За вісімдесят діб роботи на посаді Міністра інофрмації України представник нової головної сім'ї держави і не писнув з-під віника. Хоча мав би стати головним трубачем держави.
До головного дебаркадеру Тбілісі тихенько заповз довжелезний потяг з порожніми вагонами. Диктор по вокзалу несподівано оголошує: «Прибув ешелон з Києва за пасажирами від президента України Петра Порошенка». У великих представницьких кашкетах грузини висипали на перон, нічого не можуть розкумекати, метушаться, щось гелготять на свій манер. Найбільше їх подивували чудернацькі таблички на вагонах: «Єнакієво», «Макіївка».
-Слюшай, Кацо, - звертається один до іншого, - что бі єто всьо значіло? Ті нє знаєш?
Відкриваються двері штабного вагону, виглядає заспаний начальник поїзда і пояснює:
-Раніше ми возили за розпорядженням Януковича командний склад для Києва з Донбасу. Тепер ось послали до Грузії. Таблички не встигли поміняти…
Вдалий чи ні анекдот – судити вам, але одне відомо точно – в масть. Правда, у мене запитання до глави держави: а хіба не можна було завезти спецрейсом потрібного фахівця на посаду міністра інформації, коли серед 43-мільйонів українців немає більш достойного, ніж нинішній? Наскільки це ключова посада в державі, яскраво продемонстрував своєю невсипучою діяльністю колишній міністр інформації Ічкерії, відважний сподвижник Джохара Дудаєва – Мовладі Удугов. Пригадайте, як він один ставив буквально навколішки всю пропагандистську машину Кремля. Своїми інформаційними повідомленнями замало не щодоби розмазував ворога буквально по стінці, зриваючи маску миротворців і слов’янських «братів» чеченців з кривавих російських головорізів. За його скальп росіяни обіцяли мільйони і дерев’яних, і зелених. Мінінформ Удугова доносив правду про чеченську війну. І щодня, підкреслю – щодоби, його голос звучав на весь світ. Бо в його народу була біда. І він на своєму посту боровся за незалежність Ічкерії, як герой.
Таким думалося, мав би бути і міністр інформаційного спротиву в Україні. Бо розв’язавши проти нашої держави гібридну війну, за головний інструмент загарбання чужих просторів, Кремль узяв якраз пропаганду. Інформаційно-агітаційне ураження території, де за допомогою засобів масової комунікації формується ґрунт для створення стану «керованого хаосу» в масах. Послухайте лишень, що плетуть ті в Донбасі, хто підтримує ДНР та ЛНР. Люди посаджені на інформаційну голку…
Ось якраз нині, коли весь світ наочно переконався в тому, що фактично всі державні російські ЗМІ – це огидне брехливе чмо, що не можна вірити їхньому жодному слову, і належало б організувати потужний інформаційний наступ з розвінчування цих «миротворців» з гумконвоями, руки яких по лікті в крові. Явити світові правду про тих, хто воює проти «хунти» і «бандерівців» на тому боці, що вони несуть Україні зі своїм злощасним «російським світом». Але хто це зробить? Ваш нікчемний кум, пане президенте, на посаді міністра інформації?
Дивіться і рахуйте всі. 2 грудня 2014 року (тобто, уже вісімдесят діб тому!) на цю посаду призначено такого собі Юрія Стеця. Це точно відомо – його посаджено в крісло міністра за квотою… родини глави держави. Чи журналіст? Сумніваюся. Скільки не шукав жодного його друкованого матеріалу, жодної передачі ніде не знайшов. Кажуть, колись щось готував для передачі на Путилу – є такий віддалений райцентр високо у Карпатських горах. Але в нашій творчій справі мовиться так: стара слава нову любить… Своє реноме потрібно доказувати замало не щодня. Ю. Стець у списках то одного, то іншого виборного блоку. Чи чув хто й коли від цього колишнього нардепа, хоч один цікавий виступ у Верховній Раді? Навряд чи.. Як спостережливий слухач, глядач, заявляю – я ні. . За тим цей пан - довірена особа власника каналу на 5-му-інформаційному. Як пише Вікіпедія, нарешті й Кум глави держави… Ну, це справді важливіше за звання Героя України…
Дехто скаже: як же ж не журналіст,коли трудився продюсером телеканалу?
Гаразд. А начальник жеку, вінслюсар? Так і генпродюсер не журналіст. От Мовладі Удугов, той хоч мав фахбухгалтера, а був справжнім журналістом, бо його голос чули всі. Яскраві коментарідо подій, оцінка фактів з позиції борця за національну незалежність. А цей онуже вісімдесят діб міністром інформації такої крупної держави в самому центріЄвропи вважається, яка бореться проти ворога, стікає кров’ю своїх героїв, а вінгеть німий. Хіба це журналіст?
Обласканий високою увагою, цей найближчий родич пана Порошенка усю зиму, кажуть колеги, буквально в поті лиця, обладнує кабінет, проводить спецзв’язок, «вибиває» десь там меблі і машину. Добирає секретарок і тих, хто буде заварювати йому чай та каву. Він старанно виє кубло, замість того, щоб бути головним трубачем України на весь світ. Щоб усі інформаційні агентства світу і вранці, і ввечері достеменно знали правду про анексію Росією Криму, про загарбання наших суверенних земель у Донбасі. Не орієнтувалися на те, що передає лише Росія…
Тим часом інформаційна політики держави геть розбалансована. До прикладу, інформаційне агентство «Укрінформ» і нині працює в руслі стандартів сімдесятих радянських років минулого століття. Ви ж погляньте, на сайті ukr.netзвідтіля рейтингове агентство не може видобути ні однієї інформації за добу: не цікава, відстала від життя, подана в такому ключі, що ніхто читати не буде. А там, до речі, працює людей, як у потужному міністерстві. Державне радіо й телебачення копіюють московські канали, навіть роблять однакові наголоси у словах, основну частину передач ведучи мовою окупанта.
Але запевняю вас, ніде за вісімдесят діб (а за цей час, до речі, уже могли б народитися песики, і навіть у них могли б прорізатись очі), жодного рядка не з’явилося від імені Мінінформу. Цей задрипаний міністрик опустився навіть до того, що коли глава держави у ніч із 14 на 15 лютого ц.р. з’явився перед телеглядачами лише 5-телеканалу, свого власного, підкреслю, для того, щоб віддати команду в прямому ефірі про припинення вогню в Донбасі, навіть не знав про цю подію. Бо його просто ніхто на верхніх щаблях влади не бере до уваги. Так собі, недорозуміння - 160-те колесо до президентської гарби. Не зважаючи на те, що з 15 грудня 2015 року пан Стець є членом РНБО. Себто, носій усіх військових секретів держави!
Саме через це ні Перший Національний телеканал, ні інші потужні мовники не змогли подати в ефірі новину наживо. Чи потрібно казати наскільки це важливо в інформаційній війні, яка триває. Ця ситуація лише зайвий раз підкреслює те, якого «великого політичного і державного діяча» отримала Україна на ключову посаду в уряд за часів жорстокої, кровопролитної війни з Росією, котра закабаляє наші території, здійснюючи насамперед інформаційну агресію. Отримали з подання і волі родини глави держави.
Думаю, що така бездіяльність, та ще й під час війни, просто таки злочинна. За це потрібно ув’язнювати і надовго саджати до тюрми. Бо держава через подібних трутнів, поганців у лампасах, ледачих і гнилих кумів втрачає патріотів щодоби.
