Коли урветься терпець у гірників і вони очистять регіон від "грязі Москви"?
Як ви гадаєте, чому об’єктом головного нападу сепаратистів став саме Слов’янськ, а не інше якесь шахтарське місто Донбасу?А тому, що гірники давно б уже скрутили голови,як паршивим півням усім, хто взявся б баламутити народ казками про приєднання дощасливої Росії у їхніх містах і селищах. У них під боком Ростовська область -дзеркало майбутнього, яке їм пропонується з Кремля. Колись вугільний басейнСхідного Донбасу гримів справжньою шахтарською славою. Тепер там абсолютнапустка. В результаті так званої реструктуризації галузі, в тому регіоні 1995року нараховувалося 64 копальні, в 2011 їх залишилося лише 13. А ось нині дієлише чотири, і всі, до речі, належать донецькому олігарху Р. Ахметову. Колисьтам (1995 р.) працювало 112 тисячшахтарів, 2011-го – 8,5, нині лише чотири тисячі. Всі решта стали безробітними.Порахуйте, скільки людей залиши лося без засобів до існування за 19 років.
Донецькі і луганські шахтарі чудово знають, якби, не приведе Боже, Донбасзахопили кремлівські божевільні, то найперше, щоб вони зробили – закрили б усі державнівугільні підприємства. Позаяк у РФ весь вуглепром приватний. А це б довелося накорені умертвити десятки і десятки нинішніх містоутворюючих виробництв. Безроботи, а значить без хліба тут же б залишилося до двохсот тисяч самих шахтарівдержавних вугільних копалень, а одночасно безробітними стали б і члени їхніхсімей – педагоги, медики, культпрацівники, транспортники і інші молоді, активнілюди. Бо коли в робітничому селищі закривається шахта, то разом із неюпомирають школи, медичні установи, вся інша соціальна інфраструктура. Всеперетворюється на пустку.
Можливо, окремим українським шахтарям, молодим і здоровим, зрозуміло ж, запропонувалиб переїжджати до Кузбасу, чи навіть до Воркути, на підприємства колишньогоГУЛАГУ. Там тепер зосереджений головний вуглевидобуток Росії. Чи не правда,весела перспектива…
До речі, все це кажу, як фахівець, оскільки до недавнього часу працював членом колегії Міністерства вугільної промисловсті України.
Як не важко здогадатися, ось, де знаходиться відповідь на питання, чомупонад дві третини жителів Донбасу, як свідчать дані останнього опитування, абопонад сімдесят відсотків мешканців східного регіону різко і роздратовано висловлюютьсяза припинення діяльності різного роду сепаратистських груп, котрі бігаютьрегіонами з російськими триколорами і прапорами якоїсь мульті донецької народної республіки. Є навітьтвердження, що до числа таких «активістів» входить не більше 800 осіб. Нерахував – не знаю. Але що це, скажіть, проти шести мільйонів громадян Донецькоїі Луганської областей?
До речі, про яке можна говорити окреме виокремлення, якщо обидві ці областіглибоко дотаційні з державного бюджету. Все що виробляють – тут же з’їдають, і основнучастину часу в рокові сидять із простягнутою рукою до Києва – «позолотітьручку, інакше помремо з голоду». Я лишедивуюся бездарності нинішньої влади, яка мовчить, неадекватно споглядає, коли якісьтак звані «народні губернатори», мери, пери і ще там різна шваль, котра виплилана хвилі п’яних розгулів молодиків зі зброєю в руках, за підтримки російськогоспецназу, на зборищах своїх прикуплених маргіналів заявляють про те, що буцімтоДонбас годує Україну І, насамперед, бандерівський захід.
Та нічого подібного. Найбільший внесок до всеукраїнського короваю дають шістьобластей - Полтавська, Харківська, Дніпропетровська, Сумська, Черкаська, Львівська. Саме ці регіони могли б працювати іжити на самоокупності. Всі решта – є зонами ганебного проїдання. А Донецька та Луганськіобласті в табелі про ранги за внеском в економіку займають відповідно аж 20 та 21 місця (за участі, зрозуміло, АРК).Дефіцит на душу населення тут складає – 2121 та 2262 гривні. (Більшдетально про це читайте тут.)
Невже про такі речі маю писати я, скромний блогер, а не мають розповідати протаке державні видання – «Голос України», «Урядовий кур’єр», особливо ж Першийнаціональний телеканал, яким з казни на подібне тратяться сотні мільйонів гривень.Тільки ж вони за минулою звичкою і далі славлять «регіоналів» та КПУ. А ті ждії сепаратистів, терористів зовсім не засуджують…
Хіба з цими цифрами не можна публічно доказати, та так, щоб кожен у Донбасівторопав нарешті, зрозумів, десятому переказав у своєму краї, що їм, східнякам,прожити в якійсь там мурашниковій республіці без допомоги України, в тому числій західної, бандерівської просто таки неможливо. Що в разі вчинення подібноїмахновщини, першими над ким нависнезагроза безробіття, повного зубожіння будуть якраз знову ж таки багатостраждальнішахтарі. Позаяк, відомо, що уряд А. Яценюка, при всій скруті економічного становища,які залишили йому у спадок «донецькі папєрєднікі» нещодавно віднайшов ускарбниці 12 мільярдів гривень на те, щоб якраз підтримати галузь гірників. Детакі гроші взяти для розвитку вугільнодобувного комплексу самому, виокремленному, самостійному регіону, прообразу недолугого Придністров’я, чи якоїсь тамПівденної Осетії, за чиєю спиною також бовваніє образ російського чобота? Це жутопія…
Влада програє тому, що вона зовсім не розповідає, хто вони насправді є цітак звані «народні обранці», які колотять лайно на антиукраїнських мітингах і демонстраціях,розмазують ним ворота влади і всіх тих, кому болить Україна.
Скажімо, Павло Губарєв, за яким найбільше плаче і навіть погрожує Києву Кремль– вигодованець ультраправої організації «Рускоє національноє єдінство», за тим активіст партії Н. Вітренко. Правофланговий їхніхпартійних протестів у Феодосії проти НАТО. А його заступник на нинішніх барикадах ДенисПушилін - макіївській активіст знаменитого мавродіївського МММ. Тепер дурить донеччанпроти фантастичних бандерівців і фашистів із Києва.
Невже у влади немає кому відкрито очі на цих лузерів, посприяти тому, абишахтарі, яким ця безпардонна агресія загрожує найбільше, самотужки, безвтручання військ і спецсил викинули цей маргінальний збрід за межі України. Хочутьжити під копитом Кремля, нехай і мандрують у ті краї…
