Кібербулінг як наслідок карантину

Ситуація з пандемією COVID-19 в світі та нашій країні на перший план вивела саме кібербулінг, який з кожним днем наростає все з більшою загрозою. Як захистити дитину?

Фізичне чи психологічне насильство, на жаль, не є рідкістю для сучасного соціуму. Це явище особливо яскраво присутнє у стосунках між дітьми в навчальних закладах, що часто призводить до виникнення у об’єктів цькування психологічних проблем та навіть суїцидальних нахилів. Як показують дослідження психологів, через незрілість дитячої психіки булери можуть завдавати значної шкоди своїм жертвам елементарно не розуміючи наслідків своїх дій.

Про булінг було написано вже багато статей та юридичних порад як діяти батькам та вчителям у випадку проявлення випадків насильства. Сьогодні найбільш поширеними є фізичний та психологічний булінг. Однак ситуація з пандемією Covid-19 в світі та нашій країні на перший план вивела саме кібербулінг, який з кожним днем наростає все з більшою загрозою.      

Що таке кібербулінг?

Ще до моменту введення карантинних обмежень та дистанційного навчання в закладах освіти спілкування дітей у кіберпросторі займало значну частину їх життя. Комунікація в інтернеті зазвичай є знеособленою і дарує всім користувачам відчуття безкарності за образи. Перш за все, сюди варто віднести випадки психологічного насильства. Пандемія тільки посилила це явище, адже дистанційне навчання фактично перенесло освітню частину спілкування учнів в інтернет. Кібербулінг – цькування певної особи в інтернет-просторі через соціальні мережі, електронну пошту чи сайти, на яких передбачене спілкування. Також зустрічаються поняття «кібермоббінг» чи «інтернет-моббінг», що фактично означають одне і те ж. Тобто, кібербулери можуть викладати в загальний доступ фото, відео чи текстові повідомлення, які ображають конкретну особу. Як і в офлайн-випадку, кібербулінг може відбуватись однією особою чи групою.     

У 2019 році Спеціальна представниця Генерального секретаря ООН з питань насильства серед дітей та Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) представили результати опитування. За їх даними, близько третини молоді у 30 країнах світу стають жертвами кібербулінгу. Що стосується України, 29% опитаних дітей зізнались, що ставали жертвами цього виду цькування. Легко здогадатись, що введення дистанційного навчання у 2020 році значно підвищило ці показники.  

В силу значного розвитку кібербулінгу він вже має свої типи прояву:

• Текстові повідомлення образливого характеру в приватних повідомленнях чи в загальних чатах.

• Поширення фото чи відео, на яких висміюється конкретна особа (нерідко зміст таких матеріалів є порнографічним).

• Створення в інтернет-просторі чатів чи груп, в яких проводиться публічне висміювання конкретної особи.

• Створення несправжніх сторінок в соцмережах під ім’ям об’єкту цькування з метою поширення неправдивої інформації.

• Організація чатів, ігор чи голосувань з метою насміятись з особи чи навіть довести її до самогубства.

Реакція на кібербулінг

Перш за все, не варто недооцінювати даний тип булінгу, адже неможливість нанести фізичної шкоди об’єкту цькування не значить, що він не є постраждалим. Фактично залякування та психологічний тиск в інтернеті може призвести до не менш страшних наслідків, як і у випадку нападків в навчальних закладах. 

В Україні випадки кібербулінгу кваліфікують як адміністративне правопорушення. Однак у випадках, коли результатом нападків є самогубство людини, винна особа може бути притягнена до кримінальної відповідальності. Загальні правила свідчать, що відповідальність винної особи за булінг настає після досягнення нею 16-річного віку. До того часу відповідальними за дії булера є його батьки чи опікуни.    

Що робити?

Психологи радять батькам регулярно спілкуватися зі своїми дітьми та цікавитися їхнім шкільним життям. Спеціалісти відмічають, що навіть самогубці мають за основну мету не саме припинення життя, а привертання більшої уваги до себе чи своїх проблем. Саме тому важливо чути дітей та звертати увагу на їх життя. Яким би не було завантаженим життя, саме це дозволить уникнути як психологічних проблем дитини, так і трагічних наслідків. 

Реакція батьків та адміністрації навчального закладу на булінг як традиційного, так і інтернет-варіанту має бути негайною. Зокрема, протидія насильству повинна мати превентивний характер та проводитися у вигляді просвітницьких заходів. Саме інформація може запобігти поширенню негативних настроїв серед дітей. Проведення відповідних онлайн-зустрічей не є проблемою, враховуючи сучасне поширення гаджетів та вимушене пристосування освітнього процесу до карантинних реалій.    

Зміни до Закону України «Про освіту» зобов’язують вчителів та батьків негайно повідомляти про випадки кібербулінгу. В противному випадку по відношенню до працівників закладу освіти передбачена адміністративна відповідальність. Якщо батьки ініціатора булінгу та вчителі не звертають уваги на проблему, батьки можуть самі звернутись до керівництва навчального закладу, поліції чи юристів. Сьогодні практика юридичного захисту об’єктів булінгу не є новинкою та може привести до відповідальності винних.   

Крім того, в рамках протидії цькуванню дітей в реальному та віртуальному житті, в Україні діють гарячі лінії, де батьки та навіть самі діти можуть анонімно отримати консультацію експертів як діяти в конкретній ситуації. Додатково в інтернеті створені спеціальні сайти, де діти та батьки можуть отримати допомогу чи більше дізнатись про правильну реакцію на факт насильства.