Бренд України як інструмент торгової війни з Росією

У рекламному інформаційному просторі зарубіжжя мають бути висвітлені переваги української продукції – порівняно низька ціна та висока якість. Якщо про це не подбати, Росія потурбується, аби бренд України асоціювався з такими історіями, які продати як репут

За останні два роки Україна радикально змінилавектор зовнішньоекономічної орієнтації. Майже повний розрив економічнихзв’язків з Росією, яка до цього була найбільшим торговельним партнером нашоїкраїни, завдав серйозного удару по вітчизняному господарству, але водночас цестало потужним імпульсом для пошуку альтернатив відносинам здержавою-агресором.

Я часто натрапляю на коментарі економічних експертів, яківисловлюються зприводу шкоди від скорочення експорту в Росію. На думку цихфахівців, не варто сподіватися, щоукраїнський виробник займе свою нішу на європейському ринку, мовляв, Німеччинанізащо не буде купувати наші Ланоси, а Франція - турбіни для АЕС.І це дійсно так, оскільки стандарти вітчизняної економіки справді більшсумісні з російськими. Нампростіше інтегруватися з Москвою по одній простій причині - наші господарськісистеми схожі ... відсталістю та неефективністю.Томуті, хто закликає знову розвернутися на схід, свідомо пропонують гіршуекономічну стратегію, вибираючи тактичну вигоду. Завдання, однак, полягає не втому, щоб в ЄС купували українські Ланоси, а в тому, щоб Україна вироблялаєвропейську продукцію. Для цього потрібно змінювати економічні інститути істандарти виробництва, а не ностальгувати за втраченими ринками збуту своєїпродукції.

Послідовно реалізуючи саме цю стратегію,Україна за рекордні строки змогла переорієнтувати свій експорт на іншихпартнерів – більш надійних і перспективних. Так, сьогодні найбільшимиспоживачами української продукції є країни Азії та Європейського Союзу.Водночас, наприклад, експорт сільськогосподарських товарів до Росії наразістановить менше 1%. За інтенсивністю налагодження партнерських зв’язків зіншими країнами вітчизняні товаровиробники нині б’ють рекорди за весь періоднезалежності. Станом на тепер десятки українських підприємств вже отримали сертифікатиЄС, що є свідченням якості світового рівня. І це при тому, що виробники зУкраїни мусять завойовувати позиції на світовому ринку в умовах економічноїкризи та високої конкуренції.

Росія доклала чимало зусиль для того, аби недопустити впровадження Зони вільної торгівлі з ЄС, однак ЗСТ все ж було введенев дію на початку цього року. Якщо хтось гадав, що на цьому економічна війнаМоскви проти України скінчилася, то глибоко помилявся. Вона продовжилася, алеіншими засобами і в значно більших масштабах. Зокрема, не встигли українськіпідприємства налагодити поставки продукції на нові ринки, як стали заручникамидоволі гучних скандалів щодо порушення стандартів якості своїх товарів. Мовайде про припинення експорту столових яєць до Ізраїлю через нібито виявлення вних сальмонели, що пізніше спростували українські спеціалісти, а такожнещодавній скандал довкола нашого меду в Чехії, який і викрив чіткий слідКремля. Відомий своїми проросійськими поглядами, зокрема визнанням анексії Криму,президент цієї країни Мілош Земан, не маючи жодного відношення до економічноїполітики навіть за чеською конституцією, звинуватив українських постачальниківмеду у домішуванні до товару заборонених речовин. При цьому його заявапередувала навіть лабораторним висновкам і з’ясуванню реального походженнязабороненого меду. Попри це, експорт вказаного продукту з України на даниймомент призупинено.

Зрозуміло, що реальну якість товару нескладнопідтвердити, відновивши торгівлю, але в інформаційну епоху будь-який негативнийрезонанс на зразок описаних вкрай погано впливає на ділову репутаціювиробників. Цілком очевидно, що з мільярдними асигнуваннями на пропаганду повсьому світу Росія може собі дозволити постійно цькувати торгово-економічнурепутацію України, що перешкоджатиме нашим виробникам закріпитися на зовнішніхринках. Крім того, в умовах західних санкцій і контрсанкцій РФ зацікавлена нелише в тому, щоб максимально нашкодити Україні, але й у тому, щоб самійзакріпитися на перспективних ринках, на які вже мітить Київ (наприклад, ринокПівденно-Східної Азії).

Відповідно українська сторона має вжитиневідкладних заходів для інформаційного супроводу своєї продукції на ключовихміжнародних ринках. На сьогодні ситуація в цій сфері, м’яко кажучи, залишаєбажати кращого. Вартість бренду України (вартість бренду країни – ціна, якуготовий платити споживач за елемент маркування «madein…») уминулому році становила всього $44млрд., здинамікою падіння у 45%. Для порівняння бренд тієї ж Росії коштує $810 млрд.Відтак за показником вартості національного бренду наша країна входить доп’ятірки аутсайдерів, що диктує необхідність приділення більшої уваги роботінад образом вітчизняних товарів для закордонних споживачів. І навіть високаякість продукції сама по собі в наш час нічого не варта, якщо інформація про цюякість не дійде до потенційного покупця. Українським виробникам необхіднаширока реклама і ефективний маркетинг, які забезпечать присутність нашихтоварів не лише на полицях іноземних супермаркетів, але й у кошику вподобаньєвропейських, канадських, китайських тощо споживачів. У рекламномуінформаційному просторі зарубіжжя мають бути висвітлені переваги українськоїпродукції – порівняно низька ціна та висока якість. Якщо про це не подбати,Росія потурбується, аби бренд України асоціювався з такими історіями, якіпродати як репутаційну біографію товарів буде неможливо.