Головні земельні закони за 4 роки роботи Верховної Ради

Верховна Рада VIII скликання працює 4 роки, і за цей час можна підбити певні підсумки

Як голова земельного підкомітету Аграрного комітету ВРУ, хотів би зупинитися саме на земельній тематиці і виокремити головні, на мою думку, законодавчі ініціативи, які не просто були зареєстровані у парламенті, а були прийняті саме як закони і вже працюють на український аграрний сектор, на місцеве самоврядування, на спрощення умов ведення бізнесу і т.д. До уваги в цьому матеріалі беру лише справді важливі та новаторські закони, які мали суттєвий вплив на розвиток і впорядкування земельних відносин в Україні. Серед таких хотів би виокремити 5 діючих законів, які розроблялися або за моєю ініціативою, або за активної участі земельного підкомітету.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (вступив у силу в  2015 році)

Достатньо згадати, наскільки складним і обтяжливим був елементарний правочин – реєстрація прав оренди землі – до прийняття цього закону. У 2014 році час, потрібний для реєстрації права оренди у Держреєстрі, іноді вимірювався місяцями, а величезні черги у реєстраторів були звичним явищем. Причина банальна – та кількість державних реєстраторів, яка була, просто не в змозі обслуговувати величезне число договорів оренди землі, що укладаються в Україні кожного року. Особливо це стосувалось договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, щорічна кількість яких може становити мільйони. Вихід з цієї ситуації теж був запропонований доволі простий, але дієвий:   безперешкодний доступ до відомостей Державного земельного кадастру був наданий нотаріусам, так само останнім надано було право проводити реєстрацію оренди землі без нотаріально посвідчення самого договору оренди. Процес проходження проекту був дуже важким, я зареєстрував його ще у парламенті минулого скликання, але провести його вдалось лише після шаленого тиску з боку аграріїв, які через проблеми у чинному законодавстві не могли нормально оформити оренду землі. Сьогодні ж ці проблеми вже в минулому, реєстрація оренди є доволі простим механізмом, який не створює землекористувачам жодних проблем.

Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів (вступив у силу в 2016 році)

Закон дав змогу перекрити величезну кількість корупційних лазівок в земельному законодавстві, які масово використовували в своїх інтересах спритні «ділки». Останні користувалися з того, що Земельний кодекс встановлював величезну кількість винятків, за яких державні землі передавалася в оренду без аукціону. Це давало змогу різноманітним «псевдофермерам» і підставним особам поповнювати земельні банки аграрних підприємств за рахунок відвертої корупції і хабарів.  Суттєве скорочення умов, за якими землі передаються в оренду без аукціону, дало змогу відсікти корупційну складову, а розширення практики передачі земельних ділянок саме на аукціонах суттєво підняло надходження до місцевих бюджетів. Зараз, для прикладу, розмір орендної плати може зрости в процесі проведення аукціону в десятки разів.

Резонансною нормою закону стало скасування можливості одержувати в оренду державну і комунальну землю без аукціону державним та комунальним підприємствам та господарським товариствам з часткою держави або територіальної громади. На жаль, на цьому корумповані чиновники теж свого часу робили тіньовий бізнес. Державне чи комунальне підприємство виступало на практиці лише «прокладкою», а земля потім передавалася приватним структурам. Тож державним і комунальним підприємствам було залишено право отримати землю для певної суспільно корисної мети без аукціону, але лише на праві постійного користування, тобто без можливості передачі її в користування будь-якій структурі.

Суттєвий блок закону стосується самих аукціонів: нашими змінами ми надали можливість популяризувати практику проведення земельних аукціонів та суттєво зекономити бюджетні кошти. 

Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли (вступив у силу в 2016 році)

Закон про відумерлу спадщину дав можливість легалізувати величезні масиви землі, які або оброблялися за сірими схемами, або ж взагалі залишалися без господаря. Землі відумерлої спадщини, за різними оцінками, можуть становити до 15% загальної кількості сільськогосподарських земель, а це 1,5 млн га. Це ті земельні ділянки, власники яких померли, не залишивши спадкоємців. Нашим законом ми надали чіткий і зрозумілий механізм передачі земель відумерлої спадщини у комунальну власність територіальній громаді за місцем розташування земельної ділянки. Також цим законом була вирішена низка технічних проблем, пов’язаних з передачею цих ділянок у комунальну власність.

Сьогодні я бачу результати дії цього закону. До його прийняття дуже багато земель відумерлої спадщини використовувались в тіні, за якимись «лівими» та незрозумілими документами, що надзвичайно живило корупцію. Сьогодні ж все це перебуває в легальній площині. Це –легальні договори оренди, легальні платежі, ну і, звісно, податкові надходження.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення деяких аспектів нафтогазової галузі (вступив у силу в 2018 році)

Закон в цілому направлений на розвиток вітчизняного нафтогазовидобування, але містить дуже суттєві законодавчі норми в земельній сфері, за прийняття яких ми з колегами боролися. Зазначеними нормами були внесені зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», і, як наслідок, спрощено процес приватизації земельних ділянок, що перебувають в користуванні громадян, земельних ділянок під існуючою нерухомістю, а також землі для будівництва військових об’єктів, об’єктів інфраструктури, тобто доріг, мостів, ліній електропередачі і так далі. Після прийняття цих законодавчих змін при наданні земельних ділянок для цих потреб більше не потрібно розробляти планів детального планування чи планів зонування. До прийняття закону підприємство, яке оформлювало землю під нову дорогу, прокладення ЛЕП, або, наприклад, певні оборонні об’єкти, вимушене було за власний рахунок фінансувати розроблення містобудівної документації. По ідеї, це повинна була робити місцева влада, але всі ми знаємо, які проблеми мають місцеві бюджети. В результаті, все це лягало на плечі землекористувача, а процес і вартість будівництва, наприклад, лінії електропередачі суттєво збільшувалися. Сьогодні цієї проблеми немає.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні (вступив у силу з 2019 року)

Закон про земельну консолідацію – найбільш комплексний і складний з перерахованих законодавчих актів. Він вирішує низку проблем у земельній сфері, які не розв’язувалися десятиліттями. Перш за все, це врегулювання питання колективної власності на землю, яке сама по собі є пострадянським атавізмом. Після проведення паювання сільськогосподарських угідь близько 1,5 млн га сільськогосподарських земель «зависли в повітрі». Чинні на той час закони не давали відповіді на питання, що з ними робити, хто є їх власником, і як взагалі оформити банальний договір їх оренди. Це стосується, зокрема, доріг між паями, земель під фермами та водними об'єктами, лісосмугами та ін. Не можна сказати, що ці землі через проблеми у законі взагалі не використовувались. Навпаки, використовувалися переважна більшість з них. Але використовувалась в тіні, за «лівими» документами або взагалі без будь-яких документів. Звісно, жодної копійки бюджет за їх використання не одержував.  

Відповідно до закону, землі ліквідованих колективних підприємств передаються до комунальної власності громад, на території яких вони розташовані, а колишнім членам КСП, у яких паювання вже пройшло, але які досі не ліквідовані, надається право до 2025 року допаювати сільськогосподарські угіддя, які залишилися у колективній власності. Завдяки цьому положенню земельний базис територіальних громад буде збільшений в масштабах держави на 1,5 млн га.

Також закон надає право орендувати польові дороги, але з забороною обмежувати доступ інших орендарів до земельних ділянок. Окрім того, закон робить перший крок у наведенні ладу із полезахисними лісосмугами, які зараз безконтрольно вирубуються. Лісосмуги дозволяється передавати в оренду без аукціонів фізичним та юридичним особам, але на орендаря покладається обов’язок їх збереження у належному стані.

Одним з основних блоків законопроекту є земельна консолідація. Закон встановлює комплексний механізм обміну правами користування земельними ділянками між декількома орендарями та власниками земель масиву через суборенду. Такі нововведення зможуть бути суттєвим інструментом боротьби з «шахматками», які є справжнім прокляттям для кожного аграрія.

Закон містить багато інших норм. Це і обмеження максимального строку для договорів емфітевзису строком у 50 років (що, нарешті, забере у цього виду договорів ознаки прихованого продажу землі), і збільшення «земельних» повноважень органів місцевого самоврядування, і порядок встановлення земельних сервітутів з ініціативи орендарів, і заборона обміну нерівноцінними земельними ділянками сільськогосподарського призначення (чим широко користувались «ділки» для прихованого продажу таких ділянок).

Багато хто звик сприймати поняття «земельна реформа» виключно як відкриття ринку сільськогосподарських земель. Але, як на мене, це неправильно, бо земельні відносини в Україні потребують набагато глибших і ґрунтовніших змін, які повинні бути здійснені саме перед відкриттям земельного ринку. Як ми бачимо, частина цих змін – уже здійснені в рамках нинішньої каденції Верховної Ради. Але попереду – ще більше роботи.