Сторона війни, яку ми поки не усвідомили
Провалений тест на інклюзію
Україна безперечно виграє війну, але може програти тисячам інвалідів, які щодня з’являються на вулицях. Або не з’являються і сидять по домівках… Бо задекларована інклюзивність і безбар’єрність у нас поки що нагадує безваріантність.
В Ірландії в дублінському магазині дівчина без волосся і на протезі замість ноги рекламує піжамки. А ще по місцевому телебаченні показують рекламу чоловічого дезодоранту від скейтбордиста без ніг.
Ірландське суспільство дуже інклюзивне, йому така реклама «заходить» і навіть дуже ок. Це для них не щось особливе. Це нормальне звичне життя, у якому є місце абсолютно для всіх. Діти з садочків і початкових шкіл розуміють, що не дієздатність – не причина для ненормальності. І тим більше не причина для жалю чи співчуття. Нема різниці в людях, все для всіх однаково і якісно – ірладським суспільством і державою доведено.
Я довгі хвилини дивилась на дівчину з реклами і переносилась в українські реалії, де ми вже сьогодні маємо тисячі людей на протезах, візках, з милицями. А скільки ще будемо, на жаль, мати…
Ми їм всі співчуваємо, захоплюємось силою їхнього духу, але чи готові і якщо так, то як швидко, прийняти в суспільство, щоб ось буквально так - до модельного бізнесу і до рекламування піжамок?
Чому це важливо? Тому, що якщо ми перейдемо на стадію, коли будемо виробляти і адекватно сприймати таку рекламу, то значить у нас всі інші питання для таких людей будуть закриті - проїзд транспортом, доступ до публічних місць, можливості навчання і робота…
Це величезна відповідальність держави закрити ці потреби і ще більша відповідальність суспільства бути готовим сприймати цих людей не як особливих, а як своїх.
Навчитись не бачити різницю.
…І захоплюватись такими моделями на рекламі.
А поміж тим, поки я писала цей текст буквально з різницею у день в українському інформаційному просторі з’явились новини про те, як охоронець вивів підлітка-аутиста з ярмарку, а іншому хлопчику з аутизмом заборонили відвідувати розважальний атракціон.
І мені так хотілося б вірити, що у нас тільки з пандусами погано. Але з публічним сприйняттям людей з інвалідністю у нашому суспільстві ще гірше.
Тим часом масштаби ампутацій в Україні сягнули рівня Першої світової війни. За час російської військової агресії кількість українців, які залишились без однієї чи декількох кінцівок, сягнула 20-50 тисяч, що можна порівняти з масштабами Першої світової війни, повідомляє The Wall Street Journal.
Однак фактична кількість тих, хто втратив кінцівки, може бути ще вищою, адже для протезування потрібен час. При цьому деякі поранені чекають ампутації протягом тижнів і місяців.
Скільки часу знадобиться, щоб вони зрозуміли, що держава і суспільство поки не готові їх бачити на вулицях.
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі Галина Скіпальська вчора о 17:02
- ПРРО як шлях до детенізації бізнесу та збільшення надхожень у бюджет Андрій Сухов вчора о 11:59
- Cпеціальні військові операції – міжнародна політика кремля Сергій Пєтков вчора о 10:18
- 100 днів, які не повернули мир в Україну Дмитро Пульмановський вчора о 10:15
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею Юрій Бабенко 22.04.2025 15:32
- Як енергетичні компанії оптимізують КІК: досвід ЄС та українські реалії Ростислав Никітенко 22.04.2025 11:46
- 4 помилки, які заважають власнику бізнесу побудувати сильну компанію Олександр Висоцький 22.04.2025 10:27
- Где покупать жилую недвижимость и какую? Володимир Стус 21.04.2025 23:53
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям Сергій Пєтков 21.04.2025 19:52
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? Ксенія Оринчак 21.04.2025 16:53
- Компенсація 1,5 млн грн моральної шкоди з рф на користь киянина за "повітряні тривоги" Світлана Приймак 21.04.2025 10:20
- Розпоряджання землею під час війни: поради юриста Сергій Пагер 21.04.2025 08:57
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи Сергій Пєтков 20.04.2025 19:43
- Рішенням суду з працівника (водія) стягнуто упущену вигоду Артур Кір’яков 19.04.2025 18:25
- Чому корпоративний стиль – це більше, ніж просто форма Павло Астахов 19.04.2025 12:09
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків 232
- Модель нової індустріалізації України 184
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? 145
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи 136
- Ілюзія захисту: чим загрожують несертифіковані мотошоломи 124
-
Львів планує відкрити заміський тролейбусний маршрут до сусіднього села
Бізнес 31235
-
Хто такі світчери і чому вік — не привід боятись почати з нуля
Життя 5864
-
"Дитячий бонус" $5000: Білий дім збирає ідеї для збільшення народжуваності у США
Бізнес 4800
-
Держборг України у 2025 році вперше перевищить "психологічну" позначку 100% – МВФ
Фінанси 4235
-
Японські інвестори влаштували розпродаж іноземних облігацій після мит Трампа
Фінанси 4079