Проект нової редакції Закону України "Про страхування". Роз.VI, VII
Розділ VI ВИМОГИ ДО ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКА
Розділ VI
ВИМОГИ ДО ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКА
Стаття 36. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика
1. Платоспроможність страховика забезпечується виконаннямустановлених частиною другою цієї статті вимог до платоспроможності,проведенням уповноваженим органом оцінки їх виконання та його втручанням у разіневиконання таких вимог.
2. Страховик зобов’язаний на будь-яку звітну датудотримуватися таких вимог до платоспроможності:
1) сформувати технічні резерви в порядку, визначеному цимЗаконом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу;
2) мати суму активів, визначених цим Законом категорій дляпокриття в повному обсязі технічних резервів, розраховану в порядку,встановленому уповноваженим органом;
3) мати регулятивний капітал у розмірі не меншому, ніжвстановлений відповідно до вимог цього Закону;
4) виконувати умови щодо взяття участі в централізованихстрахових резервних фондах у випадках, передбачених законодавством.
3. Мінімальний розмір регулятивного капіталувстановлюється як найбільша з двох величин: мінімальний розмір статутногокапіталу страховика ( мінімальний розмір гарантійного депозиту — для філіїстраховика-нерезидента) або нормативний запас платоспроможності.
4. Нормативний запас платоспроможності повинен бути неменший за достатній запас платоспроможності (далі - ДЗП), що визначається якнеобхідний обсяг капіталу для забезпечення платоспроможності cтраховика (перестраховка) впродовжнаступних 12 місяців в разі настання ризиків, викладених в пп. 4.1.1-4.1.6.
4.1.1 Ризик, пов'язаний зі специфікою класів страхуванням інших,ніж страхування життя включає:
4.1.1.1. Ризик недостатності встановлених розмірів страховихпремій (внесків, платежів) для покриття зобов’язань за договорами страхування,що були чинними на звітну дату.
41.1.2. Ризик недостатності встановлених розмірів сформованихрезервів збитків, що виникли але не заявлені та збитків, що заявлені, але неврегульовані.
4.1.1.3. Ризик, пов'язаний з настанням катастрофічних подій, щомають вплив на діяльність страховика з видів страхування інших, ніж страхуванняжиття.
4.1.2 Ризик, пов'язаний зі специфікою страхування життя включає:
4.1.2.1. Ризик, пов'язаний з показниками смертності,визначається як ризик можливих втрат страховика, викликаних негативним впливомна достатність сформованих резервів зі страхування життя зростанням чиспаданням показників смертності.
4.1.2.2. Ризик, пов'язаний з показниками захворюваності тавтрати працездатності, визначається як ризик можливих втрат страховика,викликаних негативним впливом на достатність сформованих резервів зістрахування життя зростанням чи спаданням показників захворюваності чи втратипрацездатності.
4.1.2.3. Ризик, пов'язаний з витратами на здійснення страхуванняжиття, визначається як ризик можливих втрат страховика, викликаних негативнимвпливом на достатність сформованих резервів зі змінами в рівні відповіднихвитрат.
4.1.2.4. Ризик, пов'язаний з достроковим розірванням договорівстрахування, визначається як ризик можливих втрат страховика, викликанихнегативним впливом на достатність сформованих резервів зростанням чи спаданнямчастки договорів, дію яких достроково припинено.
4.1.2.5. Ризик, пов'язаний з настанням катастрофічних подій, щомають вплив на діяльність страховика зі страхування життя.
4.1.3 Ризик, пов'язаний зі станом ринку та економічними умовами включає:
4.1.3.1. Ризик, пов'язаний з негативним впливом наплатоспроможність страховика змінами у вартості активів та зобов’язань,викликаних зростанням чи спаданням облікових ставок.
4.1.3.2. Ризик, пов'язаний з негативним впливом наплатоспроможність страховика змінами у вартості активів та зобов’язань,викликаних зростанням чи спаданням ринкової вартості цінних паперів.
4.1.3.3. Ризик, пов'язаний з негативним впливом наплатоспроможність страховика змінами у вартості активів та зобов’язань,викликаних зростанням чи спаданням ринкової вартості нерухомого майна.
4.1.3.3. Ризик, пов'язаний з негативним впливом наплатоспроможність страховика змінами у вартості активів та зобов’язань,викликаних зростанням чи спаданням відсоткових ставок за депозитами та ризикомдефолту установи, що залучила депозит.
4.1.3.4. Ризик, пов'язаний з негативним впливом наплатоспроможність страховика змінами у вартості активів та зобов’язань,викликаних зростанням чи спаданням обмінних курсів валют.
4.1.3.5. Ризик, пов'язаний з негативним впливом наплатоспроможність надмірною концентрацією активів страховика в одногоконтрагента (перестраховика, банка, емітента цінних паперів та страховіпосередники.
4.1.4 Ризик, пов'язаний з ризиком дефолту контрагентівстраховика, що визначається як ризик можливих втрат, пов'язаний з невиконаннямзобов’язань контрагентами страховика, до яких відносяться перестраховики,банки, емітенти цінних паперів та страхові посередники.
4.1.5. Операційний ризик.
4.1.6. Інші види ризику, що можуть бути встановленіУповноваженим органом.
4.2.1 Розрахунок ДЗП проводиться для кожного виду ризику та йогоскладових окремо. Загальна величина ДЗП розраховується на основі окремихскладових за формулою,
Де ДЗПі відповідає і-му ризику, ci,j – коефіцієнти кореляції, що неменше нуля та не більше одиниці, розмір яких встановлюється та можепереглядатися Уповноваженим органом.
4.2.2. Розмір кожної окремої складової ДЗПі за і-мризиком визначається як достатній для покриття можливих втрат відповідно доцього ризику з рівнем надійності 99,5%.
4.2.3. Розрахований достатнійзапас платоспроможності повинен бути збільшений на розмір ризикової надбавки,що відповідає вартості залучення капіталу під ризик.
4.3.1. Розрахунок кожної окремої складової ДЗП та ризиковоїнадбавки виконується страховиком на підставі затвердженого положення пророзрахунок ДЗП, що розробляється страховиком. Положення повинно відповідати або порядку стандартного розрахунку ДЗП, встановленимуповноваженим органом, або порядку застосування власних моделей для розрахункуДЗП, затверджених уповноваженим органом. Положення засвідчується актуарієм,який відповідає вимогам законодавства.
4.3.2. Порядок стандартного розрахунку ДЗП може міститипараметри розрахунку, специфічні для страховика, розраховані на основі власнихстатистичних даних страховика.
5. За результатами оцінювання системи управліннястраховика уповноваженим органом у разі виявлення збільшення ризикувстановлюються додаткові вимоги до регулятивного капіталу страховика.
Критеріїв оцінки системи управліннястраховика повинні відповідати вимогам цього Закону. Порядок оцінювання тавизначення розміру додаткових вимог до регулятивного капіталу за результатамиоцінювання встановлюються нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.При цьому розмір додаткових вимог до регулятивного капіталу не можеперевищувати граничних розмірів, установлених у пункті 6 цієї статті.
6. Граничний розмір додаткових вимог до регулятивногокапіталу встановлюється в розмірі 10 відсотків мінімального розмірурегулятивного капіталу, в тому числі 10 відсотків мінімального розмірурегулятивного капіталу у разі недотримання визначених цим Законом вимог досистеми управління.
7. Розмір регулятивного капіталу страховика визначається якчастина в активах, вимоги до яких встановлено частиною дев’ятою цієї статті, щозалишається після вирахування зобов’язань, вимоги до яких встановлено частиноюдесятою цієї статті.
8. Сума активів, що приймається до розрахунку регулятивногокапіталу, визначається як сума окремих статей активів балансу та сум напозабалансових рахунках з огляду на такі особливості:
1) активи, обтяжені іншими зобов’язаннями, ніж зобов’язанняза договорами страхування, перестрахування та співстрахування, враховуються врозмірі, що не перевищує балансової вартості таких зобов’язань;
2) активи, якими представлені технічні резерви,враховуються в загальному розмірі, що не перевищує розміру технічних резервів зурахуванням суми часток перестраховиків;
3) активи, якими відповідно до законодавства можуть бутипредставлені технічні резерви (крім прав вимоги до перестраховиків та активів,зазначених у пункті 1 цієї частини), враховуються в розмірі, зменшеному насуми, які враховані в пункті 2 цієї частини;
4) права вимоги до перестраховиків враховуються лише ускладі активів, якими представлені технічні резерви, з огляду на встановленіобмеження щодо такого представлення;
5) інші активи, крім зазначених у пунктах 1—3 цієї частини,беруться до розрахунку в розмірі, встановленому нормативно-правовими актамиуповноваженого органу, з огляду на те, що не враховується:
а) вартість нематеріальних активів;
б) дебіторська заборгованість, строк якої перевищує одинрік;
в) вартість векселів;
г) вартість інших цінних паперів, якщо такі цінні папери непройшли відповідно до норм законодавства процедуру лістингу на фондовій біржі,не були внесені до біржового реєстру, не перебувають в обігу на фондовій біржі
6) для проведення розрахунку регулятивного капіталууповноважений орган може вимагати застосування страховиками лише певного методупроведення оцінки активів із числа передбачених стандартами бухгалтерськогообліку та фінансової звітності;
7) суми, що обліковуються на позабалансових рахунках,можуть бути враховані при проведенні розрахунку регулятивного капіталувідповідно до вимог частини дванадцятої цієї статті.
9. Сума зобов’язань, що приймається для проведеннярозрахунку регулятивного капіталу, визначається в розмірі суми зобов’язань забалансом з урахуванням суми часток перестраховиків у технічних резервах,зменшеної на суму субординованого боргу, що відповідає вимогам частиниодинадцятої цієї статті, та збільшеної на суми на позабалансових рахунках, щовраховуються відповідно до вимог частини одинадцятої цієї статті.
10. На вимогу страховика та за наявності наданих нимпідтверджень уповноважений орган може видати дозвіл щодо неврахування в складізобов’язань при визначенні регулятивного капіталу суми субординованого боргу(але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу),що відповідає таким вимогам:
1) кошти за субординованим боргом сплачено страховику уповному обсязі;
2) у договорі про одержання субординованого боргу міститьсяположення, згідно з яким у разі банкрутства або ліквідації страховика кошти засубординованим боргом повертаються лише після задоволення вимог усіх іншихкредиторів такого страховика;
3) договір про надання субординованого боргу може бутизмінений лише після погодження з уповноваженим органом;
4) не більше 25 відсотків такого субординованого боргустановлять субординовані позики з визначеною датою погашення;
5) для позик із визначеною датою погашення початковий строкпогашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік додати виплати страховик повинен подати уповноваженому органові для схваленняплан, в якому зазначено, як розмір регулятивного капіталу утримуватиметься абобуде приведений до нормативного рівня на дату погашення. Ця вимога нестосується випадків, коли розмір, у якому субординований борг є складовоючастиною регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п’ятироків до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартостіна 20 відсотків;
6) субординовані позики, строк погашення яких невизначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови повідомленняуповноваженого органу за п’ять років до початку такого погашення, крімвипадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частинарегулятивного капіталу чи коли для дострокового погашення потрібна згодауповноваженого органу;
7) страховик повертає кошти за субординованим боргом заумовою договору не раніше ніж через п’ять років. Уповноважений орган можедозволити дострокове повернення коштів за субординованим боргом згідно іззаявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог платоспроможностістраховика.
11. Сума на позабалансовому рахунку, розмір якої становитьне менш як 10 відсотків підсумку активів балансу, враховується при проведеннірозрахунку регулятивного капіталу в порядку та в розмірі, встановленихуповноваженим органом.
12. Страховик має достатній рівень регулятивного капіталу,якщо розмір регулятивного капіталу, визначений відповідно до частини восьмоїцієї статті, перевищує величину, що розраховується як сума мінімального розмірурегулятивного капіталу та встановлених уповноваженим органом додаткових вимогдо регулятивного капіталу.
13. Зменшення розміру регулятивного капіталу нижчедостатнього рівня є індикатором раннього запобігання можливим проблемам ізплатоспроможністю і потребує виконання страховиком рекомендацій уповноваженогооргану із зазначеного питання або плану фінансового оздоровлення щодовідновлення розміру регулятивного капіталу, загальні вимоги до якоговстановлюються уповноваженим органом.
14. У разі зменшення розміру регулятивного капіталу нижчемінімального розміру регулятивного капіталу уповноважений орган застосовує достраховика в установленому порядку заходи впливу.
15. У разі зменшення розміру регулятивного капіталу порівнянозі станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків страховик повиненнадати разом із звітністю уповноваженому органу пояснення щодо такогозменшення.
16. Для забезпечення виконання страховиками зобов’язаньщодо окремих видів обов’язкового страхування страховики можуть утворюватицентралізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управліннятакими фондами. Положення про зазначені фонди затверджуються уповноважениморганом, якщо інше не передбачено законом.
Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондівможуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власнихкоштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованихстрахових резервних фондів.
17. Якщо страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує10 відсотків суми регулятивного капіталу та технічних резервів, страховикзобов’язаний укласти договір перестрахування за умови, що частина ризику, яказалишається у страховика, не може перевищувати установлених у цій частині обмежень,та забезпечити набрання чинності договором перестрахування не пізніше набраннячинності договором страхування.
18. Вимоги цієї статті застосовуються також до перестраховиків, щоотримали ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного видудіяльності, з урахуванням вимог до регулятивного капіталу перестраховика,встановлених цим Законом.
Стаття 37. Технічнірезерви
1. З метою забезпечення поточних та майбутніх зобов’язань задоговорами страхування (перестрахування) страховик зобов’язаний сформуватитехнічні резерви за кожним класом страхування, на які страховик має ліцензію, втій валюті, в якій страховик несе відповідальність за своїми зобов’язаннями задоговорами страхування (перестрахування).
2.Страховик зобов’язаний формувати і вести облік технічних резервів у порядку,встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу,станом на будь-яку звітну дату.
3. Страховик формує такі технічні резерви:
1)резерв незароблених премій;
2)резерв ризиків, які не минули;
3)резерв збитків, що містить резерв заявлених, але не врегульованих збитків;резерв збитків, які виникли, але не заявлені;резерв витрат на врегулювання;
4)математичний резерв (для страховика, що здійснює страхування в галузістрахування життя);
5)резерв за договорами інвестиційного страхування (для страховика, що здійснюєстрахування в галузі страхування життя);
6)резерв нерозподілених бонусів (для страховика, що здійснює страхування в галузістрахування життя);
7)резерв катастроф;
8)резерв коливань збитковості у випадках,передбачених чинним Законодавством;
9)інші технічні резерви, встановлених нормативно-правовими актами уповноваженогооргану.
Математичнірезерви обчислюються окремо по кожному договору страхування в галузістрахування життя.
Длястраховика, що не здійснює страхування великих ризиків резерв катастроф можедорівнювати нулю.
4.Величина технічних резервів, зазначених в пунктах 5—6 частини третьої цієїстатті, збільшується повністю або частково на суму доходів від розміщення коштівтаких резервів, з урахуванням умов договорів страхування та відповіднихматематичних формул розрахунку технічних резервів.
5. Розрахунок технічних резервів виконується страховиком напідставі затвердженого положення про формування технічних резервів, щорозробляється страховиком відповідно до правил формування технічних резервів,установлених уповноваженим органом. Положення засвідчується актуарієм, якийвідповідає вимогам законодавства.
6. Положення про формування технічних резервів підлягає реєстраціїв уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідногокласу страхування. Якщо страховик запроваджує нове положення про формуваннятехнічних резервів або вносить зміни та/або доповнення до діючого, він повиненподати для реєстрації уповноваженому органові нову редакцію положення проформування технічних резервів, зміни та/або доповнення до нього.
7. Розрахунок математичних резервів страховика за договорами,які належать до галузі страхування життя, проводиться виключно актуарієм.
8. Розрахунок технічних резервів з використанням актуарнихметодів страховиком із класів страхування інших, ніж віднесені до галузістрахування життя, підтверджується висновком актуарія. Зазначений висновокдодається до звітності страховика.
9. Страховик одночасно з розрахунком технічних резервів на кожнудату зобов’язаний визначати обсяг страхових зобов’язань перестраховиків, якіприйняли на себе ризики з перестрахування (суму часток перестраховиків утехнічних резервах). Обсяг таких зобов’язань визначається залежно від умовдоговору перестрахування в тій валюті, в якій страховик несе відповідальністьза своїми зобов’язаннями за договорами страхування (перестрахування).
10. Кошти технічних резервів за договорами, які належать догалузі страхування життя, не є власністю страховика і не можутьвикористовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов’язань, крім тих, щовідповідають прийнятим зобов’язанням за договорами, які віднесені до галузістрахування життя і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разібанкрутства страховика або його ліквідації з інших причин.
11. Кошти технічних резервів повинні розміщуватися з урахуваннямбезпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та з дотриманнямустановлених уповноваженим органом обмежень щодо максимальних обсягів активівкожної категорії, вимог до якості таких активів та пруденційних нормативів.
12. Кошти технічних резервів не можуть бути представлені іншимиактивами, ніж активи таких категорій:
1) готівка в касі відповідно до законодавства;
2) кошти на поточному рахунку;
3) банківські вклади (депозити) без визначеного строку (дозапитання), на визначений строк;
4) ощадні (депозитні) сертифікати, випущені українськимибанками;
5) такі цінні папери українських емітентів:
а) акції;
б) облігації підприємств;
в) державні облігації України;
г) облігації місцевих позик;
ґ) іпотечні облігації;
д) інвестиційні сертифікати.
Акції, облігації підприємств, іпотечні облігації та інвестиційнісертифікати, якими можуть бути представлені кошти технічних резервів, повиннівідповідно до законодавства пройти процедуру лістингу на фондовій біржі,перебувати в біржовому реєстрі та в обігу на фондовій біржі.
Облігації місцевих позик, облігації підприємств та іпотечніоблігації повинні мати кредитний рейтинг не нижче рівня, встановленогоуповноваженим органом;
6) цінні папери іноземних держав-емітентів, акції таоблігації інших іноземних емітентів:
а) цінні папери іноземних держав-емітентів, сувереннийкредитний рейтинг яких не нижче рівня, встановленого уповноваженим органом;
б) акції та облігації іноземних емітентів (крім іноземнихдержав-емітентів), що пройшли процедуру лістингу та перебувають в обігу наодній з таких фондових бірж: Нью-Йоркська фондова біржа (New York StockExchange Inc.), Лондонська фондова біржа (London Stock Exchange), Токійськафондова біржа (Tokyo Stock Exchange), Німецька
біржа/Франкфуртська фондова біржа (Deutsche Borse AG) або уторговельно-інформаційній системі НАСДАК (National Association of SecuritiesDealers Inc.);
7) права вимоги до страховиків (перестраховиків), якіприйняли на себе ризики з перестрахування;
8) банківські метали на поточних та вкладних (депозитних)рахунках у банківських металах;
9) кредити страхувальникам — фізичним особам, що уклалидоговори страхування життя, які належать до класів І, ІІ галузі страхуванняжиття і є відповідно до них вигодонабувачами у межах викупної суми на моментвидачі кредиту та під заставу викупної суми. У такому разі кредит не може бутивидано раніше ніж через один рік після набрання чинності договором страхуваннята на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договорустрахування;
10) нерухоме майно.
13. Уповноважений орган може прийняти рішення про представленнятехнічних резервів страховика іншими, ніж зазначені в пунктах 1 — 10 частинидванадцятої цієї статті, категоріями активів, за умови появи нових категорійактивів.
14. Активи, якими представлені технічні резерви, не можуть бутиобтяжені іншими зобов’язаннями, ніж зобов’язання за договорами страхування,перестрахування та співстрахування, і мають обліковуватися окремо від іншогомайна страховика.
15. Страховик зобов’язаний мати активи, які відповідають вимогамзаконодавства та мають обсяг не менший, ніж сума обсягу технічних резервів тарегулятивного капіталу страховика.
16. На території України повинні бути розміщені не менш як90 відсотків коштів технічних резервів філії страховика-нерезидента.
17. Обмеження щодо максимальних обсягів активів кожноїкатегорії, вимоги до якості таких активів, пруденційні нормативи та порядокпроведення розрахунку обсягу активів визначених категорій для представленнятехнічних резервів встановлюються правилами розміщення коштів технічнихрезервів, що встановлені нормативно-правовими актами уповноваженого органу.
18. З метою проведення розрахунку обсягу активів визначенихкатегорій для представлення технічних резервів уповноважений орган можевимагати застосування страховиками певного методу проведення оцінки активів ізчисла передбачених стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності тавстановлювати обмеження щодо активів, які є інвестиціями в пов’язані особистраховика.
У разі проведення оцінки активів за їх ринковою вартістюуповноважений орган визначає критерії визнання активного ринку таких активівабо вимагає проведення незалежної оцінки ринкової вартості активів відповіднодо Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночнудіяльність в Україні”.
19. Вимоги цієї статті застосовуються до перестраховиків, щомають ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного видудіяльності, з урахуванням особливих вимог до технічних резервів перестраховика,установлених уповноваженим органом.
Стаття 38. Фонди страхових гарантій
1. З метою додаткового забезпечення страхових зобов’язаньстраховики можуть на підставі договору утворити Фонд страхових гарантій, який єюридичною особою. Державна реєстрація Фонду здійснюється в порядку,передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб тафізичних осіб — підприємців”. Виконавчий орган Фонду повідомляє про реєстраціюуповноважений орган у десятиденний строк з дня її проведення.
2. Джерелами утворення Фонду страхових гарантій єдобровільні відрахування від страхових (перестрахових) платежів, а також доходивід розміщення коштів Фонду. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій іпорядок використання коштів Фонду встановлюються страховиками, які беруть уньому участь.
3. Страховики, які здійснюютьстрахування у галузі життя, можуть утворити Фонд гарантування страховихвиплат у галузі страхування життявідповідно до законодавства.
РозділVII
ВЛАСНИКИ І СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИКА
Стаття 39. Істотна участь
1. Особа, яка має намір набути істотну участь чи контроль устраховику або посилити такі відносинищоб прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 25, 33, 50 або 75 відсотків статутногокапіталу страховика або права голосу придбаних (контрольованих) акцій устатутному капіталі страховика чи незалежно від формального володінняконтролювати страховика, зобов’язана у строк не пізніше ніж за 60 днів до дати набуття або посилення істотної участічи контролю в страховику повідомити про це уповноважений орган. Повідомленняповинне містити інформацію, передбачену нормативно-правовими актами уповноваженогооргану, у тому числі про фінансовий стан та ділову репутацію майбутньоговласника істотної участі страховика.
Привілейовані акції не враховуються при визначенні істотноїучасті чи контролю в страховику, якщо затакими акціями не надається право участі в управлінні страховика.
2. Уповноважений орган зобов’язаний повідомити страховика проотримане повідомлення та документи щодо погодження істотної участі та контролюпротягом 2 днів з дня їх отримання.
Протягом 10 днів з дня одержання повідомлення з пакетомдокументів уповноважений орган вирішує питання прийняття його до розгляду.Уповноважений орган залишає повідомлення без розгляду, якщо:
1) подано неповний пакет документів, визначених законом;
2) подано недостовірну інформацію, або подані документи невідповідають вимогам цього Закону або нормативно-правових актів уповноваженогооргану;
3) особа згідно з поданими документами не відповідає вимогамцього Закону.
3. У разі залишення повідомлення без розгляду повноважений органповідомляє про це осіб (уповноважених осіб) не пізніше - денного строку з дня одержання повідомлення.
4. Уповноважений орган протягом 45 днів з дня одержанняповідомлення, у разі прийняття його до розгляду, приймає рішення про надання дозволу на набуття,збільшення істотної участі чи контролю у страховику чи відмову у видачі такогодозволу. Якщо протягом цього строку рішення не прийнято, вважається, щоприйнято рішення про надання дозволу на набуття, збільшення істотної участі чиконтролю у страховику.
5. Уповноважений орган може відмовити особі у видачі дозволу нанабуття, збільшення істотної участі чи контролю у страховику, якщо:
1) ділова репутація або фінансовий стан особи, що набуваєістотну участь чи контроль у страховику, не відповідає вимогам цього закону;
2) професійна придатність та ділова репутація керівниківюридичної особи або ділова репутація фізичних осіб, які набувають істотнуучасть чи контроль у страховику, не відповідають вимогам цього закону;
3) покупецьабо набувач не надає гарантій ведення справ страховика у спосіб, що належнимчином захищає інтереси страхувальників, застрахованих, вигодонабувачів(бенефіціарів) або осіб, що мають права за договорами страхування;
4) кошти, призначені для купівлі чинабуття акцій або корпоративних прав таких національних суб'єктів страховоїдіяльності надходять за рахунок кредиту чи позики, або є обтяженими в іншийспосіб;
5) купівля або набуття акцій чикорпоративних прав такого національного суб'єкта страхової діяльностіконкретним суб'єктом ставить під загрозу оборону держави, державну безпеку абогромадський порядок і громадську безпеку;
6) платежіза акції вносяться з незаконних або нерозкритих джерел;
7) купівля або набуття акцій чи корпоративних прав будь-якогонаціонального суб'єкта страхової діяльності конкретним суб'єктом суперечитьпланам реструктуризації галузі або її частини.
6. Юридична або фізична особа, що має намір здійснити відчуження чи передачу істотної участі чиконтролю у страховику будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що частка її статутного капіталу або права голосу виявиться нижчебудь-якого рівня, визначеного частиною першої цієї статті, або передати вуправління іншій особі права, що забезпечують істотну участь чи контроль повинна повідомити про це уповноваженийорган не пізніше ніж за один місяць додати її відчуження або передання. Дія цього пункту поширюється також навипадки, коли внаслідок невикористання прав істотної участі чи контролю, таких прав набуває інша особа.
7. Якщо особа володіє істотною участю чи контролем у страховикучи без одержання письмового дозволу уповноваженого органу збільшує свою участьдо рівня, визначеного частиною першою цієї статті, уповноважений орган маєправо заборонити такій особі прямо чи опосередковано, повністю чи частковокористуватися правом голосу придбаних акцій (паїв) та брати участь у будь-якийспосіб в управлінні справами страховика. У разі одержання такого дозволууповноважений орган скасовує заборону.
8. У разі встановлення заборони користуватися правом голосувідповідно до придбаних акцій (паїв) право брати участь у голосуванніпередається довіреній особі, яка призначається уповноваженим органом заподанням страховика. Довірена особа зобов’язана під час голосування діяти вінтересах кваліфікованого та зваженого управління страховиком.
9. Рішення загальних зборів страховика не має юридичної сили уразі його прийняття з використанням права голосу акцій, що належать особам,яким уповноважений орган заборонив прямо або опосередковано, повністю чичастково користуватися правом голосу належних акцій у випадках, передбачених цимЗаконом, за умови, якщо для прийняття такого рішення кількість голосів, якіналежать зазначеним особам, має вирішальне значення.
10. Власники істотної участі чи контролю в страховику зобов’язані протягом усьогочасу, коли вони мають істотну участь чи контроль, відповідати вимогам,установленим цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.
11. Страховик подає уповноваженому органові разом з річнимзвітом інформацію про власників істотної участі та контролю, що передбачаєперелік акціонерів, які володіють істотною участю чи контролем, із зазначеннямвідсотка капіталу, який належить кожному акціонерові, засвідчений особою, якаведе облік права власності на акції страховика у депозитарній системі України,та інформацію про фінансовий стан таких юридичних осіб (баланс і звіт профінансові результати такої особи на кінець останнього фінансового року,підтверджені аудитором).
12. У разі коли страховик не виконує вимог до платоспроможності,проводяться планові та позапланові перевірки страховика, при цьомууповноважений орган має право запитувати інші періодичні звіти чи інформаціюпро власників істотної участі чи контролю страховика з метою здійснення наглядуза безпекою і надійністю фінансового стану страховика та забезпечення дотриманняположень цього Закону.
13. Набуття власниками страховика істотної участі чи контролюповинне здійснюватися з дотриманням вимог законодавства про захист економічноїконкуренції.
14. Особа, яка набула чи здійснила відчуження 10 чи більшевідсотків статутного капіталу страховика або права голосу придбаних(контрольованих) акцій у статутному капіталі страховика або незалежно відформального набуття чи відчуження отримала чи здійснила відчуження прав, щозабезпечують досягнення або перевищення 10 чи більше відсотків голосів у вищомуоргані управління страховика, зобов’язана у строк не пізніше ніж через 7 днів здати набуття таких прав в страховику чи їх відчуження повідомити про цеуповноважений орган та страховика. Повідомлення повинне містити інформацію,передбачену нормативно-правовими актами уповноваженого органу, у тому числі профінансовий стан та ділову репутацію особи, яка набула чи здійснила такевідчуження.
Стаття 40. Органи управління страховика
1. Органами управління страховика є загальні збори акціонерів,наглядова рада страховика, правління та ревізійна комісія.
2. Голова правління таголовний бухгалтер призначаються на посаду після надання письмової згоди на цеуповноваженим органом.
3. Уповноважений орган може прийняти рішення про відмову впогодженні призначення осіб, зазначених у частині другій цієї статті,керівниками страховика у випадку невідповідності таких осіб вимогам,встановленим цим Законом.
4. Рішення про відмову в погодженні приймається протягом30 календарних днів після надходження інформації про зміни, що плануютьсяв складі керівників страховика.
У разі неприйняття уповноваженим органом рішення про відмову впогодженні у встановлений цим Законом строк кандидатура керівника вважаєтьсяпогодженою.
Уповноважений органвстановлює порядок погодження кандидатур на посади голови правління таголовного бухгалтера.
Стаття 41. Загальні вимоги дозастосування системи управління страховика
1. Вимоги до управління юридичної особи, встановлені ЗакономУкраїни «Про акціонерні товариства», застосовуються до страховиків зособливостями, визначеними цим Законом.
2. Система управління страховика повинна забезпечити балансінтересів страхувальників, застрахованих осіб, вигодонабувачів, іншихспоживачів фінансових послуг страховика, акціонерів, інших заінтересованихосіб.
3. Система управління страховика складається з процедур, урезультаті проведення яких керівники страховика можуть бути притягнуті довідповідальності за дії чи бездіяльність, що мали негативні наслідки.
4. Застосування системи управління страховиком повиннезабезпечити розподіл повноважень між наглядовою радою та правлінням страховика,дотримання прозорості здійснення процедури прийняття рішень та контролю за їхвиконанням, належний обмін інформацією між наглядовою радою та правлінням страховика,подання звітності, її достовірність і повноту.
5. Члени наглядової ради страховика, правління страховика,ревізійної комісії, відповідальні актуарії, внутрішні аудитори не можутьобіймати дві та більше посад у страховику.
Голова правління страховика, головний бухгалтер не можуть бутиводночас членами органів управління інших юридичних осіб, що провадятьдіяльність з надання фінансових послуг, бути фізичними особами-підприємцями,які надають фінансові послуги.
6. Страховик повинен розробляти і застосовувати внутрішнірегламентні документи стосовно системи управління ризиками та системивнутрішнього контролю тощо.
Перелік таких обов’язкових документів та вимоги до їх змістувстановлюються уповноваженим органом.
7. Голова правління, головний бухгалтер страховика несутьвідповідальність за складення річної звітності страховика, її достовірність,повноту та своєчасність подання.
8. Страховику забороняється виплачувати дивіденди чи розподілятикапітал у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушеннявимог до платоспроможності.
Стаття 42. Наглядова рада страховика
1. Кількісний склад наглядової ради страховика повинен бутисформований відповідно до законодавства про акціонерні товариства, алестановити не менше ніж три особи. Членами наглядової ради можуть бути дієздатніособи, що мають бездоганну ділову репутацію.
2. Членам наглядової ради забороняється:
займати будь-яку іншу, ніж член наглядової ради, посаду устраховику;
отримувати від страховика іншу винагороду, крім винагороди завиконання своїх обов’язків як члена наглядової ради.
3. Тільки наглядова рада страховика:
1) призначає і звільняє голову та членів правління страховика;
2) контролює діяльність правління страховика;
3) визначає зовнішнього аудитора;
4) призначає та звільняє начальника та членів службивнутрішнього аудиту;
5) затверджує умови оплати праці та матеріального стимулюваннячленів правління страховика;
6) приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідаціюдочірніх підприємств, балансових структурних підрозділів страховика, затвердження їх статутів таположень;
7) встановлює порядок проведення ревізій та здійснення контролюза фінансово-господарською діяльністю страховика.
Статутом страховика до виключної компетенції наглядової радиможуть бути віднесені інші повноваження, які відповідно до закону не належатьдо повноважень інших органів управління страховика.
4. До компетенції наглядової ради страховика належать питаннярозроблення стратегії, визначення політики та здійснення контролю за їхреалізацією.
5. Для здійснення своїх повноважень наглядова рада страховикаможе утворювати комітети із спеціальними завданнями і функціями, зокремакомітет із компенсацій та винагород, комітет з управління ризиками, комітет ізвнутрішнього контролю. Такі комітети підпорядковуються наглядовій радістраховика та діють відповідно до затверджених внутрішніх документів. Страховикмає право утворювати інші комітети для забезпечення своєї діяльності.
Стаття 43. Правління страховика
1. Склад правління страховика повинен бути сформованийвідповідно до законодавства про акціонерні товариства, але становити не менше,ніж три особи.
До складу правління може входити головний бухгалтер.
2. Головою правління та членами правління страховика можуть бутидієздатні фізичні особи, що відповідають таким вимогам: мають вищу економічнуабо юридичну освіту, мають бездоганну ділову репутацію, мають стаж роботи наринку фінансових послуг не менше трьох років.
3. Члени правління страховика додатково до вимог, установленихчастиною другою цієї статті, повинні відповідати професійним вимогам докерівників, визначеним уповноваженим органом.
4. Не менше ніж дві особи із складу правління, у тому числі йогоголова, повинні володіти державною мовою.
5. Не менше ніж половина складу правління, у тому числі його головата головний бухгалтер, якщо він входить до складу правління страховика, повиннамати не менше ніж трирічний стаж роботи на керівних посадах, у тому числі неменше одного року — на керівній посаді у страховику.
6. Згідно з частиною сьомою цієї статті як мінімум одна третиначленів правління страховика повинна бути незалежною.
7. Член правління не вважається незалежним, якщо він:
1) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка євласником істотної участі страховика, або іншої пов’язаної особи страховика;
2) прямо або опосередковано є власником істотної участістраховика або особи, що здійснює контроль, або іншої пов’язаної особистраховика;
3) має заборгованість перед страховиком, особою, що здійснюєконтроль, або пов’язаною особою страховика, крім випадків, коли такий боргзабезпечений нерухомістю, що є предметом іпотеки, і місцем проживання членаправління, та якщо сума заборгованості не перевищує еквівалент 10 тис. євро,або 0,02 відсотка регулятивного капіталу страховика;
4) є посадовою особою або працівником юридичної особи, яка маєзаборгованість перед страховиком, особою, що здійснює контроль, або іншоюпов’язаною особою страховика, крім випадків, коли такий борг не перевищуєрозміру, зазначеного у пункті 3 частини сьомої цієї статті;
5) надає послуги або постачає товари страховику або є особою, щоздійснює контроль за юридичною особою, яка надає послуги або постачає товаристраховику, якщо річна вартість таких послуг або товарів становить більше 10відсотків загального обсягу послуг та товарів, які надаються такою фізичною чиюридичною особою;
6) має заборгованість з виплат основної частини боргу абовідсотків за договором позики, яка становить більше ніж 90 днів, передстраховиком, особою, що здійснює контроль, або іншою пов’язаною особоюстраховика;
7) є посадовою особою, працівником або особою, що здійснюєконтроль за діяльністю осіб, що отримали позику, яка має ознаки, зазначені впункті 6 частини сьомої цієї статті;
8) є чоловіком або дружиною однієї з осіб, зазначених в пунктах1—6 частини сьомої цієї статті.
8. Правління страховикапроводить свої засідання не менше одного разу на три місяці.
9. Особа не може бути членом правління страховика, якщо воназаймає керівну посаду в іншому страховику.
10. Правління страховика підзвітне та підконтрольне наглядовійраді та загальним зборам акціонерів страховика.
11. Правління страховика несе відповідальність за:
здійснення нагляду за операціями страховика та його поточнимуправлінням;
досягнення цілей та реалізацію політики, визначеної наглядовоюрадою страховика і загальними зборами акціонерів;
дотримання законодавства;
надання наглядовій раді страховика рекомендацій щодо реалізаціїцілей, стратегії, бізнес-плану та визначення основних питань політикиуправління його діяльністю;
своєчасне надання наглядовій раді страховика необхідноїкомплексної інформації, яка дасть змогу оцінити цілі, стратегію і політикустраховика та забезпечити відповідальність членів правління страховика за їхдії.
12. Правління страховика діє на підставі положення, що затверджуєтьсязагальними зборами акціонерів чи наглядовою радою страховика.
Стаття 44. Ревізійна комісія
1. Склад ревізійної комісії формується відповідно до ЗаконуУкраїни «Про акціонерні товариства», але становить не менше ніж три особи.Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністюстраховика.
2. Ревізійна комісія здійснює такі повноваження:
1) контролює дотримання страховиком законодавства танормативно-правових актів уповноваженого органу;
2) розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готуєвідповідні пропозиції до загальних зборів акціонерів;
3) вносить до загальних зборів акціонерів або наглядової радистраховика пропозиції стосовно питань, що належать до компетенції ревізійноїкомісії, які стосуються фінансової безпеки і стабільності страховика тазабезпечення захисту інтересів клієнтів;
та інші повноваження, визначені Законом України «Про акціонернітовариства», а також іншими актами законодавства, статутом, а також договором,що укладається з кожним членом ревізійної комісії.
3. Ревізійна комісія має право залучати до проведення ревізій іперевірок зовнішніх та внутрішніх експертів і аудиторів.
Ревізійна комісія готує висновки до звітів і балансівстраховика. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не маютьправа затверджувати фінансовий звіт страховика.
Стаття 45. Внутрішній аудит
1. Страховик створює службу внутрішнього аудиту, яка є органомоперативного контролю наглядової ради страховика. Служба внутрішнього аудитускладається не менше ніж з трьох осіб з числа штатних працівників страховика.
2. Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції:
1) наглядає за поточною діяльністю страховика;
2) здійснює внутрішній контроль за виконанням законів,нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, уповноваженого органу тарішень органів управління страховика;
3) перевіряє результати поточної фінансової діяльностістраховика;
4) аналізує інформацію та відомості про діяльність страховика,професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноваженьпосадовими особами страховика;
5) подає наглядовій раді страховика висновки та пропозиції,підготовлені за результатами перевірок;
6) інші функції із здійснення нагляду та контролю за діяльністюстраховика.
3. Служба внутрішнього аудиту підпорядковується наглядовій радістраховика та звітує перед нею, діє на підставі положення, затвердженогонаглядовою радою страховика.
4. Служба внутрішнього аудиту має право на ознайомлення з усієюдокументацією страховика та на здійснення нагляду за діяльністю будь-якогопідрозділу страховика. Служба внутрішнього аудиту уповноважена вимагатиписьмових пояснень від окремих посадових осіб страховика щодо виявленихнедоліків у роботі.
5. Керівник служби аудиту повинен:
1) мати професійний досвід у сфері аудиту страховиків не меншетрьох років;
2) бути внесеним до реєстру аудиторів, які мають правоздійснювати аудит фінансових установ;
3) не займати будь-які посади в інших страховиках, не матиістотної участі в іншому страховику та не бути пов’язаною особою іншого страховика.
Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги докерівника служби внутрішнього аудиту.
6. Служба внутрішнього аудиту несе відповідальність за обсяги тадостовірність поданих наглядовій раді страховика звітів щодо визначених цим Закономпитань, які належать до її компетенції.
7. Працівники служби внутрішнього аудиту під час їх призначеннядають письмове зобов’язання нерозголошувати інформацію про діяльністьстраховика.
Стаття 46. Процедура звільнення керівників страховика
1. У разі коли особа, яка є керівником страховика, звільняєтьсяза власним бажанням або отримує повідомлення, або в інший спосіб отримуєінформацію про своє звільнення, має право подати правлінню, наглядовій раді тазагальним зборам страховика заяву у письмовій формі про причину свогозвільнення за власним бажанням або причини, у зв’язку з якими така особа непогоджується із своїм звільненням.
2. Якщо особа, яка є керівником страховика, звільняється завласним бажанням у зв’язку з тим, що незгодна з діями інших керівниківстраховика, вона зобов’язана надіслати страховику та уповноваженому органовіписьмову заяву з докладною інформацією про причини незгоди.
Стаття 47. Скликання зборів органів управління страховика зініціативи повноваженого органу
1. Уповноважений орган може ініціювати скликання загальнихзборів акціонерів страховика, засідання правління, наглядової ради страховика.Представник уповноваженого органу має право бути присутнім та виступати натаких засіданнях.
- "Візуальний огляд" водія на стан наркотичного сп’яніння: аспект законності Євген Морозов 20:08
- Благодійна діяльність в Україні під час дії воєнного стану Оксана Соколовська 16:10
- Юридична практика у спорах з банками: реальний приклад Павло Васильєв 12:18
- Нові правила експортного контролю: виклики та можливості для українського бізнесу Ростислав Никітенко 12:12
- Від entry-level до CEO: розбираємо головні бар'єри для жінок у корпоративному світі Юлія Маліч 12:10
- Про Молдову, вибори і російський слід Галина Янченко 09:58
- Судовий збір при заявлені цивільного позову у кримінальному провадженні Євген Морозов вчора о 20:02
- Скасування Господарського кодексу: ризики для бізнесу та економіки Володимир Бабенко вчора о 17:11
- Розпочато роботу над вебплатформою судових рішень War Crime Леонід Сапельніков вчора о 14:41
- Маємо забезпечити армію якісним майном Дана Ярова вчора о 14:21
- Нові зміни до Кримінального кодексу України: що потрібно знати Оксана Соколовська вчора о 13:27
- Судова практика: відміна виконавчого напису приватного нотаріуса Павло Васильєв вчора о 12:31
- Сектори польської економіки, в які інвестує український бізнес Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 12:10
- Санкції та їх оскарження в ЄС: що варто знати українському бізнесу та адвокатам Ростислав Никітенко вчора о 12:08
- Відвід судді: закон, практика та поради Владислав Штика 03.11.2024 23:06
-
Освітні втрати набирають обертів: чому школярі масово виїжджають і не планують повертатися
Думка 25864
-
Укрнафта пробурила найглибшу свердловину за останні вісім років. Дає нафту та газ
Бізнес 11301
-
Найбільший завод з виробництва свинцю в Україні визнали банкрутом
Бізнес 11181
-
Німеччина отримала першу компенсацію за недопостачений Газпромом газ
Бізнес 5792
-
Хазяїн Грузії, Потопельники зі США, Українські скамери оббирають росіян. Найкращі історії світу
5048