НКЦПФР та інвестори: урівноваження прав та інтересів

Український ринок капіталу сьогодні - це поле з безліччю юридичних прогалин. Законодавчі норми цієї галузі потребують розвитку та удосконалення у відповідності до Принципів Міжнародної організації комісій з ринків цінних паперів (IOSCO). 

Підписаний Україною Меморандум з МВФ став каталізатором багатьох важливих державних процесів та реформ, і ринок капіталу не є виключенням. Ми маємо використати цю можливість. 

Фондовий ринок країни сьогодні не функціонує ефективно. Системі вкрай потрібні законодавчі положення, що захистять інвесторів та всі сторони ринку від зловживань та неправомірних дій. На розгляд депутатів надійшов законопроект №6303 щодо захисту інвесторів від зловживань на ринках капіталу. Проте зміст законопроекту не зовсім відповідає його назві, а відтак законопроект потребує доопрацювання. 

Неоднозначними є наступні тези: 

1. Створення Колегії Уповноважених при НКЦПФР з вельми широким функціоналом. Колегія матиме права на проведення незапланованих перевірок, доступ до оригіналів документів та їх вилучення, можливість виступати у якості карального органу з правом застосування санкцій та ін. Наприклад, під час проведення перевірки уповноважений від Комісії має право вимагати у операторів та телекомунікаційних провайдерів надання інформації (ділової переписки, скріншотів, будь-яких матеріалів, що можуть бути доказами незаконних дій). Це - неконституційно, адже суперечить ст. 31 Конституції України. 

Взагалі, вищевказані повноваження сьогодні мають виключно правоохоронні органи. Законопроектом ці повноваження надаються навіть не державним службовцям. Не всі представники Комісії є державними службовцями, частина з них працює за контрактом. 

2. Представники Комісії з таким широким колом повноважень не несуть жодної відповідальності ані за свої дії, ані за свою бездіяльність. Вони не є індивідуальними відповідачами, а позов проти них вважається позовом проти НКЦПФР. Це - пряме протиріччя конституційним засадам України (ст. 56 Конституції України) та Цивільному кодексу України (ст. 1173 - 1175), за якими посадовці під час виконання свої повноважень несуть відповідальність за протизаконні рішення чи бездіяльність. 

3. Оскільки Комісія позиціонується як незалежний орган, її рішення не підлягатимуть державній реєстрації Мінюстом. Це дає посадовим особам неабиякі преференції щодо дій, спрямованих на учасників фондового ринку, і навряд це позитивно вплине на захист прав інвесторів, скоріше - навпаки. 

4. Фінансове утримання НКЦПФР планується не тільки з державного бюджету, а й з коштів, одержаних від сплати на регулювання. Платники цих внесків - учасники фондового ринку, а їх розмір визначатиме Комісія. Замість мінімізації витрат інвесторів, число яких і так постійно скорочується, на них лягає додаткове фінансове навантаження. Не буде перебільшенням твердження, що такий обов'язковий внесок носить ознаки нововведеного податку. 

5. За своїм функціоналом НКЦПФР є органом виконавчої влади, координатором її роботи має бути Кабмін. Згідно з положеннями, передбаченими законопроектом № 6303, Комісія підпорядковуватиметься Президенту. 

В проекті міститься ще низка положень, що йдуть всупереч українському законодавству і не витримують критики. Права НКЦПФР, як регулятора, і права учасників ринку, інвесторів, мають бути збалансованими. Тільки так сторони зможуть збудувати партнерські відносини. Комісія повинна розвивати фондовий ринок, а не тиснути на нього. Незалежність Комісії має надати позитивні наслідки, і не перетворювати регулятора на карний орган. Це можна забезпечити наступними впровадженнями: 

· службовці НКЦПФР повинні проходити обов'язковий конкурсний відбір, а що стосується членів комісії, до такого відбору має додаватися певне рейтингування; 

· контроль за використанням державних коштів, спрямованих на фінансове утримання Комісії, має бути прозорим та публічним; 

· коло повноважень службовців НКЦПФР може бути збільшено, однак таке збільшення є можливим тільки тоді, коли встановлюється повноцінна система стримувань і противаг (checks and balances system), яка повинна мінімізувати навіть теоретичну можливість будь-яких зловживань з боку службовця НКЦПФР (незалежно від того, чи викликане таке зловживання недостатньою кваліфікацією чи певним умислом). 

Принципи IOSCO та Директива Європейського Союзу № 596/2014 передбачають значні повноваження регулятора фондового ринку, але важливим повинно стати розуміння того, що принципи IOSCO, які планується застосовувати, мають бути адаптовані як до чинного законодавства України, так і до реалій ринку цінних паперів. До того ж, діяльність та повноваження НКЦПФР не мають виходити за межі українського правового поля.

Те саме стосується і фінансування НКЦПФР: учасники фондового ринку не мають принципових заперечень стосовно того, що фінансування регулятора має здійснюватися, в першу чергу, за рахунок ринку. Проте фінансування має бути співмірним навантаженню регулятора та функціям, які такій регулятор виконує в реальності, а не уяві (на папері). Принципово важливо, щоб умовний збір, внесок чи інший обов’язковий платіж, що справлятиметься з учасників ринку для фінансування НКЦПФР, не став додатковим податком, збільшуючи навантаження на учасників ринку та інвесторів.