Рекламний ринок реформують,коли буде співпраця бізнесу,влади і громади

Вже деякий час можна спостерігати постійні конфлікти між представниками КМДА та представниками ринку зовнішньої реклами. Відсутність компромісу насправді шкодить всім: київській громаді, місцевій адміністрації і самому бізнесу.

Вже деякий час можна спостерігати постійні конфлікти між представниками КМДА та представниками ринку зовнішньої реклами. Відсутність компромісу насправді шкодить всім: київській громаді, місцевій адміністрації і самому бізнесу.

Мінуси повної анархії

Довгий час на рекламному ринку Києва панувало повна анархія, коли великі порушення були присутні, як з боку представників бізнесу, так і зі сторони органів, що здійснюють контролюючу функцію. Це стосувалося як тих, хто безпосередньо працює у рекламній сфері, так і простих підприємців, яким потрібна була вивіска, щоби повідомити про свій бізнес.

Логіка бізнесу полягала в тому, щоб якомога швидше “захопити вільні території”. Хибною є думка про те, що нові площини — це обов’язково нові прибутки. Швидше навпаки. Із збільшенням кількості площин прибутки бізнесу падали. Простий ринковий закон. Зростає кількість площин — падає ціна однієї конкретної площини. Якщо порахувати, то прибутки скоротилися приблизно у 5-8 разів, в залежності від локації.

Мотивація була лише одна — зайняти місце, щоб його не зайняв конкурент. Такі конструкції часто з’являлися в силу того, що підприємець розумів, якщо не поставить він, то обов’язково поставить конкурент, бо отримати дозвіл можна було на будь-що і будь де.

В “старі добрі часи” у порушеннях були зацікавлені самі чиновники. Чому? Дуже просто. Порушення — це можливість обкласти бізнес “корупційним податком”. Коли немає порушень, є чіткі правила, тоді нема причини вимагати у підприємця хабара. Його важче притиснути на порушеннях. Тобто сам чиновник видавав дозвіл, свідомо порушуючи правила, бо йому за це платили хабарі. Такою була система. І немає вини підприємців в тому, що вони змушені були таким чином отримувати дозволи. В іншому випадку, вони б просто мали закрити бізнес.

Самі оператори зацікавлені у зменшенні кількості конструкцій і зростанні їхньої вартості. Бо це значить менші витрати на управління і більшу ефективність бізнесу. Саме з цієї причини бізнес готовий йти на діалог і враховувати інтереси міської громади. Влада ж повинна бути у цьому процесі ефективним посередником.

Мінуси “закручування гайок”

Те, що спостерігаємо сьогодні, можна назвати іншою крайністю. Політика “закручування гайок” ніколи не приводила до добра. Якщо провести скорочення за варіантом пропонованим сьогодні, тобто буде скорочено 80 % усіх наявних площин, то бюджет міста втратить приблизно 170,3 млн грн. Це прямі втрати бюджету.

Але є ще непрямі, які можуть значно перевищити згадану суму. В умовах, коли є тотальна заборона, або права бізнесу суттєво обмежені, зростає кількість незаконних конструкцій. При цьому встановлювати їх будуть не ті оператори ринку, які сьогодні легально працюють і є у всіх на виду, а “сірі”, так би мовити, “нелегали”. Зростання кількості таких конструкцій буде відбуватись у геометричній прогресії і витрати на постійну боротьбу з незаконними площинами можуть перевищити 50 млн грн на рік. Це будуть втрати бюджету міста. Боротьба з незаконними вивісками і рекламою нагадуватиме “війну з гідрою”, коли на місці однієї голови виростає дві інші. Витрати на демонтаж будуть тільки зростати.

Фактично місто перебуватиме у стані постійної боротьби з незаконними конструкціями. Крім того, слід зважити, що з незаконних площин не платять податків. Це також втрати.

Плюси спільної роботи

Саме тому для швидкого проведення реформ у сфері впорядкування реклами потрібна спільна робота влади і бізнесу. Правила розміщення реклами повинна бути “спільними” для громади, для місцевої влади та для бізнесу. Тоді вони разом працюватимуть над її втіленням. З цього принципу ми виходили, коли довелося працювати у КП “Київреклама”. Ми розмовляли з підприємцями і пояснювали їм свою логіку.

Другою безперечною перевагою для міста спільної роботи є інвестиційна складова. Адже правила мали б враховувати особливості кожного району чи вулиці, вписуватися у архітектурний ансамбль, до таких “дрібниць”, як зовнішній вигляд опірних стійок, до яких кріпляться площини. В умовах спільної роботи, за зміну стилю платить підприємець, який обслуговує орендовані у міста місця. Зрештою жоден іноземний інвестор не прийде туди, де постійно міняються правила, а бізнес “ламають через коліно”.

Конфлікт між бізнесом і місцевою владою, насправді загрожує не лише рекламникам, а й тисячам простих малих і середніх підприємців. Адже левова частка затримки видачі дозвільних документів стосуються простих вивісок, без яких люди не дізнаються, що їм хочуть надати послугу чи товар. Менша кількість підприємств — це тисячі втрачених робочих місць. Варто врахувати, що у нинішніх кризових умовах в рік у нас кількість малих підприємців зменшується в середньому на 50 тис. Це також шкодить всім. Місту, бо воно недоотримує податки. Людям — бо вони втрачають роботу і це не лише 2 тис.чол, які працюють у рекламному бізнесі, а й ті, чия діяльність залежить від рекламування послуг і просто вивіски на фасаді.

Загальний же принцип полягає в тому, що управління відносинами з бізнесом не повинно приводити до втрат міського бюджету, особливо в умовах, коли бракує інвестицій, падає кредитний рейтинг столиці, коли через війну і зовнішні обставити, в Україну інвестують значно менше, ніж в попередні роки.

Висновок напрошується сам. Якщо хочеться швидких реформ, то кроки в рамках цих реформ повинні бути органічними для всіх її учасників: місцевої влади, київської громади, підприємців. В іншому випадку конфлікт приносить лише втрати.