Автоматична фіксація порушень ПДР - знову на ті ж граблі?
Встановлення адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі як неконституційний приклад правила "все нове - добре забуте старе"
14 липня 2015року Верховна Рада України 267 голосами «за» проголосувала законопроект ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодовдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
Безумовно такийзаконопроект був логічним в світлі реформи органів внутрішніх справ, створеннянаціональної поліції і мав би вирішити ті проблеми з регулюванням правовідносинв сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що існували досі.
Однак, очевидно,що як і автори, так і ініціатори прийняття такого закону в світлі законодавчоїініціативи не хотіли створити нічого нового і знову наступили на ті ж «граблі».Напевне, в цьому випадку керувались народною мудрістю – «все нове – добре забуте старе».
Загаломпередбачено чимало змін. Це і введення системи штрафних балів за порушенняправил дорожнього руху, це і встановлення «статичних» розмірів штрафів усанкціях статтей КУпАП, що передбачають відповідальність за порушення правил дорожньогоруху і багато іншого.
Але законодавцізнову вирішили повернутись до всім забутої проблеми адміністративноївідповідальності у випадку фіксування порушень правил дорожнього руху вадміністративному режимі.
Данимзаконопроектом КУпАП доповнюється статтею 14-2 «Відповідальність за адміністративні правопорушення у сферізабезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі».
Частина 1 цієїстатті гласить:
Адміністративнувідповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньогоруху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, щодають змогу здійснювати фотозйомку та/або відеозапис та функціонують згідно іззаконодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційнихсистемах), несуть юридичні та фізичні особи, за якими зареєстрованотранспортний засіб.
Чекайте, це вжеколись таке було. Дежавю? – спитаєте ви. Так було. В 2008 році КУпАП булодоповнено статтею 14-1 з назвою «Відповідальністьвласників (співвласників) транспортних засобів».
Давайте в такомувипадку порівняємо ці дві статті – 14-1 та 14-2:
14-1 | 14-2 |
До адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. | Адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку та/або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несуть юридичні та фізичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб. |
Як бачите змістпрактично аналогічний. Підміна понять «власник»та «особа, за якою зареєстрованотранспортний засіб» є оманливою. Ці поняття є тотожними, адже відповідно до«Порядку реєстрації транспортних засобів», затвердженого Постановою КМУ №1388від 07.09.1998 р. здійснюється реєстрація транспортних засобів саме за їхвласниками.
Продовжуючи дану тему, варто зазначити, що РішеннямКонституційного Суду України від 22.12.2010 р. положення ст. 14-1 КУпАП визнанонеконституційними.
Як зазначено вп.4.1. даного Рішення, - Конституційний Суд України на підставінаведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедурапритягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційнихпринципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенстваправа в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та іншінормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повиннівідповідати їй.
Принцип правовоївизначеності означає, що «обмеження основних прав людини та громадянина івтілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваностізастосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеженнябудь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особівідокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичнінаслідки своєї поведінки».
Головненауково-експертне управління Верховної Ради України у висновку до згаданогозаконопроекту зазначило, що
«Вказаніположення проекту є юридично неприйнятними з огляду те, що на запропоновані уданому законопроекті зміни також створюють правову невизначеність у даному питанні й ще більшеускладнюють практичне застосування низки статей Особливої частини КУпАП, якимипередбачається адміністративна відповідальність у сфері забезпечення безпекидорожнього руху. Запропонована у проекті презумпція вини власника транспортногозасобу або особи, яка його ввезла на територію України, й перекладення на нихобов’язку доведення своєї невинуватості суперечать презумпції невинуватостіособи у вчиненні адміністративного правопорушення і тому, на нашу думку, єнеприйнятними»(абзаци 1 та 2пункту 1 Висновку).
Крім Головногонауково-експертного управління «в дзвони били» й у Головному юридичному управлінніВерховної Ради України, які зазначили у зауваженнях до законопроекту наступне:
«Враховуючивищевикладене, вважаємо, що проект не містить достатніх і завершених правовихмеханізмів реалізації його положень, як того вимагає конституційний принципправової держави і на недопущення чого неодноразово зверталася увагаКонституційним Судом України (рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від30 вересня 2010 року №20-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010). Єнезрозумілою пропозиція щодо розгляду справ про адміністративні правопорушенняу сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичномурежимі, в закритому режимі (нова редакція частини першої статті 249 проекту).На нашу думку, це є порушенням принципу гласності та відкритості» (пункт 1Зауважень).
Звершуючи,хочеться задати питання, яке однак є в цьому випадку риторичним – «А чипотрібна Україні така реформа, яка повторює старе та не відповідає КонституціїУкраїни?».
- Благодійна діяльність в Україні під час дії воєнного стану Оксана Соколовська 16:10
- Юридична практика у спорах з банками: реальний приклад Павло Васильєв 12:18
- Нові правила експортного контролю: виклики та можливості для українського бізнесу Ростислав Никітенко 12:12
- Від entry-level до CEO: розбираємо головні бар'єри для жінок у корпоративному світі Юлія Маліч 12:10
- Про Молдову, вибори і російський слід Галина Янченко 09:58
- Судовий збір при заявлені цивільного позову у кримінальному провадженні Євген Морозов вчора о 20:02
- Скасування Господарського кодексу: ризики для бізнесу та економіки Володимир Бабенко вчора о 17:11
- Розпочато роботу над вебплатформою судових рішень War Crime Леонід Сапельніков вчора о 14:41
- Маємо забезпечити армію якісним майном Дана Ярова вчора о 14:21
- Нові зміни до Кримінального кодексу України: що потрібно знати Оксана Соколовська вчора о 13:27
- Судова практика: відміна виконавчого напису приватного нотаріуса Павло Васильєв вчора о 12:31
- Сектори польської економіки, в які інвестує український бізнес Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 12:10
- Санкції та їх оскарження в ЄС: що варто знати українському бізнесу та адвокатам Ростислав Никітенко вчора о 12:08
- Відвід судді: закон, практика та поради Владислав Штика 03.11.2024 23:06
- Темна сторона онлайн-шопінгу: Temu потрапив під приціл ЄС Дмитро Зенкін 03.11.2024 21:00
-
Освітні втрати набирають обертів: чому школярі масово виїжджають і не планують повертатися
Думка 20830
-
Найбільший завод з виробництва свинцю в Україні визнали банкрутом
Бізнес 10741
-
Укрнафта пробурила найглибшу свердловину за останні вісім років. Дає нафту та газ
Бізнес 10248
-
Хазяїн Грузії, Потопельники зі США, Українські скамери оббирають росіян. Найкращі історії світу
4613
-
Україна відбудувала останній з трьох мостів через Десну, які були зруйновані у 2022: фото
Бізнес 4267