Що робити із земельною реформою?

Земельна реформа «не злетіла». І винна в цьому не війна, а сама система, яка виявилась фактично мертвонародженою. Чи потрібно говорити про її модернізацію після війни? На мою думку – це необхідно.

За даними оновленої онлайн-карти сільськогосподарських земель України, яку запустили AgroPolit.com спільно з Zemelka.ua за підтримки нової земельної агенції Volodar, на середину листопада від старту ринку землі в Україні продано 47 831 ділянку загальною площею 161 812 га. При цьому середньозважена вартість договору за одну ділянку  складає 33 315 гривні.

Сумні цифри, чи не так? По суті, жодної з декларованих цілей реформа не досягла:

- Клас фермерів у нас не зародився.

- Люди не отримали справедливі кошти за свою землю.

- Агросектор не отримав додаткових інвестицій.

- Держава не отримала економічного росту.

Давайте будемо чесними: війна тут не є основним фактором. Так, звичайно, вона прискорила негативні процеси, не більше.  Навіть до війни «пацієнт був скоріше мертвим, ніж живим».  Під час війни, зрозуміло, земельний ринок увійшов у стан коми.

Чому так? Напевно тому, що намагаючись догодити усім, Верховна Рада прийняла модель, яка створила неефективну систему. Вона створює лише ілюзію функціонуючого ринку землі, однак, на практиці, він животіє, а не працює.

Тепер наступні ключові питання.

Перше: чи потрібні додаткові стимули для агросектору після перемоги? Звичайно. Тому що сільське господарство стане на перших порах основною галуззю, яка допоможе економіці і буде найшвидше відновлюватися. Тому питання залучення інвестицій – ключове. По розрахункам різних експертних груп тільки прямі втрати агросектору оцінюються в $6-7 млрд. І це тільки поки що, як кажуть – далі буде. Чи вистачить внутрішнього ресурсу на відновлення? Питання дискусійне.  Думаю, що скоріше ні, чим так.

Друге ключове питання: чи може створення дієвої моделі земельної реформи стати таким додатковим стимулом для агро? Думаю, так. Напевно будь-хто погодиться, що нинішню систему потрібно вдосконалювати. Інакше реформа так і залишиться «ніякою» і не призведе до реалізації заявлених цілей.

Розумію, що багато хто відповість: зараз війна і думати про це треба буде тільки після перемоги. На мою думку, це хибна теза. Обговорювати варіанти модернізації треба вже зараз, щоб бути готовими на швидкі зміни одразу після закінчення війни. Інакше ми знову будемо довго розкачуватися і створимо черговий неефективний гібрид «бульдога з носорогом», який знову «не злетить». А це вже буде фатально.

Тож пропоную всім замислитися над тим, чи хочемо ми створити ефективний ринок землі, який надасть можливості агросектору швидко стати на ноги? Чи просто залишимо все так як є і будемо продовжувати робити вигляд, що реформа проведена?

На мою думку, ціна питання – це швидкий розвиток агросектору, а, значить, і всієї української економіки.