Проблема реалізації дорогоцінностей в рамках виконавчого провадження

Про неможливість реалізації дорогоцінних металів та каміння в процедурі виконання судових рішень. Шляхи вирішення проблеми.

Ефективне виконання судових рішень є фундаментом будь якої правової системи — без дієвих та своєчасних інструментів виконання судових рішень, всі попередні процесуальні дії, направлені на відновлення порушеного права, втрачають будь-який сенс.

Безумовно, за останні роки система виконання судових рішень була значно реформована та зробила великі кроки в напрямку досягнення максимального результату — ефективно працює інститут приватних виконавців, арештоване майно реалізується на відкритих електронних торгах з застосуванням технології Blockchain, рухоме майно зберігається централізовано і не розкрадається, як це було ще декілька років назад.

Проте у сфері реалізації арештованого майна присутні певні недоліки, які потребують нормативного врегулювання. Як би це не було дивно — я про реалізацію дорогоцінних металів та каміння, арештованих в рамках виконавчого провадження. Реалії такі, що на даний момент їх чесна і відкрита реалізація в рамках виконання судових рішень не можлива.

Частина 4 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає - «Порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна — Міністерством юстиції України.»

Відповідно до вимог частини 8 статті 56 Закону - «Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов’язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.»

Таким чином, дорогоцінні метали та каміння, які виявляються та вилучаються державними та приватними виконавцями в рамках виконання судових рішень, зокрема в інтересах фізичних та юридичних осіб, мають реалізовуватись в рамках порядку, визначеного Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України.

На даний момент такий порядок є, це затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 338 від 20.05.2004 року Порядок реалізації ювелірних та інших побутових виробів із золота, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів, на які накладено арешт. Складно знайти більш неприйнятний і непридатний до  практичного використання нормативно-правовий документ, окрім хіба що Житлового кодексу УРСР, який на любові наших політиків до популізму і лівацтва живіший всіх живих. Останні ж торги по цьому горе Порядку проводились ще у 2007 році.

Не буду детально зупинятись на ньому, але без жодних сумнівів, для ефективного задоволення вимог кредиторів він абсолютно не придатний, а Державне сховище дорогоцінних металів та каміння України, Міністерство фінансів України та Національний банк України не можуть і не повинні мати жодного впливу на задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника.

Перший  раз зрушити цей камінь з місця ми пробували у 2016 році, коли разом з Міністерством юстиції України сформували Порядок реалізації активів Державного сховища дорогоцінних металів та каміння України, та в якості пілотного проекту навіть був прийнятий відповідний наказ Мінфіном, але надалі в Мініфіна та Держсховища не з’явилось бажання ділитись з ринком скарбами.

Що відбувається зараз з арештованими державними та приватними виконавцями дорогоцінностями — після вилучення та опису, відповідно до вимог частини 8 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» дорогоцінності передаються на зберігання до банків за відповідними Договорами. І на цьому процедура закінчується.  Виконавець оплачує банкам кошти за зберігання цінностей, рішення судів не виконується, вимоги кредиторів не задовільняються.

Тому ми робимо нову спробу. На нашу думку, логічно і правильно, коли державні органи та установи розпоряджаються і приймають рішення виключно  по активах, які належать державі, або за рахунок яких  задовільняються вимоги держави як кредитора. Тому нами підготовлено новий проект Порядку реалізації дорогоцінного каміння та металів, в якому ми розділили дорогоцінні метали та каміння в рамках виконавчого провадження на дві категорії: активи, за рахунок яких задовільняються вимоги держави, та активи за рахунок яких задовільняються кредиторські вимоги юридичних та фізичних осіб. І якщо по першій категорії рішення по процедури реалізації нехай приймаються  відповідними структурами Міністерства фінансів України, то по другій категорії активи мають оцінюватись, та реалізовуватись аналогічно до Порядку реалізації арештованого майна. Швидко, ефективно і шляхом проведення відкритих та чесних електронних аукціонів з застосуванням технології Blockchain. 

Сподіваюсь, що з нашими пропозиціями погодяться і Міністерство юстиції України, і Міністерство фінансів України, і Національний банк України.