Як українські ЗМІ формують громадську думку

Безумовно, засоби масової інформації вже виконали і продовжують виконувати надважливу роль у демократизації країни, однак поряд з тим в їх роботі залишається чимало деструктивних елементів.

Читаючи стрічку новин на сайті одного з відомихукраїнських видань, звернув увагу на онлайн-опитування, яке визначало думкувідвідувачів щодо справ командирів і бійців «Айдару». «Так» або «ні»користувачі сайту мали відповісти на наступне запитання: «Чи винні айдарівці узлочинах, які їм закидає ГПУ?».

Не хочу торкатися суті протистояння представниківбатальйону з правоохоронцями, когось звинувачувати чи виправдовувати. Формальнасторона цього опитування мені видається навіть більш значущою, аніж змістконкретної проблеми. Зверніть увагу, у пересічного читача запитують думку проте, що не може бути думкою (переконанням, уявленням) в принципі. Адже винаособи чи групи осіб у вчинені правопорушення встановлюється виключноспівробітниками правоохоронних органів і має бути доведена у судовому порядку.Доведена фактами й незаперечними доказами. Думка ж людини, або її суб’єктивнебачення ситуації, особисте ставлення до проблеми жодним чином не може бутикритерієм визначення винуватості будь-кого. Тому, з цієї точки зору, згаданеопитування не має ніякої користі і позбавлене змісту. Однак не позбавлене іншоїякості – маніпулятивного характеру. ЗМІ роблять опитування, визначаючи набірсуб’єктивних думок, які від кількості аж ніяк не стають об’єктивними. Коженголосуючий бачить, як голосували інші, наприклад, 92% опитаних вважають, щоайдарівці не винні. І все, цього більше ніж достатньо для формування громадськоїдумки, точніше для маніпулювання нею. Мало хто буде шукати якісь докази, аргументиправоохоронців і т.д. Натомість відразу з’являться нові політв’язні, чергові робінгуди і, як наслідок, нові протестні настрої в суспільстві.

В нашому суспільстві і так чимало проблем, тоді якманіпулятивні технології ще й нарощують їх штучно. Безумовно, засоби масовоїінформації вже виконали і продовжують виконувати надважливу роль удемократизації країни, однак поряд з тим в їх роботі залишається чимало деструктивнихелементів. Здатність впливати на уми і мобілізувати суспільство – це не тількивеличезна перевага в сучасному світі, але й іще більша відповідальність.