Боржники вже четвертий рік поспіль повністю звільнені від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, та від штрафних санкцій за прострочення виплати боргу
Як ми знаємо з курсу цивільного права, за загальним правилом, наведеним у ст. 625 («Відповідальність за порушення грошового зобов'язання») Цивільного кодексу України, надалі – ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, за прострочення повернення заборгованості на користь кредитора, відносно боржника можуть бути передбачені штрафні санкції - неустойка (штраф, пеня).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 року, який набрав чинності 17.03.2022 року, було внесено зміни до чинного ЦК України, згідно яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідно якому у період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний (тридцятиденний) строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальниками виконання своїх грошових зобов’язань за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) будь-яким позикодавцем, позичальник повністю звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Даною нормою також було встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Дані норми Перехідних положень ЦК України вже знайшли своє широке відображення у практиці судів України (як судів загальної юрисдикції, так і господарських судів), зокрема і в практиці Верховного Суду.
Так, у тексті постанови Верховного Суду від 06 вересня 2023 року (постанова КГС ВС у справі № 910/8349/22) вказано, що «статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та ст.ст. 1046, 1049 ЦК України колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що на Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 29.04.2020 та на Договір поворотної фінансової допомоги (позики) № ФЗ 13/02 від 13.02.2018 розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України».
Згідно з постановою Верховного Суду від 06 липня 2023 року (постанова КЦС ВС у справі № 719/272/22) суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних, виходив із того, що зазначені нарахування здійснені у період введення в Україні воєнного стану, а тому підлягають списанню кредитором (позикодавцем) на підставі положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. При цьому, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. На цій підставі касаційна скарга була залишена без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції були залишені без змін.
Таким чином, у кредиторів (позикодавців) у період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або будь-яким іншим кредитодавцем (позикодавцем), відсутнє право на стягнення неустойки (штрафу, пені) від розміру поворотної позики, а також інфляційних втрат та 3 % річних зі своїх боржників.
