Як змінилося протягом останніх трьох років ставлення половини поляків до українців, під впливом російської пропаганди та проросійських сил в Польщі, не писав тільки лінивий. Але досі ніхто не проаналізував, а для чого ж Росія веде в Польщі таку дуже дорогу (десятки мільярдів євро) інформаційну війну проти українців і влаштовує численні, чим далі, тим більш зухвалі диверсії та провокації під чужим прапором?
Не для того ж щоб витіснити українців з Польщі і змусити їх повернутися до України? Тоді для чого? Для чого підвищувати градус антиукраїнської істерії до такого рівня що:
- 38% поляків вважають, що вторгнення 19 дронів на території Польщі, то дії України і тільки 34% звинувачують у цьому Росію;
- висловлювання "То не наша війна", який з'явився у проросійських сил Польщі ще у 2023 році, зараз стало вже дороговказом для половини поляків;
- поляк почав стріляти в торгівельному центрі Вроцлава у румуна, з криком "Ненавиджу українців";
- з машини українки з українськими номерними знаками, їх зірвали і понищили її автомобіль написами "На фронт";
- з греко-католицького храму у Легниці зірвали у ночі хрест з головного куполу;
- у Варшаві поляк побив польку в автобусі, коли вона захищала українку. Це приклади лише останнього місяця. Для чого російські спецслужби накаляють так обстановку міжнаціональної різні у Польщі?
Відповідь проста, як бритва Оккама! Декілька сторіч тому монах Оккам висловив дуже просту істину, що з усіх можливих роз'яснень одного і того ж факту, треба вибрати найпростіше і лише воно буде вірним. Росія дуже хоче спровокувати в Польщі українсько-польські погроми на кшталт "кришталевої ночі", для того, щоб заблокувати польсько-український кордон для військових вантажів з Європи до України, а також польський аеропорт Ясенка під Жешувом. Чи може у них це вийти? Так, може. Достатньо пригадати 2023 рік з блокуванням шляхів для українських вантажів на польсько-українському кордоні. Тоді ще проросійськи сили у Польщі не ризикнули зупиняти військові вантажі, польське суспільство ще не було тоді до цього готове. Але зараз, коли словосполучення "То не наша війна" стало вже популярним мемом серед частини поляків, це може вийти дуже легко.
На жаль українська влада досі ще не відчула, яка небезпека очікує Україну зі сторони інформаційної агресії російських провокаторів у Польщі. В мене склалося таке враження, що українська влада вважає сучасні проблеми українців у Польщі і загострення польсько-українських відносин на повсякденному рівні, взагалі не стосуються можливих проблем з логістикою військових вантажів у Польщі для потреб воюючої України. Вимушений розчарувати, це дуже взаємопов'язані речі.
Польські урядовці все це вже зрозуміли, але протидіяти зараз проти розкрученого професійного маховика російської пропаганди, дезінформації та провокацій вже самостійно не зможуть.
Зупинити все це зараз може тільки одна сила - Апостольський престол у Ватикані. Влада римо-католицького костелу у Польщі взагалі не знає меж. І це не перебільшення. Усе, що каже ксьондз під час меси у костелі - це істина в останній інстанції для парафіян. Знаю це не лише у теорії. На початку війни ми відправляли вантажі з гуманітарною допомогою з Польщі в Україну. Перши і другий транспорт у невеличкому містечку у Сендзішув ми зібрали і відправили досить легко. А третій вже ніяк не могли зібрати. І тоді поляки порадили мені звернутися до місцевого ксьондза-пробоща. Він вислухав мене і відповів:" Добре, я звернуся до парафіян на вечірній месі з проханням допомогти Вам." Я, чесно кажучи, не дуже зрадів, бо не вірив що одне слово ксьондза чимось нам допоможе. Так от, вже наступного дня нам принесли стільки гуманітарки, з різних куточків міста, що ми одразу ж і відправили цей транспорт до України. Тому, якщо Папа Римський Леон XIV видасть буллу або навіть апостольського листа, звертаючись до ксьондзів римо-католицької церкви у Польщі, про поєднання українців та поляків, усі старання росії у Польщі одразу зійдуть нанівець! При чому на завжди.
Звісно, до Апостольського престолу повинен звернутися тільки Президент України. Це виключно його рівень. І дуже добре було б як жест доброї волі передати нарешті костел Святого Миколая в Києві від Міністерства культури римсько-католицькій церкві. Тим більше, що українська влада обіцяла це зробити ще попередньому Папі Римському. А зараз актуальність такої передачі зросла не в десятки, а у сотні разів.
Чи буде в української влади бажання зупинити цю підступну російську операцію у Польщі проти України, поки ще є час?
