Рішення КС України про неконституційність окремого припису ЗУ "Про судовий збір" підкреслює важливість забезпечення справедливого балансу у сфері доступу до правосуддя, зокрема щодо касаційних скарг.
Вчора, 20 січня 2025 року, стало відомо що Конституційний Суд України ухвалив важливе рішення щодо неконституційності окремого припису Закону України "Про судовий збір" від 8.07.2011 №3674-VI, про це йдеться на офіційній сторінці суду. Мова йде про підпункт 7 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону, який визначав ставку судового збору за подання касаційної скарги. Це рішення стало не лише юридичним, але й соціальним, адже підняло питання доступу до правосуддя, а точніше — фінансових бар'єрів, які можуть обмежити це право для громадян.
Суд зазначив, що в державі, керованій правовладдям, реалізація права на доступ до суду має залежати насамперед від суті спору та інших значущих обставин, що пов’язані з питаннями права у цій справі, й не має залежати першочергово або винятково від фінансових можливостей сторони спору.
Проблематика фінансових бар’єрів у судовій системі
Чи можна уявити правову державу, де фінансовий стан громадянина визначає його можливість звернутися до суду? Здається, що відповідь очевидна: неможливо. Проте саме таке ставлення до судового збору могло обмежити доступ до касаційної інстанції для багатьох громадян. У випадку Петра Конторського, зазначена сума збору була настільки великою, що значно обмежувала його можливість реалізувати право на доступ до правосуддя.
Конституційний Суд, розглядаючи скаргу, звернув увагу на те, що такі фінансові обмеження порушують принцип доступу до суду, закріплений у Конституції України. Це підтвердив і міжнародний досвід, коли в ряді європейських держав підхід до визначення ставки судового збору заснований на тому, щоб не створювати перепон для громадян, які хочуть захистити свої права.
Право на доступ до правосуддя: теорія та практика
Насправді право на доступ до правосуддя не є простим юридичним постулатом. Воно містить глибокий соціальний зміст, який вимагає постійного балансу між інтересами держави та правами громадян. Якщо держави не забезпечать цей баланс, судова система стане недоступною для тих, хто не може собі дозволити сплатити значні суми за подання позовів чи касаційних скарг.
Міжнародний досвід показує, що країни, де судовий збір є бар’єром, вже давно почали вживати заходів для його зниження або визначення таких механізмів, які дозволяють більшому числу громадян звертатися до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що висока ставка судового збору, яка робить судовий процес недоступним для осіб з низьким рівнем доходу, порушує основне право на доступ до правосуддя. Це питання є актуальним і для України, де фінансові можливості значної частини населення можуть стати серйозним бар’єром на шляху до справедливості.
Рішення Конституційного Суду України: що змінилося?
Конституційний Суд України, розглянувши справу Петра Конторського, дійшов висновку, що встановлена ставка судового збору не відповідає принципу домірності. Це рішення означає, що законодавець повинен переглянути підхід до визначення ставок судового збору, аби не обмежувати доступ громадян до правосуддя, зокрема у разі касаційних скарг.
У своєму рішенні КСУ акцентував на необхідності встановлення справедливого балансу між публічним інтересом у отриманні фінансування для правосуддя і приватним інтересом у сплаті домірного судового збору. Іншими словами, ставка збору повинна бути такою, щоб не ставити під загрозу право громадянина на звернення до суду.
Окремий припис пп.7 п.1 ч.2 ст.4 закону не відповідає принципу домірності, оскільки обмежує доступ особи до Верховного Суду як суду касаційної інстанції у цивільних справах виняткового з фінансового міркування. А тому суперечить ч.2 ст.3, ч.1 ст.8, ч.1 ст.55, п.8 ч.2 ст.129 Конституції.
З цього випливає, що якщо сума судового збору буде встановлена на надмірно високому рівні, це фактично зробить касаційне оскарження недоступним для великої частини громадян. Отже, важливим є те, щоб сума судового збору не перевищувала можливостей середнього громадянина.
Міжнародний досвід у вирішенні проблеми судових зборів
Якщо подивитись на міжнародний досвід, то можна побачити, що в країнах ЄС, таких як Німеччина, Франція та Великобританія, судовий збір визначається таким чином, щоб забезпечити доступність правосуддя для більшості громадян. Наприклад, у Франції існує система, за якою сума судового збору може бути знижена або взагалі скасована для осіб із низьким рівнем доходів. Це забезпечує реальний доступ до правосуддя для всіх верств населення, а не лише для заможних.
Важливим є також досвід Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував на важливості створення правових умов, що гарантують доступність правосуддя. У ряді справ ЄСПЛ визнав надмірно високі судові збори порушенням статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що гарантує право на справедливий суд.
Висновки: перші кроки до реформування судового збору в Україні
Рішення Конституційного Суду України стало важливим кроком у напрямку вдосконалення правосуддя в Україні. Воно показує, що в державі, яка прагне бути правовладною, питання доступу до суду не повинні визначатися лише фінансовими можливостями громадян. Це важливий сигнал для законодавців, що потрібно переглянути систему судового збору, щоб вона відповідала принципам справедливості та доступності.
З огляду на це, Україна має врахувати міжнародний досвід у сфері судових зборів і визначити такий порядок, який би не створював бар'єрів для доступу до правосуддя. Проте важливо пам'ятати, що судовий збір, як і будь-яка інша державна плата, має забезпечувати не лише фінансування судової системи, але й зберігати баланс між публічними і приватними інтересами.
В результаті, рішення Конституційного Суду є кроком до реальної реформи, яка може значно покращити ситуацію в судовій системі і забезпечити більший доступ до правосуддя для всіх громадян України.
