Мобілізація в Ізраїлі: чи означає це початок нової війни на Близькому Сході?

В Ізраїлі зараз не найкращі часи. Країна ще не встигла “охолонути” після внутрішньої нестабільності у вигляді загальнонаціональних протестів, як слід за ними почалися проблеми ззовні.

Десять днів зіткнень відбулися після повідомлень сирійських та іранських ЗМІ про ізраїльські авіаудари в Сирії, а також загрози Ірану американським силам у Сирії. Конфлікт підтримувався Іраном та групами, такі як ХАМАС, Хезболла, Палестинський ісламський джихад та інші в Газі, Лівані та на Західному березі.

Як наслідок, після нападів на Західному березі Йордану та у Тель-Авіві, Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху розпорядився мобілізувати поліцейські та армійські резерви. 

Чи означає це про початок нової війни? Можливо, що ці десять днів були лише прелюдією до іншого раунду конфлікту?

Ріст ймовірності

Імовірність того, що Ізраїль втягнеться у справжню війну, значно зросла в останні місяці. Це висновок військової розвідки, і це знають як старші офіцери армії, так і особи, які приймають політичні рішення.

Хоч військова розвідка не вважає ймовірність війни високою, проте, цілком очевидно, що вороги Ізраїля готові ризикнути більш сміливими наступальними операціями, частково, тому що вони вважають, що Ізраїль був ослаблений погіршенням внутрішньої кризи, яка зменшує його стратегічне поле для маневру.

З чого все почалося 

У мечеті Аль-Акса в Єрусалимі відбулися дві жорстокі сутички між поліцією та мусульманськими вірянами (які підлили палива у вогонь), далі — терористичні атаки зі смертельними наслідками в долині Йордану та Тель-Авіві та ракетний обстріл з південного Лівану, південної Сирії й сектора Газа.

Ескалація Рамадану поєдналася з трьома ключовими процесами, які призвели до зміни стратегічної парадигми Ізраїлю: зниження інтересу США до подій на Близькому Сході; зростання самовпевненості Ірану, частково відображене в його спробах кинути виклик Ізраїлю безпосередньо; і зростання нестабільності на палестинському фронті.

Щодо причин зниження зацікавленості США до Ізраїлю. Президент США Джо Байден висловив різку стурбованість ізраїльською демократією минулого місяця, через два дні після того, як прем’єр-міністр Біньямін Нетаньяху вирішив звільнити міністра оборони Йоава Галланта (звільнення, яке він тепер скасував).

Зміна підходу Америки до регіону прискорила розрядку між Іраном і сунітськими арабськими державами. Найяскравішим прикладом є примирення між Іраном і Саудівською Аравією, але останнім часом у всьому регіоні відбувся шквал взаємних візитів. Як частина цього процесу, тривалий сунітський бойкот Сирії через звірства, вчинені Дамаском під час громадянської війни в країні, також завершився.

Водночас в оборонному відомстві країни помітили поступову зміну підходу Тегерана до Ізраїлю. Іран перейшов до прямого стратегічного суперництва з Ізраїлем, і бажання атакувати Ізраїль стало набагато важливішим у стратегічних пріоритетах Тегерана.

Є припущення, яке активно поширюється в ізраїльських ЗМІ, що верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї кілька років тому видав прямі накази збільшити зусилля з нанесення ударів по ізраїльських об’єктах як всередині Ізраїлю, так і на Західному березі річки Йордан, а також збільшити підтримку палестинських терористичних організацій.

Тим часом Іран зміцнює свою позицію як ядерна держава, яка лише в одному кроці від значного прогресу в напрямку створення бомби. За оцінками уряду США, щоб збагатити достатню кількість урану до рівня 90 відсотків, щоб виготовити одну ядерну бомбу, знадобиться лише близько 12 днів, і ще два роки або трохи менше, щоб фактично виготовити бомбу.

Чи свідчить це про ймовірний початок війни?

Ознаки можуть вказувати на ерозію статус-кво в регіоні і ключові проблеми, які, схоже, принесла перша декада квітня.

По-перше, на Західному березі річки Йордан незаконна зброя підживлює стрілянину та підриває Палестинську владу та безпеку ізраїльських громадян. 

По-друге, у Лівані Хезболла вважає, що може прийняти ХАМАС і дозволити іншим групам запускати ракети. 

По-третє, у Сирії режим не бачить проблеми у тому, щоб дозволяти терористичним групам прийти в райони поблизу Голан, щоб погрожувати Ізраїлю. 

По-четверте, ХАМАС у Газі вважає, що може запускати ракети майже безкарно.

Враховуючи це, зараз існує ймовірність того, що серія зіткнень на різних фронтах може розпалити широкомасштабну багатофронтову війну, навіть якщо ніхто цього не збирався робити. 

Це «ідеальний шторм», про який розвідники говорили місяцями. І це доповнює наслідки внутрішнього конфлікту, який виник через намагання уряду переглянути судову систему.