Заборона, як засіб правового регулювання є простим, але не завжди ефективним інструментом
Національна правова культура є еталонним проявом дихотомії: нехтуванням нормами закону, поєднаним із непохитною вірою в те, що для «кращого життя» достатньо прийняти певний закон і тоді упорядкування суспільних відносин відразу набуде більш якісного стану.
Дотримуючись цих взаємовиключних принципів (коли нас більше цікавить саме процес прийняття закону, покликаного досягти «Високої Цілі»), ми, а, як наслідок, нормотворці, громадськість, забуваємо про таку категорію як ефективність правового регулювання. В цьому сенсі доводиться припускати, що норма, попри благі наміри, не матиме належного ефекту, а іноді, замість позитивних наслідків, «неочікувано та непрогнозовано», може породити негативні. Такі випадки повинні підштовхувати нормотворців та виконавчу владу до міркувань, що ефективність правового регулювання є не лише питанням законодавчої техніки.
Ефективність правового регулювання, можна визначити як співвідношення реальних результатів здійснення нормативно-правового акта з цілями, які були поставлені при його прийнятті. [1] Тобто, чи досягаються фактичні цілі права, які законодавець ставив перед собою та, відповідно, на скільки ефективно діяли всі учасники суспільних відносин для досягнення цих цілей.
Цілі досягаються різними способами впливу: інформаційний, ідеологічний, загально-виховний; реалізація норм права через дотримання, виконання і використання; державно-владну діяльність компетентних органів по забезпеченню впровадження правових норм (правозастосовна реалізація). [2]
Між юридичною нормою та соціальним наслідком завжди перебувають акти людської діяльності. За таких умов ефективність правової норми є ефективністю спричинених нею вчинків. [3] Мета регулювання скеровую нас у майбутнє, відповідно не досягнення бажаного результату, тобто реального стану врегулювання відносин тій цілі, яка була поставлена, призводить до апатії й недовіри до права й політики, що проявляється в неправомірній поведінці. [4] Неправомірна поведінка, в свою чергу, не досягає мети побудови держави заснованої на принципі верховенства права.
Розглянути ефективність правового регулювання з точки зору цілей і засобів, які обираються можна на прикладі законів, які покликані покращити здоровʼя нації. На даний час на розгляді Парламенту знаходиться проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання нікотиновмісних продуктів» (№14110-д). З пояснювальної записки якого вбачається, що його метою є удосконалення системи заходів контролю за обігом нікотиновмісних продуктів для орального застосування для забезпечення високого рівня захисту здоров’я населення, насамперед дітей та молоді. Проект Закону врегульовує вимоги до виробництва та обігу нікотиновмісних продуктів для орального застосування, включаючи вимоги до їх складу, зокрема, обмеження вмісту нікотину на рівні 1 мг/порцію, встановлює заборону на використання вітамінів, кофеїну, таурину чи інших добавок, що асоціюються з енергійністю та життєвою силою чи вводять в оману споживача щодо меншого ризику для здоров’я.
В Україні давно існує заборона на продаж тютюнових виробів неповнолітнім, а з 1 січня 2021 року набув чинності Закон №3628, який передбачав заборону на продаж електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, а також пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння неповнолітнім. Водночас, як свідчить Глобальне опитування молоді щодо вживання тютюну (GYTS) 2023 року [5], яке проводило серед учнів віком від 13 до 15 років, відсоток учнів, які курять сигарети і яким не відмовляють у купівлі через вік, зменшилась з 64,1% у 2005 році до 46,3% у 2017 році, і до 2023 практично не змінилась 47,3 %. Щодо заборони, яка почала діяти в 2021 році, то поширеність поточного вживання електронних сигарет залишалась на високому рівні 19,6% у 2023 році порівняно з 18,4 % у 2017 році. Як зазначається у звіті: «хоча доступність сигарет для неповнолітніх зменшилась, майже половина молодих курців все ще може купити сигарети без перешкод, що підкреслює необхідність більш суворого дотримання законі продажу тютюнових виробів».
Висновок який можна зробити з цієї короткої статистичної інформації полягають в тому, що факт юридичної заборони не стає перешкодою для споживання неповнолітніми нікотиновмісних продуктів, оскільки такі заборони хоч і містять санкції, однак розглядаються як перешкоди, які можна подолати чи зусиллями покупця, чи зусиллями продавця.
Відповідно, механізми ефективності державного регулювання потребують не лише нормативного закріплення заборон, але й забезпечення належного правозастосування, яке включає в себе протидію нелегальному обігу нікотиновмісної продукції (контролюючі та правоохоронні органи, державна митна служба) та забезпечення дотримання обмежувальних норм в ході законної діяльності.
Зворотній ефект від заходів, які передбачають єдиним засобом регулювання заборони, стає зростання обігу продукції за межами правового регулювання, тобто те, що ми звикли називати «чорним», нелегальним ринком продукції, наслідками чого стає відсутність будь-якого контролю за кількістю продукції, її якістю та втрати так званих «sin tax» (податки та акцизи на товари чи послуги, які суспільство вважає шкідливими: алкоголь, тютюн, азартні ігри).
Як відомо з 11 липня 2024 року вступив в дію закону, яка забороняє продаж ароматизованих сигарет, тютюну для самокруток, електронних сигарет та рідини до них. В той же час, як свідчить дослідження ринку електронних сигарет в Україні, проведено у липні-серпні 2025 року компанією Kantar Ukraine, [6] у категорії електронних сигарет загалом частка нелегальної продукції становить 93.6%. Найвищий рівень нелегальності — у сегменті одноразових пристроїв та сигарет із багаторазовими картриджами, де частка нелегальної продукції наближається до 100%. Незалежно від типу системи, що використовується, приблизно чверть аудиторії робить покупки товарів в категорії електронних сигарет онлайн. Дві третини покупців купують офлайн (75.4%), 23.6% — онлайн.
Знову ж таки, заборона не стала перешкодою для існування ринку і виявилась неналежним засобом регулювання з огляду на ціль, яка ставилась законом.
Законопроект який знаходиться на розгляді Верховної Ради України (14110-д), на перший погляд, повної заборони на виробництво нікотинових паучів їх оптовий та роздрібний продаж не містить. При тому, що у пояснювальній записці, зазначається, що теперішні споживачі нікотинових паучів, серед неповнолітніх, згідно звіту [5] складає: 2,9 % — серед хлопців 3,8%, а дівчат 1,7% (згідно з цим же звітом: 17,6% учнів (18,9 % хлопців і 15,9% дівчат) є споживачами тютюнових виробів; 19,6% учнів (18,4% хлопців і 20,7% дівчат) є споживачами електронних сигарет, — обидва випадки стосуються продукції забороненої для продажу неповнолітнім). Водночас, в документі зазначається, що забороняється виробництво нікотиновмісних продуктів для орального застосування, в яких вміст нікотину в одній порції перевищує 1 міліграм, тобто менше — дозволяється. Прооблема, полягає в тому, що така продукція на ринку, як свідчать фахівці, — відсутня, що означає фактичну заборону, з відповідним перетіканням виробництва, продажу та споживання в ту тінь, в якій вже знаходяться заборонені для всіх електронні сигарети та будь-які нікотиновмісні продукти для неповнолітніх. В силу того, що в пояснювальній записці не наведено розрахунків фінансово-економічного ефекту від запровадження відповідних норм, посилатись можемо на інформацію, яка поширена в ЗМІ. Зокрема, видання РБК-України, цитує кандидата економічних наук, експерта з питань оподаткування Growford Institute Тетяну Кощук, яка зазначає, що державний бюджет ризикує недоотримувати близько 21 мільярда гривень податкових надходжень щороку через вказану ініціативу народних депутатів. [7] З огляду на те, що правове регулювання повʼязане з обмеженням доступу неповнолітніх до тютюнових виробів та електронних сигарет, не досягло своїх цілей, підхід який використано для даного законопроєкту не вбачається таким, який матиме результат відмінний від попередніх заборон.
Обираючи між забороною та контрольованою реалізацією абсолютно хорошого варіанту не існує, в будь-якому випадку мова йде про те, що споживач, в тому числі неповнолітній, шкодить здоровʼю. Як зазначає у дослідженні 2022 року Німецький Федеральний інститут оцінки ризиків (BfR) [8] для людей, які раніше не курили або не вживали нікотин іншим чином, будь-яка форма споживання нікотину представляє підвищений ризик для їхнього здоров’я. В той же час, на прикладі Швеції де дозволене споживання снюсів, вони зазначають, що курці сигарет, які починають вживати снюс, частіше кидають шкідливу звичку тютюнопаління. При цьому застерігають, що розглядаючи нікотинові пакетики як варіант для відмови від куріння, слід бути обережними, щоб запобігти випадкам подвійного використання, як це часто трапляється, наприклад, з користувачами електронних сигарет. Тому, рекомендують окрім нагляду за ринком, провести незалежні дослідження для вивчення моделей використання в різних підгрупах населення, які також повинні включати некурців.
Вказаний приклад покликаний демонструвати, що державне регулювання може бути різним, як і цілі, які воно переслідує, з усвідомленням фактичного стану справ у тій чи іншій сфері суспільних відносин. Заборона, яка носить абсолютний характер для всіх категорій споживачів, може мати і негативні наслідки, і справа далеко не лише у фінансовому аспекті, але й в тому, який до прикладу розглядали німці. Водночас наші законодавці використовують статистику споживання неповнолітніми, як обґрунтування заборони, попри те, що в аналогічних випадках, такі ж заходи щодо іншої продукції, її доступності для неповнолітніх не виключили. Відповідно, підхід до правового регулювання, необхідно ускладнити, вивчити ефективність заходів, які використовувались раніше, з’ясувати причини, чому вони не спрацювали, в тому числі і ті, які стосуються безпосередньо правозастосовчої діяльності контролюючих та правоохоронних органів.
1. Сухицька Н. В. Правове регулювання: проблеми ефективності. Держава і право. 2012. Вип. 57. С. 41–47.
2. Тарахонич Т. I. Ефективність правового регулювання. Наукові записки. 2004. Том 26. Юридичні науки. С. 82–84.
3. Юхимюк О. Вплив правових застережень на ефективність правового регулювання. Актуальні питання реформування правової системи: збірник матеріалів ХV Міжнародної науково-практичної конференції (м. Луцьк, 1–2 червня 2018 р.). Луцьк: Вежа-Друк, 2018. С. 19–20.
4. Чемодурова А. Правове регулювання та його ефективність у сучасному світі. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 4. С. 262–267
