Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
-Страшна була ніч, трастя б її взяло. Наче знову повернувся у період Другої світової війни, яку пережив хлопчаком… Почалося з того, що вчора ввечері ввімкнув стиха, бо дружина хворіє, телевізор, сів дивитись футбольний матч Шахтаря з Манчестер-Сіті. Коли враз немовби тріску ту щось весь дім струсонуло і так страшенно гримнуло, вибухнуло, що кватирка з живого дерева відірвалася і пролетівши з метр від вікна впала на стіл, побивши вази з квітами, склянки. Невже грім? Останній салют "бабиному літу", чи що? Коби те було, прислухаюся… Еге, тут уже почалася справжня канонада. Ледве додзвонився до голови сільської ради. Той каже, що його вже повідомили – диверсія на військових складах, де зберігаються снаряди. А їх там стільки, Сан Саничу, що ще на одну світову війну вистачить…
Знаю, бо в мене там свого часу брат служив...
Добре, що знайшлися добрі люди, серед ночі вдалося домовитись, і ми з дружиною за опівніч, під спалахи неба і невгаваючі постріли-вибухи, які лише наростали, дісталися Хмільника, поселилися в одному з тутешніх санаторіїв. Так зненацька, як бачиш, потрапив на курорт і не мріючи про це навіть звечора. Спеціально й не придумаєш такого сюжету ночі…
А все це, - робить висновки письменник, - через безпечність наших горе-правителів, бездарність військових начальників, постійне загравання з ворогом замість того, щоб назвати агресора агресором і окупантом, війну – війною. Діяти відповідно до цього. Щоб закрити всі кордони й лази від диверсантів. Ця дивна співпраця з Кремлем повертається гробами для українців і страхіттями, ось такими, які переживає нині весь калинівський край Вінниччини… Сумно. Тривожно. Болісно. Скільки нам іще терпіти це все?
27.09.2017 21:17
Нічна пригода відомого романіста Олега Чорногуза
Автор "Аристократа" із Вапнярки" опинився в епіцентрі Калинівського лиха.
Зранку 27-го вересня телефоную відомому українському романісту й гумористу Олегу Федоровичу Чорногузу, автору видатних сучасних творів «Аристократ» із Вапнярки», «Претендент на папаху» та багатьох-багатьох інших. Моєму старшому другу і навчителю. Знаю, що всю теплу пору року він полишає столицю, дачу у Конче Заспі, де сусідами в нього є Іван Драч та Дмитро Павличко, ще з одного боку - дочка Юлії Тимошенко, і виїздить в рідне село Іванів (колишній Янів – до 1946 р.), що під Калинівкою – всього лише 10 км від райцентру. У відповідь чую змучений голос відомого метра краснописьменства. Важко з продихом цього разу, завжди бадьорий і міцний як дуб пан Олег каже:-Страшна була ніч, трастя б її взяло. Наче знову повернувся у період Другої світової війни, яку пережив хлопчаком… Почалося з того, що вчора ввечері ввімкнув стиха, бо дружина хворіє, телевізор, сів дивитись футбольний матч Шахтаря з Манчестер-Сіті. Коли враз немовби тріску ту щось весь дім струсонуло і так страшенно гримнуло, вибухнуло, що кватирка з живого дерева відірвалася і пролетівши з метр від вікна впала на стіл, побивши вази з квітами, склянки. Невже грім? Останній салют "бабиному літу", чи що? Коби те було, прислухаюся… Еге, тут уже почалася справжня канонада. Ледве додзвонився до голови сільської ради. Той каже, що його вже повідомили – диверсія на військових складах, де зберігаються снаряди. А їх там стільки, Сан Саничу, що ще на одну світову війну вистачить…
Знаю, бо в мене там свого часу брат служив...
Добре, що знайшлися добрі люди, серед ночі вдалося домовитись, і ми з дружиною за опівніч, під спалахи неба і невгаваючі постріли-вибухи, які лише наростали, дісталися Хмільника, поселилися в одному з тутешніх санаторіїв. Так зненацька, як бачиш, потрапив на курорт і не мріючи про це навіть звечора. Спеціально й не придумаєш такого сюжету ночі…
А все це, - робить висновки письменник, - через безпечність наших горе-правителів, бездарність військових начальників, постійне загравання з ворогом замість того, щоб назвати агресора агресором і окупантом, війну – війною. Діяти відповідно до цього. Щоб закрити всі кордони й лази від диверсантів. Ця дивна співпраця з Кремлем повертається гробами для українців і страхіттями, ось такими, які переживає нині весь калинівський край Вінниччини… Сумно. Тривожно. Болісно. Скільки нам іще терпіти це все?
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Пристань для Ocean-у Євген Магда 16.05.2025 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора 16.05.2025 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер 16.05.2025 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
- Коли лікарі виходять на подіум – більше, ніж показ мод Павло Астахов 15.05.2025 15:21
- Пільгові перевезення автотранспортом: соціальне зобов’язання чи фінансовий тягар Альона Векліч 15.05.2025 13:52
- ПДФО на Мальті та в Україні... Хто платить більше? Олена Жукова 15.05.2025 13:49
- Изменения в оформлении отсрочки по уходу: новые требования к акту и справке Віра Тарасенко 15.05.2025 12:23
- Як втримати бізнес на плаву: ключові фінансові помилки та способи їх уникнути Любомир Паладійчук 15.05.2025 10:27
- 5 управлінських викликів для державних підприємств під час війни Дмитро Мирошниченко 15.05.2025 10:22
- Культ "хастлу" розсипається – і це добре Валерій Козлов 15.05.2025 10:15
- Як поводити себе на допиті підприємцям і їхнім працівникам Сергій Пагер 15.05.2025 08:42
- Стамбул 2.0 Василь Мокан 14.05.2025 17:37
- Як NIS2 змінить правила гри для енерготрейдерів: кібербезпека як нова реальність Ростислав Никітенко 14.05.2025 14:03
Топ за тиждень
Популярне
-
Один російський Су-35 змусив НАТО відступити. А якби поруч були українські морські дрони
Думка 53557
-
Психолог розповідає про п’ять способів, як щасливі пари проводять час разом – добірка
Життя 10516
-
Як уберегти себе та свою тварину від сказу. Ветеринарна лікарка та імунологиня – простими словами
9657
-
Чому Росія не готова воювати вічно, що б там не говорив Мединський
Думка 9493
-
Виживання через загибель. Війна стала одним з головних засобів заробітку для росіян
Думка 7306
Контакти
E-mail: [email protected]