Для селянина настала довгоочікувана пора і тим же час часом пора розчарування. Як тільки закінчуються жнива, люди чекають на диво – збільшення орендної плати за земельні паї. Та диво не трапляється.
Власники земельних паїв повинні отримувати вищу орендну плату
Для селянина настала довгоочікувана пора і тим же час часом пора розчарування. Як тільки закінчуються жнива, люди чекають на диво – збільшення орендної плати за земельні паї. Та диво не трапляється. Люди зізвонюються зі своїми родичами, друзями, кумами і просто знайомими, перепитують по скільки нині дають за пай в інших господарствах та сусідніх селах. Радіють, коли від своїх орендарів отримали трішки більше, сумують, коли випадає менше. І хоча цього року орендна плата за пай дещо зросла, але це далеко не те, на що вони насправді заслуговують.
У конторах сільгосппідприємств та біля комор щодня юрмляться люди і машини. Одні отримують орендну плату грошима, інші – натурою, треті – беруть зерно і відразу перепродують його охочим. Останніх не бракує, адже наші райони – аграрні, майже у кожного в дворі утримується живність, яку треба годувати. Більшість власників паїв беруть «дивіденди» переважно натурою. Від зерна відмовляються тільки жителі міст, мешканці міських квартир, які успадкували паї від батьків-колгоспників. Господарства і фермери дають ячмінь, пшеницю, насіння соняшника. Приблизно третина власників паїв взяли оплату кукурудзою.
Згідно з законодавством, оплату можна отримати грошима, натуральною сільгосппродукцією або послугами. Наразі орендарі керуються договірними умовами та Указом Президента України від 19.08.2008 року №725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)». Там чітко написано, що граничний розмір вартості оренди має бути не нижчим 3% від вартості земельного паю.
Однак цього року орендна плата дещо зросла. Постановою Кабінету Міністрів внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів. Тепер для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року, застосовується коефіцієнт 1,756. Тобто, оті 3% перемножуються на 1,756.
Досі оплата мала становити не менше 3 відсотків від вартості паю. А ця вартість залежить від якості землі та площі ділянки. Тому, наприклад, у Городищенському районі, найдорожчі паї належать до Вільшанського куща, а найдешевші – до Мліївської округи. Зважаючи на свої можливості, а також щоб заохотити власників паїв до подальшої співпраці, у Городищенському, Корсунь-Шевченківському, Лисянському, Катеринопільському і Тальнівському районах деякі орендарі, котрі прагнуть краще зацікавити власників паїв у співпраці, і раніше пропонували селянам вищу оплату. Дехто давав і 5%, пропонував додаткові бонуси у вигляді сільськогосподарських послуг.
Розраховуватися з власниками паїв можна доки не закінчився маркетинговий рік – до 31 грудня. Але господарства намагаються розрахуватися, як тільки зберуть урожай. Першими це роблять невеликі фермерські господарства. Зазвичай договори оренди земельних паїв укладаються на 3–10 років.
Орендна плата за землю залишається однією з найнижчих
Разом з тим, земельна реформа не принесла селянам довгоочікуваного достатку. Сто років тому українці самотужки, з примітивними технічними засобами, обробляли власну землю. І отримували такі врожаї, що вистачало для власних потреб і на продаж. Тоді Україну і почали називати житницею Європи. З приходом радянської влади землю у селян відібрали, щоб створити колгоспи. Найжахливіший результат того масштабного експерименту – жахливий голодомор 1933 року. Надалі подібних катастроф вдавалося уникати. Були навіть колгоспи-мільйонери, які будували школи, дитсадки, будинки культури та інші соціально важливі об’єкти. І ціна на хліб десятиліттями не зростала! Проте в цілому, існувала постійна проблема із забезпечення населення продовольчими товарами навіть першої необхідності. Радянський Союз купував пшеницю в США і Канаді. З утворенням незалежної України відбулося розпаювання колгоспних земель. Так частково була відновлена історична справедливість – селяни знову отримали землю в довічне користування. Тільки одиниці взялися обробляти свої 1-2 гектари. В більшості на це немає ні сил, ні здоров’я, ні технічних засобів, ні аграрних знань. Тому віддають земельні паї в оренду фермерам або сільгосптовариствам.
За інформацією міністерства аграрної політики та продовольства України, нині орендна плата за землю в нашій країні залишається однією з найнижчих серед країн СНД. До того ж, багато орендарів платять за оренду земельних паїв натуроплатою, завищуючи вартість сільгосппродукції. І хоч за останній час зросли матеріальні витрати на виробництво зерна, проте вони все-одно у кілька разів перекриваються ринковою вартістю зерна, ціни на яке постійно зростають через світову кон’юнктуру. Тому селяни повинні отримувати значно більше! Якась тисяча гривень орендної плати, це своєрідна «тринадцята зарплата», що аж ніяк не покращить життя селянина.
За даними дослідження, яке проводили в Україні Програма розвитку ООН та представництво Європейської Комісії в Україні, грошова частка в структурі оплати за оренду земельних часток селян по Черкаській області складала лише 23,3 відсотки (по Україні – 21,4 відсотки). При цьому у 47 відсотків випадків розмір орендної плати був нижчим від встановленого рівня.
Розрахунки з власниками земельних паїв мусять бути більш чесними i орендна плата має видаватися вчасно і обов’язково грошима. Бо якщо старій людині, яка усе життя пропрацювала в колгоспі, на пай дають зопрілу кукурудзу або поїдену кузкою пшеницю – то це не оплата, а нахабне шахрайство! Тому розрахунок натурою чи сільськогосподарськими послугами має бути виключно за бажанням людини. Власники паїв своєї багатолітньою працею на цій землі заслужили набагато кращого до себе ставлення. Добробут кожного громадянина, якість його життя, впевненість у завтрашньому дні – це ті критерії, за якими ми оцінюємо ефективність нашої політики.
Держава повинна системно та цілеспрямовано підтримувати вітчизняних виробників. Адже треба дбати не тільки про отримання високих врожаїв і прибутків, а й про збереження чорноземів для наступних поколінь, про розвиток соціальної інфраструктури села. Тому питання розрахунків за оренду земельних паїв має загальнодержавне значення.
