Театр абсурду "по-дніпровськи"

Аналіз ситуації, яка склалася на ринку зовнішньої реклами у Дніпрі.

Дія перша. «Надлюди», або Чому Конституція перетворюється на бутафорію?

Про те, що «чиновники» – це окрема привілегійована каста, знає кожен, хто хоч якось із ними зіштовхнувся. Як і кожна каста, вони теж мають свої правила поведінки, починаючи із дрес-коду та кодексу етики і закінчуючи чіткими посадовими інструкціями, і навіть прописаними санкціями для тих, хто проігнорує, а то й навіть зважиться порушити усталені й задекларовані норми. Та, виявляється, в Україні є місто, де чиновники – не просто «брахмани» (вища каста), а «надлюди», які можуть дозволити собі жити за власними, зрозумілими лише їм, правилами…

Наведу приклади. 27 липня 2018 року виконавчий комітет Дніпровської міської ради (далі виконком) ухвалив рішення про затвердження схеми розташування та демонтаж рекламних засобів. Указані рішення зобов’язали операторів демонтувати рекламні засоби, розміщення яких не відповідає схемам за місцем розташування та видом. Ну що тут такого? Є схема, є прив’язка до схеми, є рішення, обов’язкове до виконання. Усе б нічого, та ці рішення суперечать низці законодавчих актів України і нівелюють сам конституційний принцип непорушності права приватної власності. Порушено:

- Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (проекти рішень не оприлюднені, обговорення не проводили, час для обговорення, надання зауважень та пропозицій не встановлений, не розроблений і не оприлюднений аналіз регуляторного впливу й Тест малого підприємництва (М-Тест));

- Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Відповідно до його норм оператори мають чинні дозволи, а відповідно до рішення виконкому (що має нижчу юридичну силу) – змушені демонтувати рекламні конструкції та частково припинити господарську діяльність.

Рішення суперечать і Порядку демонтажу та зберігання рекламних засобів, ухваленому раніше виконкомом. За цим Порядком демонтаж може бути здійснений лише на підставі рішення виконавчого комітету (з конкретним переліком рекламних конструкцій, їх власників і місць розташування) та після попередження власника.

05 і 24 липня 2018 року виконком ухвалив низку рішень про усунення порушень вимог чинного законодавства щодо розміщення зовнішньої реклами. Цими рішеннями «скасовано продовження строку дії» дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Дозволи вважаються такими, що закінчили свою дію, а рекламні конструкції підлягають примусовому демонтажу.

Ані Законом «Про рекламу», ані Типовими правилами, ані локальними нормативними актами не передбачено повноважень виконавчого комітету «скасовувати продовження строку дії дозволу». Натомість цими рішеннями заднім числом фактично скасовані чинні дозволи на розміщення зовнішньої реклами, внаслідок чого у 2018 році (!) рекламні конструкції стали вважатися самовільними із 2015 та 2016 року (!).

То куди подівся головний принцип діяльності органів влади – діяти лише в межах, на підставі й у спосіб, визначений Конституцією і Законами України?

Дія друга. «Паралельні світи», або Чому в Дніпрі не діє принцип «стукайте – і вам відчинять»?

Асоціація два місяця тому надіслала місту запит, щоб, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», отримати інформацію про підготовлені проекти рішень і копії документів, що підтверджують дотримання процедур ухвалення актів. Відповіді так і не було… Декілька тижнів тому Асоціація знову звернулася із запитом на одержання інформації щодо виданих дозволів і документів, які підтверджують правові підстави для демонтажів конструкцій, що належать її членам. Відповіді так і не отримали… Далі були листи до Антимонопольного комітету, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відкритий лист до міського голови, секретаря та депутатського корпусу Дніпровської міської ради…

Хочеться запитати: а ми дійсно живемо в одному вимірі? Чи Дніпро і все, що з ним пов’язане, перебувають у якомусь паралельному світі, де діють свої «унікальні» закони і свій окремий часовий простір?