Слідом за декомунізацією має йти етап всеохоплюючої, глибокої українізації суспільства. Тільки так ми можемо побудувати свою унітарну, суверенну державу. Хто проти цього той ворог України.
Не можна не помітити, як зі скрипом, але все-таки поволеньки міняється до кращого дух і серце нашої столиці. І справа не лише в появі проспекту Степана Бандери. У міському транспорті, на вулицях Києва все частіше чути українську мову. І тому московітські нарєчія все неприємніше ріжуть слух, викликають обридження. Люди все частіше запитально оглядаються на примітивних манкуртів, чи відвертих ворогів нашої національно-культурної самодостатності. Прийде час…
Є у Києві одна молода, симпатична людина, яка, напевне, більше всіх конкретно і з результатом працює на те, щоб Київ якнайшвидше став україномовним містом. Це кандидат економічних наук, Олександр ВОВЧЕНКО, президент Інституту реформ та розвитку столиці. Він –депутат Київради попереднього скликання. Саме пан Олександр став автором Концепції розвитку української мови, культури та виховання історичної пам'яті у жителів міста Києва на період 2015—2020 років. Цей документ затверджений рішенням Київської міської ради № 571/1435 від 28 травня 2015 року. Там чітко і конкретно прописано: 2020-ий – рубіж перетворення столиці зі зросійщеного століттями московітської варваризації в рідномовне місто. Адже понад 72 відсотки киян – українці.
Пан Вовченко за агресивну, поступальну українізацію.
-Століттями українську мову, - каже він, - цілеспрямовано псували, витісняли, забороняли та нищили. Тотальна русифікація у царські та радянські часи – це позбавлення права на існування української мови. В українців відбирали можливість спілкуватися, читати, писати рідною мовою та зрештою розвивати її. Нині ми маємо все це повернути. І це законно, це цивілізовані дії. Позаяк русифікація, з мовчазної згоди продовжує вирувати у всіх сферах. Ціль її давнішня – стерти українську ідентичність з лиця землі. Перетворюючи всіма доступними нам способами Київ в україномовну столицю, ми лише ОБОРОНЯЄМОСЯ!
До глибини душі образливо ходити містом, де й по нині частина реклами оприлюднена мовою рашен федерайшен, головні носії і пропагандисти котрої день і ніч розстрілюють наші міста та села, убивають українців. Хочеться, дуже хочеться, щоб уже якнайшвидше з’явилася в Україні, і, насамперед, у Києві, як те планується, - МОВНА ПОЛІЦІЯ. Щоб примітивний швондер, виготовивши вивіску мовою окупантів – платив такий драконівський штраф, аби він забув, на якій планеті знаходиться. Я про це писав майже рік тому у статті – «Оголосимо російську - мовою окупантів у Києві». Її, до речі, прочитало десятки тисяч людей, а 3,1 тисячі, рекомендували своїм друзям, знайомим ознайомитись, прочитати. Стаття була розміщена не лише на вказаному сайті, а й на інших.
Мовна поліція – це має бути серйозний державний орган. Який повинен не лише слідкувати за тим, щоб у транспортних засобах не лунала рашівська попса, не з’являлася окупаційномовна реклама, не лунали оголошення немовби десь в Урюпінську чи Воркуті. Треба, щоб її представники мали право зайти в будь-який орган влади – від рівня села, міста до уряду, скласти протокол відносно, приміром, використання чиновником будь-якого рангу московітського слогану в проведенні нарад, засідань. Дія цього документу повинна бути миттєвою – такого самодура тут же мають відсторонити від виконання обов’язків аж до тих пір, поки він не складе іспит української спеціально створеній у регіонах і центрі комісії. Якщо такий діяч не може пройти випробування самотужки – його належить послати на примусове оволодіння нашою солов’їною…
І це буде законно, правомірно. Точно так, як чітко записано в нашій Конституції: "Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя по всій території України".
Мені найбільше хотілося б, щоб мовна поліція зайшла на нараду, яку проводить московітською міністр Аваков і склала відповідний протокол. Порушить закон вдруге – блокувала його прохід на роботу, якщо уряд не відсторонить його від виконання своїх обов’язків. Цей рашист уже всім добряче набрид із своєю антиукраїнською лексикою.
Олександр Вовченко, виступаючи за жорсткі міри проти московітства доречно зазначає в своїх публікаціях: мовна поліція – не українська новинка. У Словаччині та Естонії відповідні державні органи здійснюють контроль за належною присутністю державної мови в інформаційному просторі. А тут в Україні теж у цьому плані не початий край роботи. І викорінити мову окупанта з ефірів зможе лише серйозна, принципова поліція, яка повинна блокувати, недопускати до ефіру носіїв мови окупантів.
Хочуть «глаголити» російською – нехай створюють для цього рашомовний телеканал. Усі ж українські телеЗМІ повинні бути виключно РІДНОМОВНИМИ. Адже тільки в нашій державі нині поки що допускається подібне, коли ефірна мова і українська, і російська. Вінегрет з пропагандою рашизму. Десять тисяч гробів, які ми закопали у землю після варварства «руського міра» - ось справжня плата за дикий наш лібералізм. Цьому треба негайно покласти край. Слідом за ДЕКОМУНІЗАЦІЄЮ має йти глибока, всеохоплююча УКРАЇНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА!
Тому я уже нині кажу: запишіть мене в сексоти (таємні агенти) мовної поліції. Щоб врятувати Україну від рашизації, я буду чесно служити спеціальним агентом такого державного підрозділу. Без зарплати. Порушники закону про українську мову стережіться!
