Радіодиктант без єдності: чому цьогорічний текст викликав хвилю критики

Від "обізяни" до Патрона: маленькі алюзії, велике розчарування

За всю історію написання та диктування радіодиктанту національної єдності сьогоднішній день сформував найнеприємнішу думку. Текст Євгенії Кузнєцової стилістично більше нагадував російську трафаретку, де відсилань до проукраїнського дискурсу окрім «псапатронщини» і ще кількох популярних навколовоєнних слів не знайшлося.

Начитана аудиторія Facebook одразу ж кинулась до клясики: «Тому шо треба не всякой х*****й займаться, а жити інтєрєсно: читати книжки, буть шпіоном, дрєсірувать любіму обізяну і ходить в оперу з красівими тьолками, получать удовольствіє» (Лесь Подерв’янський). Мабуть, звідси диктантівські свідомі [а чи ні] перифрази, алюзії.

Якщо коротко, то «обізяну» замінив трендовий образ пса Патрона. Та вже – суть далеко не видозмінилася. Це до того, що як текстик – хай би було і нікого не тривожило, однак, якщо позиціонувати це як жанр диктанту національної єдності, то як кажуть, зміст задекларованому статусу не відповідає.

Диктування цьогоріч Наталею Сумською займає перше місце в топі найгіршого диктування за всю історію радіодиктанту. Опираючись на власний досвід, то ні в школі (11 років), ні в університеті (ще +5 років), ні в аспірантурі (+3 роки) такого непрофесіоналізму не бачила, коли взагалі уявлення нема, що і як робити. От уявіть, якби математик частину рівняння пропустив, частину переплутав місцями.

І на тлі цього всього в прямому етері Роман Коляда перебиває чи зупиняє далеко не хвалебну позицію і враження від радіодиктанту Христини Гоянюк. Згодом з вибаченням не забарився Микола Чернотицький – але то як в тому моєму улюбленому анекдоті «ложечки то знайшлися, але ж осадок залишився…» І з цим і на фоні цього, даруйте за алюзії, але треба жити.

А як живуть в інших країнах світу з диктантами чи без – далі в короткому огляді.

У США та Канаді диктанти не є масовою подією, але існують онлайн-платформи, як-от DailyDictation, що пропонують аудіо-диктанти для вивчення англійської. Вони охоплюють теми культури, історії, повсякденного життя та підготовки до іспитів TOEIC/IELTS. В англомовному контексті диктанти – це здебільшого навчальний інструмент, а не публічна подія.

У Франції диктанти – це культурна традиція, яку французи вважають «специфічною рисою» своєї освіти. Вони проводяться регулярно в школах і на публічних заходах. Dictée radiophonique – радіодиктант, який проводить Radio Pulsar з 1997 року. Це конкурс, де учасники змагаються за точність написання тексту на слух. У 2025 році відбулася вже 28-ма його редакція. Dictée pour tous – масова подія, що об’єднує людей різного віку навколо французької мови. Вона проходить у Міністерстві культури та інших публічних просторах.

У Німеччині диктанти активно використовуються як частина навчання німецької мови, особливо для іноземців. Платформи EasyDeutsch та Lingua.com пропонують аудіо-диктанти з автоматичною перевіркою. Хоча масових радіодиктантів, як в Україні чи Франції, не зафіксовано, онлайн-диктанти – популярний формат для самостійного навчання.

Італійські ресурси, як-от One World Italiano та Lingua.com, пропонують диктанти для вивчення мови. Вони включають аудіо та текстові вправи, які автоматично перевіряються. На YouTube-каналі Vaporetto Italiano також публікують диктанти, наприклад «Il mio viaggio a Roma» – для практики слухання та письма. Масових радіодиктантів немає, але формат диктантів активно використовується в онлайн-освіті.

У Китаї існує практика великого публічного диктанту й має масові формати: центральні телеканали й радіостанції періодично проводять масштабні заходи (аудиторні й телевізійні/радіо диктанти), організують конкурси з написання ієрогліфів для різних вікових груп і шкіл. Окремі програми центральних медіа роблять такі заходи регулярними, поєднуючи розважальний і освітній формати.

У Латвії щорічні загальнонаціональні й міжнародні ініціативи на кшталт «Pasaules diktāts / Пasaules diktāts latviešu valodā», коли диктують текст у прямому ефірі радіо й дозволяють писати диктант і онлайн, щоб перевірити правопис.

У Литві традиційні національні диктанти й кампанії з популяризації литовської мови проводяться як офіційними мовними інституціями, так і медіа; існують публічні написання диктантів і онлайн‑версії для широкої аудиторії.

В Естонії у межах заходів, присвячених естонській мові, також організовують диктанти і перевірки грамотності, що транслюються або супроводжуються медіа‑покриттям.