Антимонопольний комітет проти АЗС – що пішло не так?

Як останні судові рішення змінюють політику АМКУ та що буде з цінами на пальне

Більшість водіїв напевно помічали синхронність цін на табло автозаправних станцій різних брендів – вони зростають та падають одночасно і однаковими темпами. Помічає цю характерну рису і Антимонопольний комітет України (АМКУ). Як результат, тривалий час кожних кілька років на мережі АЗС накладалися штрафи за так звані мовчазні змови. 

АМКУ стверджував що АЗС змовилися між собою і замість цінової конкуренції змінювали ціни погоджено – синхронно в часі та однаково в розмірі. Деякий час ці звинувачення вистоювали в судах, сформувавши пласт позитивної судової практики в підтримку АМКУ. І тим несподіванішою стала поразка АМКУ в Верховному Суді в грудні 2021 року спочатку проти ОККО, а згодом і проти Сокар. Що ж за цим стояло? 

Із року в рік, в основу доведення змови між АЗС Антимонопольний комітет покладав кореляційний аналіз. Це математичний інструмент, який показує схожість між рядами даних, в цьому випадку – між щоденними цінами АЗС на пальне. Такий аналіз завжди показував високу кореляцію і ідентичну динаміку цін які встановлювалися різними АЗС. Але чи достатньо цього для доведення змови? 

Кожен математик розуміє, що коефіцієнт кореляції відображає факт схожості, але жодним чином не стосується причин, які таку схожість зумовлюють. Для нематематиків цей принцип (а головне наслідки його нерозуміння) чудово пояснюється в книзі "Фрікономіка" Стівена Дабнера та Стівена Левітта. 

Варто згадати, як застосовується кореляційний аналіз конкуренційними відомствами країн Європи – не для доведення змови, а для визначення меж ринку. Вважається, що висока кореляція цін різних підприємств підтверджує вплив на них однакових ринкових чинників і отже такі підприємства діють на одному ринку. У цьому випадку, кореляція навпаки показує наявність конкуренції, а не змови. 

Повертаючись до справ АЗС, ми бачимо, що сама по собі висока кореляція не є достатньою для доведення змови, і повинні бути зібрані інші прямі чи непрямі докази, які б вказували що схожість динаміки цін може пояснюватися саме змовою. У своїх рішеннях Верховний Суд погодився, що останнє рішення АМКУ про змову між мережами АЗС таких доказів не містить. 

У справі Сокар це відобразилося в скасуванні рішень судів нижчих інстанцій, які були винесені на користь АМКУ, та направленні справи на новий розгляд з настановами детальніше дослідити аргументи Сокар щодо причин схожості цін. Натомість в справі ОККО було винесене остаточне рішення на користь підприємства, в якому наголошується на стандартах доказування антиконкурентних узгоджених дій та необхідності довести, що схожість цін є саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не простого співпадіння дій підприємств, зумовленого специфікою відповідного ринку. 

Варто зазначити, що практику щорічного штрафування АЗС, в тому числі і останнє рішення від травня 2019 року, яке зараз розвалюється в Верховному Суді, на фоні досить слабкої доказової бази, називали політично вмотивованим тиском на АЗС та втручанням у вільне ціноутворення. Експерти також відзначали їх суперечність із практикою європейського правозастосування, яка вимагала чітко відмежовувати від змови правомірне паралельне ціноутворення, коли причиною схожості цін є звичайне одноосібне рішення підприємства підлаштуватися під ціни конкурента. 

Як приклад, в основі такого рішення можуть бути розрахунки, що зменшення ціни на умовну 1 гривню не забезпечить достатнього притоку клієнтів і відтак є економічно недоцільним. І оскільки таке рішення підприємства одноосібне, немає підстав шукати змову між конкурентами. 

Висновки цієї історії досить позитивні. По-перше, Верховний Суд хоча б частково почав виправляти попередні викривлення у правозастосуванні. По-друге, Антимонопольний комітет від репресивних дій перейшов до м'якого впливу на ціноутворення АЗС, обмежуючись наданням рекомендацій. Отже, можемо очікувати, що АМКУ менше втручатиметься в ціноутворення мереж, тим паче на сьогодні вони і так зв'язані торговельними надбавками. При цьому, рекомендації АМКУ все рівно можуть слугувати сигналізатором очікувань влади щодо поведінки мереж. 

Наступний крок для АМКУ – це почати враховувати і оцінювати тіньовий сегмент ринку. В законі чи поза ним, він впливає на економіку галузі, тим паче в умовах регулювання торговельних надбавок. Але це вже зовсім інша історія.