Чи переможе олігархат і на місцевому рівні, чи народ схаменеться і виправить помилку на президентських і парламентських виборах.
Залишилося всього декілька днів до виборів органів місцевого самоуправління. Тому кожен громадянин повинен самовизначитися з того він уповноважить вирішувати проблеми власного життя. Не являючись ні пропагандистом, ні адвокатом ні одної з політичних сил, але маючи великий життєвий досвід і достатньо високий рівень, в тому числі і політичної, освіти я все-таки хочу поділитися власним баченням проблеми місцевих виборів.
Перш за все кожен повинен уважно придивитися до того, яка система влади склалася в Україні на нинішній день. В цьому сенсі я хотів би звернути увагу на наступне.
1. На найвищому державному рівні ми маємо єдину в Європі олігархічну систему державного управління. Справа не в тому, що при владі знаходяться багаті люди, а в тому, що ці люди поєднують в собі власні бізнесові функції і функції державного управління. Відомо, що власна сорочка ближче власного тіла. Тому таке роздвоєння завжди працює на користь власного бізнесу, не абстрактних для бізнесмена державних інтересів.
2. Ми дуже багато чуємо розмов про боротьбу з корупцією. Але саме олігархічна система управління її породжує, продукує і захищає. Саме в олігархічних кабінетах зароджується і розвивається корупція, суть якої не в коробці для лікаря чи вчителя, а в державному лобіюванні приватного бізнесу. Тому боротьба з корупцією буде залишатися лише привабливим гаслом для простолюдинів, поки влада буде знаходитися в руках олігархату.
3. Багато хто дивується, чому це так обережно і навіть з недовірою європейські країни ставляться до України. А відповідь дуже проста: тому європейські уряди не хочуть мати справу з олігархами, вони через це уже пройшли і знають ціну олігархії. Необхідно не будувати ілюзій і усвідомити те, що європейські країни допомагають Україні в боротьбі проти російської агресії не стільки з бажанням допомогти Україні, скільки з бажання на дальніх підступах захистити свої інтереси, бо вони чітко усвідомлюють сутність ординсько-візантійських імперських амбіцій. Тому не буде дивним, якщо Молдова і Грузія раніше за Україну стануть повноправними членами європейської співдружності.
4. Олігархічна влада, яка уже втратила живий зв'язок з самими ідеями Революції Гідності, усвідомлює хиткість свого становища і активно нарощує адміністративний ресурс на місцевих виборах. Головне завдання полягає в тому, щоб олігархічну владу центру підкріпити такою ж олігархічною місцевою владою. Цей адміністративний тиск проявляється:
а) в об'єднанні олігархічних ресурсів політичних сил Порошенка, Яценюка і Кличка в єдину олігархічну «Солідарність». Для цього і в угоду олігархам «Народний фронт» і «УДАР», як самостійні політичні сили припинили своє існування, обмежившись включенням до списку БПП найближчих друзів.
б) в масованому тиску на антиолігархічні політичні сили «Свободи», об'днаної з «Правим сектором», «Радикальної партії» та «Батьківщини». Ще не вбачають олігархи серйозної загрози з боку «Самопомочі», тому і ведуть себе з нею більш-менш лояльно. Конфлікт «Батьківщина» з «любими друзями» бере свій початок з часі, коли Ю.Тимошенко, будучи прем'єр-міністром розпочала наступ на олігархат, котрий в особі Фірташа був головним фінансовим спонсором Ющенка. Антиолігархічна позиція Тимошенко напередодні президентських виборів зумовила їх об'єднання і забезпечення своєму ставленику перемоги в першому турі. Такого Україна, з її розбігом політичних поглядів і уподобань, не знала і, напевне, більше і знати не буде. Але найбільшою небезпекою для олігархату є «Батьківщина».
в) в створенні різних політичних клонів у вигляді «Нових облич» з тим же хижацьким оскалом, «Укропу», що обіцяє ощасливити усіх українців-непатріотів, бо тільки вони і є патріотами, різних «Відроджень» і багато інших, які насправді не є політичними партіями і навіть не уявляють, що це таке. Усі ці клони, у кращому випадку, політичні клуби, бо навіть порошенківська «Солідарність» у власному розумінні не є політичною партією, а в гіршому – збіговиська для прориву до суспільного корита.
Що в цих умовах робити пересічному виборцю, якому буденні турботи не залишають часу для того, щоб розібратися в тонкощах політичних ігрищ?
Перше. Уважно ознайомитися зі списком політичних партій і особистостей, які ідуть під їх прапорами. Звичайно, найкраще було б, якби Ви там знайшли знайому людину, якій повною мірою довіряєте і готові допомагати їй в нелегкій депутатській діяльності ці відповідати за неї. Якщо такої людини не знайдете, то голосуйте за будь-якого представника знайомої Вам політичної партії.
Друге. Постарайтесь не голосувати за бізнесменів, бо це буде Вашим особистим внеском у зміцнення антинародної і анти суспільної олігархічної системи. А в усьому іншому – думайте самі, рішайте самі: підтримувати олігархів на місцевому рівні, чи ні. Якщо Вам принесуть гречку – візьміть, але в кабіні голосуйте своїм умом.
