Застосування норм прецедентного права для боротьби з податковим свавіллям
Майже непомітними залишились зміни, внесені до статті 244 КАСУ редакцією Закону України " Про судоустрій і статус суддів " від 07.07.2010 р. № 2453-VI, а ще через 15 місяців - до статті 161 КАСУ Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" від 20.10.2011 р. № 3932- VI. Безліч сайтів та періодичних видань, які спеціалізуються на питаннях оподаткування (за винятком часопису "Адвокат бухгалтера"), майже не звернули увагу на згадані законодавчі новації. Втім, їх активне застосування може заощадити платникам податків сотні мільйонів гривень, що вони їх втрачають внаслідок протиправних дій органів державної податкової служби.
Суть цих дій в антитезі відомому вислову, котрий приписують Йосипу Сталіну: син за батька не відповідає. У податківців, навпаки, солідарна відповідальність, тобто син відповідає і за батька, і за діда. Наприклад, суб’єкту господарювання присвоєно (на жаргоні податківців) стан, відмінний від нульового (3 - прийнято рішення про припинення (розпочата ліквідаційна процедура), 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням тощо), і він став (знов-таки у розумінні податківців) " нікчемним ". Відповідно до інформації зі зведеного реєстру отриманих та виданих податкових накладних, який мається в електронному вигляді в ДПС України миттєво визначаються контрагенти цього суб’єкту і починається активне зазіхання на їх податковий кредит ПДВ, який начебто сформовано внаслідок нікчемного правочину. Судова практика адміністративних судів зі справ щодо спроб податківців поцупити податковий кредит з посиланням на нікчемність правочинів останнім часом схилялась в бік платників податків за умови бездоганного оформлення ними документів бухгалтерського обліку, але все ж таки залишалась мінливою.
Вищезгадані законодавчі новації такі. До КАСУ включено статтю 2442:
Стаття 2442. Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України
1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
та частину другу статті 161:
При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Приклади податкових наслідків цих новацій. Цитата з Постанови ВСУ від 29.10.2010 р. № 21-14а10 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/13485851) за справою про вади контрагентів суб’єкту господарювання "…несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту " . Ще одна цитата – з Постанови ВСУ від 19.03.2012 р. за справою про стягнення податкової заборгованості № 21-316а11 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/24236728) стосовно того,що законодавство "…не ставить право платника на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару у залежність від отримання документального підтвердження належного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету " .
Обидві Постанови ВСУ прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Ні в кого немає жодних ілюзій, що вони стануть обов’язковими для таких суб’єктів владних повноважень, як органи державної податкової служби. Але для судів мають стати! При розгляді суперечок в судовій площині мінливість має змінитися ясністю, якщо, природне, в адміністративних судах опоненти тих, хто чинить протиправні дії, використовуватимуть викладене вище.
Аналогічні законодавчі новації внесені і до КПУ (див. лист ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.02.2013 р. № 223-286/0/4-13) та й мають допомогти платникам податків перемогти і в кримінальному провадженні.
Повний текст допису друкується в третьому цьогорічному числі часопису "Аудитор України".
