Вже довгих два роки територія Автономної республіки Крим є анексованою і непідконтрольною Україні. Звичайно, така ситуація створює багато проблем пересічним громадянам, проте для нас – адвокатів напрочуд актуальним залишається питання можливості здійснення
В більшості таких ситуацій, інформація про кримінальне провадження була внесена до ЄРДР одним із органів досудового розслідування АР Крим, особі могло бути пред’явлено повідомлення про підозру в заочному порядку або навіть оголошено в розшук. Поруч з тим, виникає вкрай цікава ситуація: досудове розслідування по таких кримінальних провадженнях не закінчено, самі матеріали справи, як правило, у органу досудового розслідування відсутні, а як далі проводити досудове розслідування та встановлювати обставини – ніхто навіть і не здогадується.
Вказана ситуація в моїй практиці була вирішена на підставі наступних норм законодавства:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», питання, що відносяться до повноважень слідчого судді, у кримінальних провадженнях, що перебувають на стадії досудового розслідування і здійснюються на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, розглядаються слідчими суддями районних судів міста Києва, визначеними Апеляційним судом міста Києва.
Відповідно до ч.2 ст.12 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території, визначається Генеральною прокуратурою України. Матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, повинні бути передані органам досудового слідства, визначеним Генеральною прокуратурою України.
Звичайно, що Генеральна прокуратура України не виступить ініціатором визначення підслідності кримінального провадження, тому стороні захисту потрібно звернутись з відповідним клопотанням і при відсутності відповідного реагування - оскаржити дії органу досудового розслідування до слідчого судді.
Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч.3 ст.42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право, зокрема:
знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
брати участь у проведенні процесуальних дій;
заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 цього Кодексу, та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 цього Кодексу;
оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.283 КПК України, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо, зокрема, не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Відповідно до ст. 284 КПК України прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки слідчим показань, речей, документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження, з урахуванням положень ст. 110 КПК України, має бути вмотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, встановленим матеріалам кримінального провадження, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з заявою про вичинене кримінальне правопорушення та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження та обумовлюють її закриття.
Таким чином, в аналогічних ситуаціях орган досудового розслідування повинен закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України або вказати механізм та реально досяжні механізми отримання доказів винуватості особи у вчиненні інкримінованих їй злочинів.
