Історія ходить колами, повторюючись то як трагедія, то як фарс, то як театр абсурду... У цьому зайвий раз переконуєшся в дні чергової річниці початку Польської кампанії Третього Рейху 1939 р. Свідомо не пишу «Другої світової війни», адже з наукового погляд
Історія ходить колами, повторюючись то як трагедія, то як фарс, то як театр абсурду... У цьому зайвий раз переконуєшся в дні чергової річниці початку Польської кампанії Третього Рейху 1939 р. Свідомо не пишу «Другої світової війни», адже з наукового погляду точну дату її початку взагалі важко виокремити. Поза тим, не можна заперечувати, що германо-польський конфлікт багато в чому визначив сценарій світової бійні.
Територіальні суперечки між Берліном і Варшавою виникли одразу по завершенні Першої світової війни. Однак сама по собі наявність значної прикордонної території зі змішаним польсько-німецьким населенням не була фатальною. Німці та поляки тривалий час цілком мирно співіснували в межах імперії Гогенцоллернів. Не забуваймо також, що вперше у ХХ столітті польську державність було відновлено в 1916 році саме під германським протекторатом, а ще взимку 1918-1919 рр. між сторонами тривали інтенсивні перемовини щодо спільного протистояння більшовицькій загрозі зі сходу.
Фатальною для польсько-германських відносин надалі стала гра зовнішніх сил, безцеремонний диктат Антанти, а надто – Франції, котра, мовби згадавши наполеонівські часи, прагнула перекроювати німецьку державну територію на свій розсуд. Саме французьке потурання територіальним зазіханням новонародженої ІІ Речі Посполитої чималою мірою сприяло ескалації сілезького конфлікту та решти прикордонних суперечок.
Певна річ, німці, навіть попри поразку у світовій війні, мали вдосталь сил аби вгамувати варшавські апетити. Фрейкор та інші добровольчі формування, укомплектовані здебільшого колишніми вояками кайзерівської армії, намагалися самотужки дати відсіч польським шовіністам.
Улітку 1919-го всі з нетерпінням очікували наказу про початок наступу на Польщу з метою відвоювання захоплених нею прусських земель. Однак скутий рамками «версальського формату» постреволюційний берлінський уряд, навпаки, наказав відвести добровольців з польського та інших кордонів, оголошуючи незгідних із цим рішенням «заколотниками».
Особливо болючою для германських патріотів була втрата Данціґу – міста, яке мало величезне символічне значення, втілюючи, за одним влучним висловом, «усе найбільш німецьке, що тільки могло бути в Німеччині». Німці запекло обороняли Данціґ від поляків у 1919-му, але під тиском Антанти мусили погодитися на надання йому статусу незалежного «вільного міста» – яке, втім, не переставало бути об’єктом експансіоністських зазіхань Варшави. Тож вельми знаково, що перші постріли оплаченого мільйонами людських життів збройного конфлікту пролунали саме на данціґському Вестерплатте...
