Корпоратизація "Укроборонпрому": прогрес та ризики

До уваги - думки держчиновників, депутатів, керівників УоП, антикорупційних організацій, що долучені до процесу.

Ухвалений  у липні парламентом законопроєкт «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (№3822) очікує на підпис Президента України. Підтриманий західними партнерами та підданий не одному раунду обговорень з експертним середовищем цей документ скоріш за все таки набуде чинності, однак інтрига зберігається – м’яч на полі глави держави.

Нинішнє затишшя, дає шанс ще раз поглянути на документ під різними кутами зору. Отож, який позитив він може привнести в ОПК, які потенційні ризики приховує та чи можливо їх мінімізувати?

Ідеальний макрорівень

Підготовку до великої реформи у сфері державного сектора ОПК розпочалася за дорученням Президента України Володимира Зеленського ще в грудні минулого року. 14 квітня 2021 року Кабмін ухвалив Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль особисто відмітив, що одним з важливих акцентів цього документу є корпоратизація ОПК. 20 серпня Президент Володимир Зеленський увів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу». Таким чином, законопроєкт 3822 має стати безпосереднім інструментом реалізації визначеного стратегічного курсу.  

Плюси законопроєкту: західні стандарти управління в «оборонці» та залучення інвестицій

На етапі опрацювання законопроєкту 3822  до нього були залучені чотири основних «полюси»: Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки, Кабмін в особі спочатку Мінекономіки, а згодом новоствореного Мінстратегпрому, Укроборонпром та експертне середовище, зокрема Незалежна антикорупційна комісія (НАКО). Забігаючи наперед зазначу, що найбільші дискусії відбулися в середині профільного Комітеті парламенту, між Мінекономіки та Мінстратегпромом, а згодом між Мінстратегпромом та «Укроборонпромом» – через різне бачення реформи.

Зрештою, віце-прем’єр-міністр України — Міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський на запитання експертного журналу «Бінтел» щодо корпоратизації ОПК відповів: «Ми дуже і дуже відстаємо від провідних країн світу, де підприємства такої галузі функціонують вже у зовсім іншій «системі координат»... Нам потрібно якомога швидше змінюватися, щоб адаптуватися до нових реалій, якщо не хочемо опинитися «за бортом» світових процесів…». 

З ухваленням Верховною Радою законопроєкту 3822 риторика керманичів ОПК змінилася на більш оптимістичну. Зокрема, генеральний директор «Укроборонпрому» Юрій Гусєв на одеському форумі «Ефективна промисловість для обороноздатності», заявив, що корпоратизація державного концерну «Укроборонпром» відкриває шлях до інвестицій, зокрема, іноземних.

Такої ж думки голова підкомітету з питань оборонної промисловості та технічної модернізації  Комітету ВР України з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Ігор Копитін (керівник робочої групи з опрацювання законопроєкту 3822): «Закон про перетворення оборонних підприємств з державних та казенних на господарські товариства, єдиним власником яких виступатиме держава, створює умови для залучення інвестицій, участі у механізмах трансферу технологій, утворенні спільних підприємств з іноземними партнерами». На його переконання, корпоративна модель управління ОПК мінімізує корупційні ризики та політичні впливи, адже законопроєкт розмежовує функції політикотворця та власника: Мінстратегпром відповідатиме за формування політики у сфері «оборонки», а Кабмін – через реформований Концерн – управлятиме перетвореними оборонними підприємствами.

Заступник керівника УоП Роман Бондар пов’язує корпоратизацію ОПК з повернення довіри до нього: «Укроборонпром» хоче вибудувати довіру до себе, 10 років ми знищували цю довіру серед міжнародних партнерів. Спочатку потрібно впровадити комплаєнс та ризик-менеджмент - виконувати обіцянки, аби не було… корупції». Таке застереження видається більш ніж симптоматичним, особливо у контексті дискусії у Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки з приводу законопроєкту 3822. Однак спочатку про те, у який спосіб цей документ має оздоровити державний сектор ОПК.

Задум реформи та складнощі його реалізації

Найбільш чітко та прозоро про це розповіла  екс-заступниця очільника Мінекономіки Світлана Панаіотіді, (АрміяInform): «В «Укроборонпром» входять 137 держпідприємств, з яких 21 розташоване на непідконтрольних територіях, 83 – фінансово нестабільні, 15 – банкрути. Отже, тільки 26 підприємств, на яких працює понад 52 тис. працівників, генерують 89% доходу. Причому деякі невеликі держпідприємства й конструкторські бюро, які перебувають на межі банкрутства, можуть володіти певними унікальними патентами, технологіями. Ми повинні консолідувати і передати їх інтелектуальну власність іншим держпідприємствам, які зможуть використовувати наявні ресурси максимально ефективно».

Отже мета законопроєкту 3822 передусім в таких абсолютно непопулярних заходах, як консолідація активів, продаж надлишкового майна, ліквідація непрацюючих підприємств та передачу профільних активів на обов’язкову корпоратизацію з можливістю створення державно-приватних партнерств. При цьому, на переконання Світлани Панаіотіді, ця реформа мала відбутися ще у 2016 році, але тоді корпоративне управління не було поширене на «оборонку».

Окрім того, аби стати привабливим для іноземних партнерів, реформа ОПК передбачає запровадження принципів корпоративного управління ОЕСР.  Чому ці зміни йдуть так повільно? На заваді стали технічні моменти передачі управлінської компетенції по ОПК від Мінекономіки до Мінстратегпрому, але водночас - це й питання політичної готовності приймати непопулярні рішення, оскільки трансформація – від радянської системи до сучасної – болісний процес.

«Підводні каміння» законопроєкту 3822

У Комітеті ВР України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, де опрацьовувався та був підтриманий законопроєкт 3822 як надзвичайно актуальний, рішення приймалось без консенсусу. Серед тих, хто голосував «проти» був народний депутат Сергій Рахманін. Сьогодні він публічно заявляє про низку недоліків запропонованої реформи: «У нас немає чіткого бачення того, яка бойова техніка та озброєння потрібні ЗС України, однак вся реформа заради одного, аби вийти на певну військову продукцію у певні терміни. Нині маємо лише загальні уявлення, як виглядатимуть кластери ОПК».

Другий момент: у підприємств «Укроборонпрому» величезні борги. Що буде з ними, невідомо. Через відсутність загального бачення, на думку Сергія Ражманіна, можлива спроба їх списати, а це означатиме з одного боку – збитки державі, а з іншого - недостатню економічну спроможність керівництва УоП розв’язати цю проблему. 

Окрім цього законопроєкт 3822, наголошує парламентар, створює унікальне правове середовище, яке не застосовувалося для корпоратизації будь-якої іншої сфери, яке в принципі суперечить Конституції та іншим законам. Коли не відбувається оцінка майна - немає достатнього контролю, виникає ризик того, що частина активів, які нині належить ОПК, буде, скажемо так, «загублено». Для прикладу: майно на балансі унітарного підприємства автоматично переводиться на баланс господарського підприємства. У таких умовах відстежити, яка частина майна буде переведена, а яка ні, практично неможливо. Це - перше. Друге. Не зважаючи на те, що держава є суб’єктом управління (згідно з законопроєктом 3822, їй  належить 100% майна ОПК), згідно з Цивільним кодексом, власником майна акціонерного товариства є… саме акціонерне товариство. За таких правових катаклізмів навіть державі буде складно, якщо будуть задіяні відповідні схеми, оскаржувати відчуження активів. Третє. Немає запобіжника зміни профілю підприємств. Формально, якщо це відбуватиметься, то слід вносити зміни до Статуту, але зважаючи на непропорційну роль наглядових рад, господарчі товариства можуть або банкротувати, що не вигідно (державі не потрібно така велика кількість підприємств, але деякі слід зберегти саме з огляду на їх чутливу роль в «оборонці»), або вони змінюватимуть профіль з дозволу наглядових рад.  П’яте, через суперечності з Цивільним кодексом та іншими законами, утворюються шпарини, які, як зауважують юристи, можуть призвести до прихованої приватизації.

Сергій Рахманін цитує законопроєкт 3822: «Внесення майна ДК «Укроборонпром» до статутного капіталу акціонерних товариств здійснюється на підставі обліку майна на балансі ДК «Укроборонпром» за балансовою залишковою вартістю». Це – схема, яка позбавлена правового змісту. Що за цим стоїть, не зрозуміло…

Або ще момент, на який ніхто не звертає увагу: є заборона щодо господарських товариств мати єдиним учасником підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа. А для ОПК ця заборона знята. На думку народного депутата це може містити корупційні ризики.

Попри те, що корпоратизація ОПК – об’єктивна необхідність, сама по собі вона не є пігулкою від усіх хвороб. Дуже важливо, які люди, з яким бекграундом прийдуть до наглядових рад господарчих товариств УоП. Під прапором корпоратизації можуть зробити так, що ОПК постраждає. Цього слід не допустити.

Імплементація та реалізація законопроєкту – у полі зору антикорупціонерів

Виконавча директорка Незалежної антикорупційної комісії (активно брала учать в опрацюванні законопроєкту 8322) Олена Трегуб зі свого боку зазначає, що корпоратизація «Укроборонпрому» має відбуватися під пильним парламентським та громадським контролем. На її думку, особливо важливий, так званий перехідний період трансформації УоП, коли генеральному директору Концерну надаються особливі повноваження. Це робиться виключно для прискорення та ефективності реформи. Аби процес був прозорим за наполяганням НАКО рішення з трансформації «Укроборонпрому» публікуватимуться на сайті Концерну вже наступного дня після їх ухвалення.

Ще одне важливе завдання: формувати наглядові ради майбутніх господарчих товариств згідно зі стандартами ОЕСР. Відповідно, до поправки у законопроєкт 3822, яка була ініційована НАКО, кількість незалежних членів у них має становити від 30 до 50%. При цьому важливо, аби відбіркові комісії, що займатимуться формуванням наглядових рад, також були утворені згідно з міжнародними вимогами.

- Закон має стати базою для трансформації і реформування «Укроборонпрому» у прозорі товариства, на яких буде впроваджено систему корпоративного управління відповідно до  міжнародних стандартів, - каже Олена Трегуб. – І попри те, що сам законопроєкт не безпроблемний, проведення трансформації ОПК дуже важливо для національної безпеки України. У фокусі уваги перебуватиме вже імплементація законопроєкту. Завдання досягнення її якості потребує ретельного моніторингу цього процесу, тому НАКО планує посилити нагляд щоб мінімізувати корупційні ризики.

Нагадаємо, що корпоративне управління в ОПК – це також одна з вимог отримання американської безпекової допомоги. Крім цього, й Європейська комісія у своєму звіті за 2020 рік звертала увагу на те, що від успішності корпоративної реформи оборонно-промислового комплексу залежить надання макрофінансової допомоги ЄС та МВФ.