Санкції – росія – 2.0. Росія ще тримається, але санкції діють

Дискусії стосовно санкцій, накладених на рф, тривають чи не з першого дня їх ухвалення

Наймасовіші у бізнес-колах розпочалися рівно за два дні до повномасштабного вторгнення росії на територію України (22 лютого), коли ЄС схвалив перший пакет санкцій проти рф.

Росія майстерно знаходить лазівки, аби обійти обмеження, і так, ефекту від санкції не варто очікувати вже наступного дня після набуття чинності, але наслідки для росії будуть. Деякі з них уже помітні. 

Звісно, більшість заборон у кожному з пакетів стосуються корисних копалин, зокрема, їхнього експорту з території рф. Країни Європи, які є більш залежними енергетично від рф, відмовляються від російського вугілля, нафти. На черзі – газ. І так, це відбувається повільно, але країни ще потребують трохи часу, аби остаточно обірвати усі важелі російського впливу і ізолювати росію.           

Чого найбільше потребувала Європа

Враховуючи те, що Європа максимально швидко синхронізувала свої зусилля з атлантичними партнерами (а вони завжди мали власні дипломатичні вектори), - це стало однією з  перших стратегічних українських перемог. Для прозорого розуміння стану речей звернімося до статистики. У 2021 році Європейський союз мав негативні показники товарообігу з РФ – негативне сальдо дорівнювало 73,3 млрд євро. А сукупні цифри дорівнювали €257,5 млрд. Це допоможе нам зрозуміти вразливість Європи та стартові умови, в яких вводилися санкції. Посилання на джерело.

Офіційні дані вказують, що імпорт ЄС становив €158,5 млрд, і в ньому переважали паливо та гірничодобувна продукція, особливо мінеральне паливо (98,9 млрд євро, 62%), залізо та сталь (7,4 млрд євро, 4,7%). Експорт ЄС у 2021 році склав 99,0 млрд євро. У його структурі домінували машини та обладнання (19,5 млрд євро, 19,7%), транспортні засоби (8,95 млрд євро, 9%), електрообладнання та машини (€7,57 млрд євро, 7,6%). 

Тепер Європа вчиться жити без росії. І хоч багато хто вже почав звикати до війни, саме санкції допоможуть іноземцям знову прокинутися і вкотре впевнитися, що війна стосується кожного. 

Європа вчиться жити без рф, а рф – без Європи

За розрахунками аналітиків Національної асоціації добувної промисловості України, у вигляді споживачів у ЄС Росія потенційно втрачає майже $2 млрд, що є дуже відчутним для рф, адже саме з коштів, отриманих від продажу корисних копалин, фінансується російська оборонна галузь, а відтак, - війна в Україні..  І навіть якщо КНР або інші гравці з Азійсько-Тихоокеанского ринку зможуть замінити європейських покупців (а на це мінімально може знадобитися більше 5 років), то зручні покупці недоступні вже зараз. Аналогічна ситуація з видобутим вугіллям та золотом (золото росія чудово продає, тому я би тут не зазначала про нього). Так, критики зазначать, що вугільна галузь ворога і так мала пройти трансформацію через послідовну політику декарбонізації, та вже кілька років переорієнтовувала бізнес-моделі під взаємодію з найбільшими світовими споживачами – КНР та Індією (проєкт модернізації БАМу та будівництво терміналів на кордоні, розрахунок у юанях та рупіях). Але цього недостатньо, аби вийти на довоєнні рівні доходів рф. Ба більше, видобуте потрібно кудись збувати, а із цим у рф очікуються чималі проблеми.

Добувна галузь акумулює більше 10% в структурі економіки РФ. Саме у вересні санкції охоплять більшість секторів російського видобутку, отже саме з цього моменту нам слід уважно спостерігати за можливими наслідками та враховувати якомога більшу кількість статистичних даних. Ми всі розуміємо, що саме добувна галузь ворога є чи не основним носієм капіталовкладень в інфраструктурні та наукові проєкти, а значить сукупний акумулятивний ефект, на який розраховують в Єврокомісії, буде досягнути після доволі тривалого часу.

Замість післямови

Ще одна «ахілесова п'ята» ворога, на яку нам треба звернути особливу увагу, - російський СПГ. Справа в тому, що попри зростаючий попит та величезну ціну на цей тип енергоносіїв, російський експорт навіть у нейтральні до них країни здійснюється завдяки трубопроводам. На даний момент єдиними гілками, через які продовжується прокачка газу в Європу залишається «Північний потік-1» та «Турецький потік» (дві гілки разом з т.з Blue stream) посилання. А газопровід в Китай «Сила Сибіру», що мав інтенсифікувати та убезпечити експорт, так і не введений на всі проєктні потужності. Свого часу керівництво РФ звернуло увагу на цей факт, і на те, що інші світові постачальники природного газу намагаються бути гнучкими на цьому ринку. Таку гнучкість може забезпечити інфраструктура технологій скраплення газу та завантаження його на газовози. Відтоді запрацювали СПГ-проєкти «Сахалін -1,2» та «Ямал-СПГ» Однак, як ми знаємо, Росія залишилася без іноземних технологій та танкерів-газовозів. А японські, американські та європейські компанії-партнери (Shell, Total, Exxon Mobil, Mitsui, Mitsubishi) у проєктах заморозили свою участь чи роздумують над цим. У відповідь РФ фактично націоналізувала частки компаній-відмовників, що в подальшому зробить газ з цих родовищ токсичним на ринках. Під питанням взагалі  подальший розвиток цих родовищ у таких кліматичних та економічних умовах. І навряд чи росії вдасться надолужити втрачене.