Типова кремлівська операція під назвою «Повернення України»
Сьогодні, через три роки після Революції Гідності, Дорогомиловський суд Москви задовольнив позов екс-депутата регіонала Володимира Олійника про визнання зміни влади в Україні в 2014 році державним переворотом.
Нам як нікому іншому добре відомо, наскільки вправноРосія переписує історію під себе. Історія для Росії – невід’ємна складовапропаганди, яка легітимує внутрішню і зовнішню політику Кремля сьогодні.Творення минулого в ручному режимі не раз відображалося у відверто позбавленихздорового глузду публічних заявах російських політиків, рішеннях президента чипарламенту РФ. Згадати хоча б порівняно недавню ухвалу Держдуми про визнаннянедійсним рішення Хрущова щодо передачі Криму Україні в 1954 році. У такийспосіб Москва намагається бодай формально виправдати свої злочинні дії, надативигляду легальності своїм численним анексіям, окупаціям та інтервенціям.
Можливо, в уявленнях російської політичної еліти подібнікроки є виправданими з точки зору формування ідеологічних штампів у масовійсвідомості майбутніх поколінь, що забезпечить вікову непохитність путінськогорежиму. Від того, як люди сприймають і сприйматимуть дійсність, що вважатимутьправдою, залежатиме те, кого вони підтримуватимуть. Тому пропагандистськаінтерпретація історії – давньої і сучасної, своєї і чужої – це безперервнийпроцес, необхідний владі для легітимації свого безстрокового панування.
Позаяк останніми роками фокус уваги російського суспільствазнову перемістився на зовнішню політику, першочергового значення набулоредагування саме чужої історії. Зосібна, сьогодні, через три роки післяРеволюції Гідності, Дорогомиловський судМоскви задовольнив позов екс-депутатарегіонала Володимира Олійника про визнання зміни влади в Україні в2014 році державним переворотом.
Неймовірно, але, насміхаючись над реальним міжнародним інаціональним правом, Росія невпинно обгортає у псевдоправову форму власнебачення сучасних подій. Годі й говорити, що ці нікчемні юридичні прецеденти євкрай жалюгідними як формально, так і змістовно. Це аналогічно тому, колипацієнт психлікарні, котрий вважає себе Наполеоном, з усією серйозністю видає кодексифранцузького імператора. Проблема лиш в тім, що юрисдикція цих кодексівпоширюється строго на його нездорову фантазію.
Якщо ж звертатися до порядку денного реальної політики, очевидно,рішення московського суду не є просто символічним. Як мінімум, дивним виглядаєте, що для перетворення своєї звичної антимайданівської риторики в офіційнеюридичне рішення Москві знадобилося аж три роки. Тож є сенс припустити, щозначення має конкретний момент часу. Імовірно, що на фоні складної внутрішньоїситуації в Україні, а також доконаної і очікуваної зміни влади в США таключових європейських країнах Росія почала готувати ґрунт для реваншистськоїконтрреволюції в нашій державі. Адже недарма під кінець року знову виринувЯнукович зі згодою свідчити у справі злочинів проти Майдану, не випадково «представникнароду України» Савченко напряму контактує з лідерами бойовиків, не просто такгромадян України за чималі гроші агітують робити заклики про відновленнястосунків з РФ, нарешті, Дорогомиловський суд не для статистики приймає рішенняпро державний переворот. Співпадіння? Не думаю…
Натомість гадаю, що ми значною мірою переоцінили значенняДонбасу як мети агресивної політики Росії – чи то в якості відібраноїтериторії, чи то у статусі ключа до геополітичних рішень Києва. Останні діїМоскви засвідчують: Кремль не влаштує жоден, навіть найгірший для України інайліпший для нього, сценарій по Донбасу. Конфлікт на сході – лише один іззасобів, який максимально використовуватиметься РФ до того часу, поки в Київ неповернеться проросійська влада. Найпевніше, базовим орієнтиром для реваншу єподії після помаранчевої революції, коли регіонали на чолі з сім’єю Януковичаповністю узурпували владу в країні. Щоправда, в цьому розкладі ключовимзалишається питання: наскільки подібною чи відмінною є Україна 2016-го відУкраїни зразка 2007-го і 2010-го років? Адже від ступеня цієї відмінності чи ненайбільше залежить успіх або ж провал типової кремлівської операції під назвою «ПоверненняУкраїни».
- Судовий захист при звернені стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно не відчужено Євген Морозов вчора о 13:02
- Система обліку немайнової шкоди: коли держава намагається залікувати невидимі рани війни Світлана Приймак вчора о 11:36
- Чому енергетичні та газові гіганти обирають Нідерланди чи Швейцарію для бізнесу Ростислав Никітенко вчора о 08:47
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін 21.11.2024 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз 21.11.2024 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов 21.11.2024 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
- Ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню Євген Морозов 20.11.2024 10:35
- Репарації після Другої світової, як передбачення майбутнього: компенсації постраждалим Дмитро Зенкін 20.11.2024 00:50
- Що робити під час обшуку? Сергій Моргун 19.11.2024 19:14
-
"Ситуація критична". У Кривому Розі 110 000 жителів залишаються без опалення
Бізнес 21271
-
Що вигідно банку – невигідно клієнту. Які наслідки відмови Monobank від Mastercard
Фінанси 20227
-
Найбільший роботодавець і платник податків Херсонської області збанкрутував через війну
Бізнес 7973
-
Як тренування в спортзалі можуть нашкодити: помилки початківців
Життя 7716
-
Курс євро впав на 47 копійок: Який курс долара НБУ зафіксував на понеділок
Фінанси 6996