Спроба створити третюзагрозу – з претензією на першу і головну – полягає, здається, в активному русідеяких членів ГРД в бік хаотичної активності з метою реалізації політичнихамбіцій за рахунок вже брутальної критики судової реформи та конкурсу доВерховного Суду, в тому числі за допомогою особистісних випадів.

До цього долучаються окреміжурналісти, які використовують (небезоплатно?) кращі зразки «кремлівськоїпропаганди». Останнім часом в інформаційному полі з`явилася інформація про те,що вишенькою на тортику буде завершення процедур оголошення переможців конкурсівна нові гранти. Чи не є показоваактивність з новими елементами рішучості, яка переростає в агресію, бажаннямпродемонструвати спроможність і надалі працювати у цікавих донорам напрямках?

Однак не всі хочуть братиучасть у цьому дійстві. Троє членів ГРД вже  вийшли з її складу. Ходять чутки, що післяконкурсу можуть піти ще декілька осіб. Хоча юристам не належить вірити чуткам,однак вони опосередковано підтверджуються різким падінням кількості виступівдеяких членів ГРД під час пленарних засідань. Між іншим, дехто відсутній вжекілька тижнів. Разом з тим, механізму довиборів членів ГРД закон не передбачає.І це чомусь знову таки нікого не хвилює. Хіба тим членам ГРД, хто залишився,вигідно що їх стає все менше?

Насамкінцець - маленькаремарка про великий спокій.

В попередньому блозі (і нетільки в ньому) звернула увагу правничої спільноти на проблему зберіганнядокументів, які містять персональні дані конкурсантів (а незабаром - суддівВерховного Суду). У відповідь – повна тиша. Дивно, що це питання не цікавить нікандидатів ні членів ГРД, які залишились. Що ж, виходить правда «поки грім невдарить, мужик не перехреститься». А поки що помічаємо ще одну особливість вдіяльності ГРД наприкінці конкурсу. Рада затверджує велику  кількість рішень "про наданняінформації на доповнення до Висновку про невідповідність кандидата на посадусудді Верховного Суду", які оформлюються протоколами. Тексти цих рішеньне публікуються! Кандидати цих рішень або не отримують, або отримують вже прямов день засідань. Це призводить до додаткових стресів у кандидатів танеобхідності вирішення ВККС проблеми щодо можливого відкладення засідання. Наобговорення таких ситуацій Комісія інколи витрачає цілі години. Яка дійсна метацих доповнень? Адже більшість з них містить лише коментарі щодо виступівкандидатів на попередніх засіданнях. Дуже важко в текстах, які проголошуютьсяусно, почути дійсно нову інформацію. ГРД з цього приводу мовчить. Кандидатизмушені нервувати та намагатися давати додаткові пояснення, підготовленіпоспіхом. РПР не коментує... Протокол містить лише інформацію про те, що "голосуваннявідбулося засобами електронного зв`язку". А от як відбувалося власнеобговорення щодо такої інформації, протокол мовчить… Як, власне, мовчать ічлени ГРД, які, здається, потроху забувають про прозорість і відкритість їх процедур,задекларованих на початку роботи.

І найцікавіша новинаостанніх тижнів. Уповноважені представники ГРД в час, відведений для їхвиступу, цнотливо повідомляють, що ГРД начебто зняло(!) якусь кількістьпретензій до кандидатів, яка міститься в тексті висновку. Жодних протоколів проце, або опублікованих рішень, на жаль, не видалось за можливе знайти.... Доречі, під час відеотрансляції співбесіди також не видно, щоб уповноваженийпредставник ГРД передавав Комісії якісь документи в паперовому вигляді зпереліком знятих претензій. Ще більш цікавим є те, що з таких заяв незрозуміло, які саме докази кандидат передав ГРД, щоб виправдатися? Переконана,що не тільки юридичній спільноті було б цікаво побачити на власні очіоприлюднені копії цих доказів. Впевнена, що це можливо, адже не існує жодногодокумента, який встановлює обмеження щодо інформації отриманої ГРД від кандидатів.Така інформація ніколи і ніким не визнавалась персональними даними абоінформацією для службового користування. То що насправді це: намаганнявиправдатися перед кандидатом за те, що оприлюднили про нього інформацію, якане відповідає дійсності (з тим, щоб уникнути судових позовів)? Чи спробастворити додаткові проблеми напередодні фіналу конкурсу? Час, звісно, покаже.

Тим часом всі ми чекаємоподальшого розвитку подій. Марк Твен колись влучно сказав: «коли те, чого мидуже довго чекаємо, нарешті приходить, воно здається несподіваним». Припускаю,що новина про створення Верховного Суду теж для багатьох стане несподіванкою.Для більшості – приємною, для декого – не дуже, адже їм доведеться знову шукативідповідь на доленосне питання: «Чи існує життя без гранту?»