Навіщо громадам нові повноваження?

Минулого тижня суспільство знову сколихнула звістка з Житомирщини – одного з ключових осередків нелегального видобутку бурштину в Україні. По суті, це був лише епізод війни між селянами і приїжджими бандитами за контроль над бурштиновими копальнями. І ті й

Як відомо, процес децентралізації влади означаєпередавання функцій і повноважень від центральних органів державного управліннядо органів місцевого самоврядування. Ідея подібного зміщення владнихможливостей полягає в тому, що з новими ресурсами і повноваженнями місцевавлада працюватиме не на уряд, а на себе, відтак, досягатиме власного добробутуефективніше, ніж це роблять державні менеджери з Києва. Ця ідея має давнюісторію і підтверджене досвідом економічне обґрунтування: якщо державасправляється з деякими функціями неефективно, їх передають тим суб’єктам, якімають більшу мотивацію і будуть ефективними. Це однаково стосується іприватизації в економіці, і децентралізації в політиці. Тому цілком нормальноює ситуація, коли відповідні суб’єкти (в нашому випадку – громади) готові кращесправлятися з деякими державними повноваженнями і самі вимагають від центру їхпередачі на місця. Інша справа, які мотиви і цілі громади переслідують упрагненні позбутися від присутності держави в містах, селах, районах іобластях, взявши владу у свої руки.

Минулого тижня суспільство знову сколихнула звістка зЖитомирщини – одного з ключових осередків нелегального видобутку бурштину вУкраїні. Цього разу в Олевському районі відбулася справжня битва між жителямиодного із сіл та групи приїжджих осіб із застосуванням вогнепальної зброї.Наслідки цього побоїща могла побачити вся країна з фоторепортажів вітчизнянихЗМІ. Що відбулося? По суті, це був лише епізод війни між селянами і приїжджимибандитами за контроль над бурштиновими копальнями. І ті й інші займаються надприбутковимнезаконним видобутком сонячного каміння.

Чесно кажучи, особисто мене вразив не стільки сам фактсутички, яких в цьому регіоні останнім часом рідкістю не назвеш, скільки позиціямісцевих жителів і громадян, що їх підтримують. Виявляється, більшість із нихвиступають проти втручання правоохоронців і силовиків у подібні конфлікти.Селяни готові самі розбиратися, якщо треба – воювати з бандитами, жертвуватиздоров’ям і життям, але щоб їх взагалі ніхто не чіпав. Причина очевидна – надтоласим шматком ніхто не хоче ділитися – ні з рекетирами, ні з державою. Загаломтреба визнати, що в питанні наведення порядку в місцях видобутку бурштинудержава не відзначилася особливим сумлінням, але не слід замовчувати і тойфакт, що шалений спротив легалізації цієї діяльності чинять і жителі «хлібних»регіонів. І якщо раніше місцеві бюджети грабувала центральна влада, то тепер їхграбують місцеві мешканці.

На жаль, такі установки не поодинокі в нашомусуспільстві. Мені неодноразово доводилося чути від громадян, що в контрабанді,яку провозять українці за кордон, немає нічого поганого. Мовляв, не варто їхчіпати, хай собі заробляють. Людям з такими поглядами не вигідна і не потрібнаніяка влада, жоден контроль чи правила, жоден уряд і адміністрація. Але нетому, що всі ці інститути неефективні і перешкоджають більш раціональновикористовувати місцеві ресурси, а тому, що вони просто заважають варварськомузбагаченню місцевих. Для таких громадян децентралізація – це синонім анархізмуі вседозволеності. Тож для того, аби одна з найважливіших реформ в історіїУкраїни відбулася, ми всі повинні зрозуміти, що її головний аспект – не переписуваннязаконів і створення нових інституцій, а наша готовність будувати краще життя вгромадах замість скочування у беззаконня первісного суспільства.