Відповідь пану Анатолію
Проблема української мови в різних інтерпретаціях
17.07.2012 00:12 читач Анатолій розмістив свій коментар на мою статтю «Репресії проти української мови». Коментар досить великий за обсягом, змістовний і охоплює цілу низку проблем, до яких не байдужі і багато інших співвітчизників. Тому я рішив не просто дати коротку відповідь особисто пану Анатолію, а написати ще одну невеличку статтю, присвячену проблемі мовної ситуації в Україні. Тим більше, нинішнє голодування біля Українського Дому свідчить, що проблема української і інших мов в Україні ще далека від її продуктивного вирішення.
Я не буду коментувати найперші слова пана Анатолія, що йому«...нравится как украиноговорящие люди всё время плачут что украинский язык хотят искоренить,…». Якщо йому подобається коли люди плачуть, то це не соціально-політична, а, швидше, психологічна проблема.
Але без уваги не можна залишити брутальну брехню, або нерозуміння елементарних речей, коли він пише: «Ух (напевне, «Уж») где репрессии против языка – читай: против носителей языка, так это когда запрещают слушать или петь песни на русском, увольняют с работы за это. А на других, тоже не украинских языках – можно».
Брутально бреше пан Анатолій, що хтось колись когось в Україні звільнив з роботи за слухання російських пісень або їх спів. Я люблю російські пісні, слухаю їх і співаю у вузькому колі, бо на виступи публічно не вистачає таланту. А хто кого і як покарав за не просто слухання, а оплату російських виконавців у різних українських палацах і на стадіонах? Більше того, в вищих навчальних закладах недержавної форми власності викладання може вестися будь-якою мовою, в тому числі і російською. Навіть на Першому Національному телеканалі, не кажучи вже про недержавні, російськомовні програми займають значну долю ефірного часу. А Ви, пане Анатолію, «запрещают слушать или петь песни на русском, увольняют с работы за это». Надіюсь, що так брехати може дуже невелика кількість людей.
Далі пан Анатолій коротко представляє свою автобіографію, наголошуючи на своєму російському походженні і на тому, що місцем свого постійного проживання він обрав Україну. Це його безумовне право і тут не може бути ніяких запитань, навіть про те, чому він не спромігся вивчити мову народу, землю якого він обрав місцем свого постійного проживання.
Але російська великодержавна сутність пана Анатолія виявляється в його оцінці української мові. Він пише: «Украинский язык очень красивый, певучий,. приятный на слух. Стихи и песни бесподобны. Как бальзам на душу слушать сельскую речь где-нибудь в центральном украинском селе… Но на западе Украины сильное влияние польского, а на юге – суржик». Тобто, на українську мову він дивиться лише як на витвір мистецтва і не більше. Для нього українська мова є лише те, що можна із задоволенням сприймати, а не як душа і одна з вищих цінностей української нації і української держави. Він не хоче чи не може зрозуміти, українська мова, як і жовто-блакитний прапор, гімн і герб є основними атрибутами Української державності незалежно від того, якими вони сприймаються тими чи іншими людьми.
Пан Анатолій, видаючи себе за цінителя і шанувальника української мови, практично працює на великодержавних шовіністів Азарова, Єфремова і їм подібних, які дорвавшись до державної служби, паплюжать Конституцію України, яка чітко визначає статус української державної мови в Україні і обов’язок державних службовців користуватися при виконанні своїх повноважень саме державною мовою. Тому проблема мови в Україні – це не лінгвістична, а виключно політична проблема. Депутати Верховної Ради, що ідентифікують себе як національно-патріотичне спрямування своєю пасивністю теж сприяють поглибленню великодержавних тенденцій в українському політикумі.
На закінчення пан Анатолій робіть висновок: «Лучше иметь в стране 2 языка: исконно национальный как основной (который никто никогда не щемил и не собирается уничтожать) и язык межнационального и делового общения (каким де факто является русский)». Тут виникає декілька принципових питань.
По-перше, для кого краще мати в країні дві мови?
По-друге, чому саме дві, а не три чи п’ять?
По-третє, що таке «ісконно національна» мова, чому не єдина державна мова?
По-четверте, для чого потрібне втручання держави в міжнаціональне спілкування, яке складається природним шляхом і узаконення мови міжнаціонального і ділового спілкування, якою де факто являється російська?
Надіюсь, що на ці та інші запитання шановні читачі знайдуть відповіді самостійно, а якщо виникне потреба, то готовий продовжити дискусію. Я тільки хочу висловити думку про те, що для України проблема статусу і державної політики мов є не більше як ширмою, за якою відбуваються процеси ліквідації реальної незалежності і суверенітету України. Підняття статусу російської мови лише один з напрямів цього процесу. Втративши свою власну українську мову ми дійсно перетворимося в малоросів, а Україна в Київську губернію Євросійського Союзу.
- Строк нарахування 3 % річних від суми позики Євген Морозов 09:52
- Судовий захист при звернені стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно не відчужено Євген Морозов вчора о 13:02
- Система обліку немайнової шкоди: коли держава намагається залікувати невидимі рани війни Світлана Приймак вчора о 11:36
- Чому енергетичні та газові гіганти обирають Нідерланди чи Швейцарію для бізнесу Ростислав Никітенко вчора о 08:47
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін 21.11.2024 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз 21.11.2024 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов 21.11.2024 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
- Ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню Євген Морозов 20.11.2024 10:35
- Репарації після Другої світової, як передбачення майбутнього: компенсації постраждалим Дмитро Зенкін 20.11.2024 00:50
-
Що вигідно банку – невигідно клієнту. Які наслідки відмови Monobank від Mastercard
Фінанси 24826
-
"Ситуація критична". У Кривому Розі 110 000 жителів залишаються без опалення
Бізнес 21313
-
Мінекономіки пояснило, як отримати 1000 грн єПідтримки, і порадило задонатити їх на ЗСУ
Фінанси 12059
-
Курс євро впав на 47 копійок: Який курс долара НБУ зафіксував на понеділок
Фінанси 9570
-
Селена Гомес, Демі Мур та Єва Лонгорія: найкращі образи найуспішніших жінок Голлівуду – фото
Життя 8186