Cтаном на сьогодні, найбільш страждаючим етносом в Україні залишаються самі українці та люди будь-яких національностей, які вступають в процес за зміну системи державно-політичного управління.
Опрацьовуючизараз значну кількість цивільних та кримінальних справ наполітико-правову тематику, зробив висновок, що є проблемні питання, які вширокому загалі не дуже люблять обговорювати.
Але самі пособі проблеми не вирішуються, і їх не можна замовчувати. Мова про етнічніконфлікти.
З історіїУкраїни відомі приклади етнічних конфліктів на нашій території. Часом конфліктибули реальними на підставі культурних відмінностей, але частіше були зумовленіінтересами владних структур.
Отнаприклад:
- Коліївщина у 1768-1769 роках малаознаки боротьби з національним і релігійним гнітом правобережного українськогонаселення в Речі Посполитій.
- кривавієврейські погроми на території України у 1917-21 рр. унесли не одну тисячужиттів;
- не маючіаналогів за жахливістю та масовістю Голодомори 1921-23 рр., 1932-33 рр.,1946-47 рр. унесли мільйони життів, та були спрямовані на знищення опорусільського населення проти примусової індустріалізації та колективізації.Постраждала найбільше Україна, але для об'єктивності вартозгадати і про масове винищення населення на Поволжжі та Кубані в різні роки.
- локальні конфлікти у 1990-х роках вмістах Донеччини на побутовому підгрунті з вимущеними переселенцями з Вірменіїта Азербайджану;
- запрошення у 2015 р. до діяльності вУкраїні групи міжнародних державних діячів та цілеспрямоване блокування їхдіяльності;
- і звісно, 2017 р. позначився державноюполітикою щодо переслідування грузинів, особливо тих, які підтримують політичнупартію "Рух нових сил Михайла Саакашвілі" або якось дотичні до їїдіяльності та акцій.
На щастя, єсуттєва різниця між подіями минулих століть і сьогоденням. Мені не відомівипадки за останні роки масових катувань в застінках поліції чи СБУ, алеприкладів політичних розправ і нехтування правами, які закріплені в КонституціїУкраїни та міжнародному праві, нажаль, доволі.
Радує й те,що в Україні сьогодні немає ГУЛАГу, або етнічних чисток як в М'янмі (Бірмі). Але ж і нам треба рівнятися не надикість, а на розвиток цивілізації.
В той жечас, за моїми підрахунками, у 2017 р. близько 420 осіб зазнали переслідування вУкраїні в різних формах чи то за їх належність до грузинської національності,або за їх політичні вподобання.
Детальний жеаналіз таких національно-політичних переслідувань буде надано представниками"Руху нових сил М. Саакашвілі" вже в найближчий час.
Особисто моядумка станом на сьогодні полягає ще й в тому, що найбільш страждаючим етносом вУкраїні залишаються самі українці та люди будь-яких національностей, яківступають в процес за зміну системи державно-політичного управління.
Відсутністьвагомих позитивних змін після Революцій 2004 та 2014 рр, після втрат підчас героїчної війни з російською федерацією та масової волонтерськоїпідтримки, зумовлює новий вид національної чистки.
Активначастина населення в умовах глобалізації або виїжджає за кордон України впошуках кращого життя, або доживає свій вік в умовах постійної економії,або внаслідок зневіри і відсутності результатів своєї роботи поступається місцемдобре організованому бюрократично- корумпованому апарату.
На питаннясамому собі, що робити перед викликами, які нам ставить сьогодення, бачу вихідодин: довіряти один одному незалежно від національності, гуртуватися та невпадаючи в смуток системно міняти представників бюрократично-корумпованого апарату з впровадженням нових методів суспільних комунікацій накористь України.
