Питання недостовірності судової товарознавчої експертизи

Дослідження деяких питань недостовірності товарознавчої експертизи у кримінальному процесі.

 Це війна за ідеї

Джеррі Спенс, адвокат

Згідно з заявою Американської асоціації мотоциклістів (АМА), вважається 99% байкерів - це законослухняні громадяни. І лише 1% - це ті, що не поважають закон (outlaw), бунтарі. Вказана заява вважається апокрифом – ніхто і ніколи не знайшов першоджерела, однак цифра стала символом т.з. однопроцентників.

Згідно з висновками іншого, вже академічного, дослідження - тільки 2% слідчих не тільки читають питання і відповіді на них у висновку судової експертизи, а й здійснюють самостійне вивчення предмету дослідження з усіх можливих джерел. Припускаю, серед адвокатів цей відсоток більша. Двохпроцентники. Між цими фактами немає спільного, окрім одного – одиниці, незначний відсоток людей, згодні йти далі, аніж це усталене в їх професійній діяльності.

Неможливо описати всі випадки недостовірності, а тим більше для всіх видів експертиз. Кожний раз дослідження проявляється у своїй унікальній формі і відображається у конкретному випадку. Немає універсальних алгоритмів дослідження всіх варіантів вибору методик, методичних підходів – крім того вони різняться від виду. Загальні підходи сформульовані в попередніх частинах,  особливу частину можна пояснити лише на кейсах. Так само як електричний струм можна пояснити і побачити тільки у момент взаємодії з іншими об’єктами матеріального світу.

Нагадаю мету дослідження висновку судової експертиза як доказу з точки зору сторони захисту – дискредитація експерта та/або дискредитація висновку вцілому, а відтак і його результату. Пояснення дискредитації – у попередніх статтях.

Вы всегда так пишете - давно за вами наблюдаю

Адольфич, письменник

 Case study. У кримінальному провадженні призначена товарознавча експертиза промислового обладнання. Експерту поставлене питання «Яка ринкова вартість промислового обладнання на певну дату в минулому?» Експерт направив клопотання слідчому щодо надання йому інформації для проведення оцінки з використанням порівняльного підходу. Слідство у відповідь направило протокол огляду сайта в мережі інтернет у порядку ст. 237 КПК, котрий містить дані про ціни пропонування на подібне майно. Дані з протоколу були прийняті як вихідні дані для оцінки.

50% прочитають тільки запитання, поставлене перед експертом і відповідь на нього, скаже «хай йому грець» чи подібне (в залежності від ступеня просвітлення) і візьме результат як доконаний факт, шукаючи інші шляхи захисту. 48% прочитає увесь висновок – в основному стараючись знайти явні огріхи, недбалість, а зазвичай – докази порушення закону при призначенні проведенні експертизи (недопустимість). Лиш 2% буде вивчати достовірність.

Перше, що впадає у вічі - так це клопотання експерта у порядку п. 2 ч.3 ст. 69 КПК. Експерт має право заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи. Згідно із п.1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» експерт має право заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів для дослідження.Таким чином експерт заявив клопотання про надання матеріалів, що стали вихідними даними для порівняльного підходу у визначенні вартості – одного з трьох методичних підходів. Нагадаю, порівняльний підхід передбачає аналіз  цін  продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між  об'єктами  порівняння  та  об'єктом оцінки (п. 47 Національного стандарту №1).

Отже, експерт попросив надати йому ціни продажу і пропонування подібного майна. Ніби нічого особливого адже відповідно до п 2.3. «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

Чи все так просто? Для допитливого двохпроцентника постає питання чи відносяться інформація з сайтів мережі Інтернет, необхідна для порівняльного підходу до матеріалів, що підлягають дослідженню в смислі Інструкції.

Методичне регулювання

Відповідно до п. 1.5 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо методичного регулювання оцінки майна.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах)    оцінки    майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України,   методиках   та  інших  нормативно-правових  актах,  які розробляються   з   урахуванням   вимог   положень   (національних стандартів)  і  затверджуються  Кабінетом  Міністрів  України  або Фондом державного майна України.

Нормативно-правові акти,  які  регулюють   питання   вартості (ціни)  майна,  не  повинні  суперечити  положенням  (національним стандартам) оцінки майна.Положення (національні  стандарти)   оцінки   майна   повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки,  методичних підходів та особливостей  проведення оцінки  відповідного  майна  залежно  від  мети оцінки,  вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.Положення (національні  стандарти)  оцінки  майна  визначають випадки застосування   оцінювачами  методичних  підходів  оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження  щодо  застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна.Положення (національні стандарти)    оцінки    майна    є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними  оцінки  майна  всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Безпосердність дослідження 

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК експерт зобов’язаний особисто провести повне дослідження.

Водночас, відповідно до п.3 ст. 101 КПК висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.

Крім того, згідно із п. 2.2 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» на експерта покладається обов'язок особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз’яснити його.

Далі, відповідно до п. 55 Національного стандарту № 1, оцінювач самостійно здійснює пошук  інформаційних  джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором),  їх  аналіз  та  виклад  обґрунтованих висновків.   При   цьому   оцінювач   повинен  проаналізувати  всі інформаційні джерела,  пов'язані з об'єктом оцінки,  тенденції  на ринку подібного майна,  інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу  істотну  інформацію.  У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку  майна  зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Об’єкт дослідження

Пункт 3.3 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» передбачає, що у документі про призначення експертизи зазначаються перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові або посилання на перелік, що містяться в матеріалах справи, інші данні, які мають значення для проведення експертизи.

Об'єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника.

Відповідно до п. 1.1 «Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», до числа об'єктів товарознавчої експертизи належать: товари народного споживання, обладнання та сировина.

Крім того, відповідно до п. 1.5. Рекомендацій, на експертизу може бути поставлене питання про вартість відсутнього товару (майна). У таких випадках у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначається про відсутність об'єкта та вказуються матеріали справи, на підставі яких повинна проводитись експертиза (рахунки, товарно-транспортні накладні, описи в позовних заявах, протоколах допиту потерпілих тощо).

Таким чином, об’єктом товарознавчого дослідження може бути саме майно у безпосередньому сприйнятті або матеріали, які його достатнім чином ідентифікують та описують майно для мети оцінки. Інших об’єктів не передбачено.

Відповідно до п. 53 Національного стандарту №1 залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен  зібрати та проаналізувати всі істотні  відомості  про  об'єкт оцінки,  зокрема вихідні дані про його правовий статус,  відомості про склад,  технічні та інші характеристики,  інформацію про  стан ринку  стосовно  об'єкта оцінки та подібного майна,  відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання.

Зібрані   оцінювачем  вихідні  дані  та  інша  інформація повинні відображатися у звіті про оцінку  майна  з  посиланням  на джерело  їх  отримання  та  у  додатках  до нього.  

Висновок

Старший науковий співробітник Харківського НДІСЕ О.С. Донцова зазначає, що сукупність характерних ознак товарознавчої експертизи відрізняє її від інших видів експертиз та покладена у формування спеціальних товарознавчих дефініцій.

Спеціальні товарознавчі дефініції і призвели до ототожнення використання інформації для порівняльного підходу з процедурою їх витребування.

Матеріалами кримінального провадження є процесуальні документи, що містять вихідні дані для проведення експертних досліджень, є джерелом вхідних даних дослідження. Під матеріалами в КПК розуміються матеріали справи, зокрема протоколи процесуальних дій; постанови слідчого, прокурора; ухвали, постанови суду (п. 2 ст. 109).

Відповідно до п.п. 13,14 «Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз» поряд  з  атестованими  методиками  під  час  проведення судових  експертиз  також використовуються джерела інформації, які не  підлягають  атестації  і  є обов'язковими для застосування на території  України, зокрема: нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови,   правила, норми,  положення,  інструкції,  рекомендації, переліки,  настановчі  документи Держспоживстандарту  України), а також  чинні  республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори,  галузеві  стандарти  та  технічні умови колишнього СРСР тощо.

У  разі потреби під час проведення експертиз також можуть використовуватись науково-технічна   та   довідкова   література, перелік  якої  затверджується наказом Міністерства юстиції України та не є вичерпним,  інформаційні бази даних з мережі  Інтернет,  а також   програмні   продукти,  рекомендовані  для  використання  в експертній практиці рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України.

Згідно з пунктом 2.3.2 Інструкції експерту заборонено самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

У кримінальному судочинстві до таких матеріалів відносяться речові докази та протоколи процесуальних дій. Отже, судового експерта не наділено повноваженнями для пошуку та витребування документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК (див. тлумачення у справі № 5019/1661/12, господарське судочинство).

Порівняльний метод полягає в порівнянні окремих споживчих експлуатаційних властивостей досліджуваних об'єктів з аналогічними властивостями відомих зразків подібних об'єктів. Відповідно до п. 16 Національного стандарту Визначення  ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про  ціни  продажу (пропонування)  подібного  майна,  достовірність  якої не викликає сумнівів  у  оцінювача. 

Використання інформації спеціалізованих сайтів мережі Інтернет щодо середньої ринкової вартості товару з наступним відображенням їх у переліку інформаційних джерел входить до методик проведення експертизи (справа 661/2885/16-к, кримінальне судочинство).

Відповідно до визначень п. 2 Національного стандарту №1 неякісна (недостовірна)  оцінка   -   оцінка,   проведена   з порушенням  принципів,  методичних  підходів,  методів,  оціночних процедур  та  (або)  на  основі  необґрунтованих   припущень.

Крім того, згідно із п. 2.2 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» на експерта покладається обов'язок особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз’яснити його.

Далі, відповідно до п. 55 Національного стандарту № 1, оцінювач самостійно здійснює пошук  інформаційних  джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором),  їх  аналіз  та  виклад  обґрунтованих висновків.   При   цьому   оцінювач   повинен  проаналізувати  всі інформаційні джерела,  пов'язані з об'єктом оцінки,  тенденції  на ринку подібного майна,  інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу  істотну  інформацію.  У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку  майна  зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Відповідно до п. 1.4 «Інструкції  про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються серед іншого науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Таким чином, по перше, законодавець розрізняє поняття «збирати матеріали» і «використовувати інформацію». По друге – прирівнює у функціональному призначенні інформаційні бази в мережі інтернет до науково-технічної та довідкової літератури.

Враховуючи вищенаведене, висновок судово-товарознавчої експертизи є недостовірним, оскільки проведений з порушенням порівняльного методичного підходу в оцінці вартості, а саме експерт не здійснив самостійний пошук інформаційних джерел для порівняльного підходу, а фактично делегував це право іншим особам. Додатковим призом є ознака недопустимості висновку експерта як доказу  - порушення норми п.1 ч. 5 ст. 69 КПК – обов’язок експерта провести дослідження особисто.

Один сумнів не призводить до недостовірності – вся справа у їх кількості.

Stay blessed

Попередні статті на тему достовірності та перехресного допиту:

Достовірність: допит експерта.

Режим доступу: https://blog.liga.net/user/rudenko/article/31166

Достовірність судової експертизи як доказу.

Режим доступу https://blog.liga.net/user/rudenko/article/31271

Достовірність судової експертизи: пізнай мене, якщо зможеш.

Режим доступу https://blog.liga.net/user/rudenko/article/31408

Сірий – колір розумного сумніву.

Режим доступу https://blog.liga.net/user/rudenko/article/31585