Черговий популізм чи реальні зміни?

В лютому 2017 року Міністерство охорони здоров’я України оприлюднило проект наказу «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 20 серпня 2008 року № 479», яким з Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлю

В лютому 2017 року Міністерство охорони здоров’я України оприлюднило проект наказу «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 20 серпня 2008 року № 479», яким з Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем виключається ряд захворювань зокрема:

- хвороба, зумовлена вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ);

- онкологічні захворювання четвертої стадії;

- розлади статевої ідентичності (транcгендери);

- спінальна м'язова атрофія (хвороба рухового нейрона, на яку страждає Стівен Хокінг) та інше.

Очевидно, що люди з такими захворюваннями не представляють жодної небезпеки для дитини, яка може бути усиновлена, не кажучи про повнолітніх осіб. Обмеження права цих людей бути усиновлювачами не просто суперечить міжнародним договорам та низці законів України, а є просто принизливим.

Разом з тим, приховати вищеперелічені захворювання на стадії усиновлення практично неможливо. Чого не можна сказати про такі захворювання як фетишизм, ексгібіціонізм, педофілія, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин. Особи, що страждають на ці захворювання безумовно не можуть бути усиновлювачами, проте такі психічні розлади діагностуються вкрай рідко і частіше за все тоді, коли особа вже вчинила протиправний вчинок.

Відсутність єдиної бази звернень за лікуванням як до муніципальних медичних установ, так і до приватних психотерапевтів, а також єдиної бази призначених для лікування психоактивних речовин призводить до того, що зазвичай у висновку про стан здоров’я особи – кандидата в усиновлювачі, ставиться відмітка «на диспансерному обліку не перебуває», звісно що ретельних оглядів майже ніколи не проводять. Тобто серйозна проблема насправді є із тими захворюваннями, які дуже складно виявити в сьогоденних умовах організації обміну інформацією між медичними закладами або лікарями приватної практики та державними установами, зокрема, тими які займаються питаннями усиновлення дітей.

Щодо виключення низки захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем, то безперечно вважаю такі зміни маленьким кроком в усуненні дискримінації та відстоюванні основоположних прав людини та дуже сподіваюся, що зазначений проект наказу найближчим часом стане діючим нормативно-правовим актом.