Про справедливість і законність в контексті добору до Верховного Суду

Дуже важливо не лише вимагати від інших дотримуватись приписів законодавства, але й власним прикладом демонструвати повагу до виражених в ньому інтересів та волі народу.

На тему справедливості написано чимало книг, проведенанеймовірна кількість лекцій, семінарів, круглих столів. Кожна людина має власнесприйняття цього поняття. В етичному аспекті справедливість характеризуєтьсярівністю всіх. І. Кант колись сказав: «Коли справедливість зникне, то не залишається нічого, щомогло б додати цінність життя людей». Відтак справедливість є основноюправовою цінністю, завдяки якій забезпечується дотримання основних прав ісвобод людини.

Роздуми на ці одвічні танадважливі теми виникли не на порожньому місці. Вже традиційно переглядаючивідеозапис співбесіди членів ВККС, ГРД з кандидатами до Верховного Суду, вловиласебе на думці: «Це ж несправедливо!». Такі відчуття викликали в мене ситуації,коли до одних кандидатів було чимало питань, а до інших – мінімум, коли зааналогічних обставин відносно одних кандидатів приймався висновок проневідповідність, а відносно інших – інформація (як відомо ці дії мають різніправові наслідки). Яскравим прикладом може слугувати співбесіда з кандидатом доВерховного Суду Пасічник Світланою Сергіївною. 27 квітня 2017 року Громадськарада доброчесності прийняла висновок про її невідповідність критеріям доброчесностіта професійної етики https://grd.gov.ua/data/files/conclusions/27_04_2017/vysn/pasichnyk_vysn.pdf Основною підставою длятакого висновку слугувала участь судді Пасічник у колегії суддів ВАСУ під часрозгляду справи за позовомКиївської міської державної адміністрації до Громадської організації “Інсайт”про обмеження права на мирні зібрання. Відносно другого члена колегії - суддіЧерпака також було прийнято висновок про невідповідність https://grd.gov.ua/data/files/conclusions/13_05_2017/vysn/cherpak_vysn.pdf. Не вдаючись до аналізу суті висновку, зауважу, що відноснотретього судді – Головчук Світлани Володимирівни, яка також брала участь урозгляді цієї адміністративної справи, ГРД чомусь обмежилась лише інформацією https://grd.gov.ua/data/files/conclusions/20_04_2017/info/holovchuk_info.pdf. При цьому в наведеній інформації взагалі не йдеться проучасть судді у розгляді резонансної справи.

Безпосередньо під час співбесіди з суддею Пасічник на ціобставини звернув увагу член ВККС А.Козлов та запитав у представника ГРД чиможе він пояснити чим зумовлений такий різний підхід Ради. Член ГРД чеснозізнався: «Пропустили». Що ж, ця чесність безумовно личить члену РадидоброЧесності. Проте ці помилки не личать рівню відповідальності процесу доборудо найвищого суду держави та викликають підозри щодо лояльності представниківгромадськості до окремих кандидатів.

         Ще одним приводом для міркуваньна тему справедливості є співбесіда з кандидатом до Верховного Суду ЯномБерназюком, під час якої колегія ВККСУ з’ясовувала у члена ГРД Віталія Титичапитання анонімності прізвищ осіб, які надали інформацію відносно кандидата. Надумку пана Віталія: «Якщо особа (авт.заявник) не викликає колективної довіри (авт.членів ГРД), то така інформація не попадає у висновок». Крім того, панТитич вжив термін «авторитетне джерело» та зазначив, що не розкривативідомостей заявника, який цього не бажає – це обов’язок Ради.

Що ж, як відомо, оволодіння будь-якою інформацієюпотребує дотримання певних правил. Ці правила залежать від особливостей сферидіяльності, в яких проводиться робота з такою інформацією. І якщо в журналістицідійсно прийнято не розголошувати джерело інформації (журналістська таємниця),то в процесі проведення оцінювання кандидатів на посаду судді рішеннявідповідальних органів має ґрунтуватись на фактах, встановлених з надійнихджерел (п. 39 Висновку КРЕС №17). Важливо, що надійність джерелахарактеризується можливістю його ідентифікації (у разі необхідності). Якщо жджерело неможливо ідентифікувати, значить воно є анонімним. В статті 8 ЗаконуУкраїни «Про звернення громадян» закріплено правило, відповідно до якогоанонімні звернення не підлягають розгляду. Сповідування ж принципамжурналістської діяльності виглядає дещо дивним з огляду на статус Громадськоїради доброчесності, адже згадка про неї міститься не в Законі наприклад «Продруковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», а в Законі України «Просудоустрій і статус суддів» (!).

Регламентація роботи ГРД з інформацією обмежуєтьсяположеннями ч. 1 ст. 29 Регламенту, згідно з яким Рада опрацьовує повідомленняз інформацією про суддів (кандидатів на посаду судді), яка надійшла з різнихджерел і в будь-якій формі або подана членами Ради з власної ініціативи. Щосаме вкладалось авторським колективом Регламенту в поняття «різні джерела»сказати складно. Проте судячи з пояснень пана Титича, Рада на власний розсуд виключнона почуттєвому рівні («колективна довіра») визначає чи заслуговує конкретнаанонімка статусу авторитетного джерела. Однак чи варто очікувати ефектусправедливого рішення там де є широка почуттєва…дискреція? Виходить, що всі миз вами даремно сподівались, що часи анонімних писак (радянська епоха)залишились в далекому минулому. Цих питань можна було б уникнути, зафіксувавшив Регламенті положення про те, що «тільки достовірна інформація з перевіренихджерел, які за необхідності можна ідентифікувати, може бути покладена в основувисновку про кандидата на посаду судді».

До речі, це не єдине побажання до представниківгромадськості.

Як відомо, кожен з кандидатів до Верховного Суду отримавопитувальник. Серед питань, на які необхідно було надати відповіді, окремоз’ясовувалось чи був кандидат членом ….. (вжитоскорочене найменування комуністичної партії радянського періоду). Можнапо-різному ставитись до суті питання, проте вжиття назви комуністичної партіїпрямо заборонено законом (!). Так, в п.п. ж) п. 4 ч.1 ст. Закону України «Прозасудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського)тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»символіка комуністичного тоталітарного режиму включає власне найменування комуністичноїпартії. Приписами ст. 4 зазначеного Закону заборонено поширення, а також публічне використаннясимволіки комуністичного тоталітарного режиму. Виключенням є випадки їїпоширення в посібниках, підручниках, інших матеріалах наукового, освітнього, навчальногохарактеру. Очевидно, що лист-опитування Громадської ради доброчесності наврядчи можна назвати таким, що підпадає під виключення з загального правила.

Виходить парадоксальнаситуація. Ймовірно маючи намір не допустити колишніх комуністів до роботи вВерховному Суді, Рада поширила документ, який містить символіку комуністичногототалітарного режиму! А це вже привід для роздумів на тему законності.

Конструктивну критику віддеструктивної в першу чергу відрізняє наявність пропозицій. Зважаючи нанаведене, правильний з законодавчої точки зору варіант питання опитувальника звучавби так: «Чи були Ви членом партії, символіка якої заборонена п. 1 ст. 4 ЗаконуУкраїни «Про засудженнякомуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимівв Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»?

Громадська рададоброчесності, до складу якої входять відомі представники правничої спільнотита яка щоденно має справу з суддями, в першу чергу має перевіряти кожне своєслово, дію на відповідність закону. Дуже важливо не лише вимагати від іншихдотримуватись приписів законодавства, але й власним прикладом демонструватиповагу до виражених в ньому інтересів та волі народу.