Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Чим цікавий цей серіал? Основним його мотивом є намагання двох агентів ФБР — Фокса Малдера та Дани Скаллі — розкрити урядову змову, яка, більш за все, полягає в підготовці до вторгнення інопланетян. Ця “міфологія” серіалу чергується з “монстрами тижня” — серіями, у яких Малдер та Скаллі розслідують заплутані справи, які нерідко мають “паранормальний” характер.
Може здатися, що “Цілком таємно” — банальне кіно для розваги. Одначе серіал переповнений проблематикою світоглядного і політичного характеру. Так, у ньому присутня тонка (а тому дуже дієва) антирелігійна пропаганда. На поведінку та погляди головних героїв стрічки цікаво поглянути під кутом зору парадигмального переходу від Модерну до Постмодерну. Нарешті, важко не помітити, що у серіалі присутній лівацький “антифашизм” (характерного для Америки формату). Саме в контексті останньої особливості серіалу стає краще зрозумілою його конспірологічна складова.
Серіал, що зображує пошуки урядової змови, добряче наповнений етатизмом. У ньому безжально висміюється провінція, згуртованість місцевих громад, а також родина, тобто протилежний відносно уряду полюс суспільного життя. Будучи зображеними у негативному світлі, ці речі набирають карикатурних або злочинних форм.
В “Аркадії” (15-та серія 6-го сезону) ми бачимо надзвичайно згуртовану громаду, що живе за високими, перфекціоністськими стандартами. Попри те, що мова йде про сучасне котеджне містечко, в сімейному житті мешканців Аркадії панують патріархальні правила, чоловіки є главами сімейства. Звісно, все це занадто “провінційно” і занадто “відстало”, аби вважатися чимось нормальним. Не дивно, що там відбуваються зникнення людей і туди обов'язково мають прибути агенти ФБР, аби з'ясувати, що поселення знаходиться під владою страшної містичної сили.
У 4-й серії 8-го сезону Скаллі потрапляє до поселення-секти, що практикує дивакуватий, але смертоносний культ. Поселення сектантів — це “не зовсім місто”, котре не можна знайти на карті. Добратися до нього можна лише манівцями. “Тут живе кілька добрих людей, яким не до вподоби наш світ” — заявляє один із сектантів агенту Скаллі.
Надзвичайно змістовною є 2-га серія 4-го сезону — “Дім”. У ній зображені фізичні дегенерати, у роду яких тривалий час практикують інцест: матір і три її сина, від яких вона хоче зачати нових дітей. Останнє вдається дуже проблемно. Серія починається з того, що місіс Пікок народжує дитину з величезною кількістю дефектів. Цю дитину “бракують” і хоронять заживо, що і стає предметом розслідування. Гоум, на окраїні якого мешкає сім'я Пікоків, звісно ж є маленьким провінційним містечком. Тамтешній шериф говорить, що дуже боїться тієї миті, коли до його рідного міста доберуться невідворотні зміни.
Образ сімейства Пікоків побудований таким чином, аби стати концентрованою карикатурою на сімейні цінності. Явище інцесту, котре в кожної здорової людини викликає неймовірну відразу, у гіперболізованій формі виражає ідею сім'ї: рід, що вдається до інцесту, — це ніби квінтесенція сім'ї як самодостатньої клітини суспільства.
Сім'я Пікоків — це концентрат самого містечка Гоум. Зі сльозами на очах зариваючи у землю дефектне немовля, брати Пікоки хоронять сімейні цінності як такі. Шериф говорить агентам ФБР, що інцидент із немовлям означає, що його містечко зміниться назавжди. Пікоки постають у фільмі як оборонці сімейних цінностей, що мають програти. Матір говорить до синів: “Ми знали, що цей день настане, що вони спробують змінити наше життя. (…) Приготуйтеся до зустрічі з ними. Хай зрозуміють, що це наш дім, і нашим він залишиться назавжди”. Пікоки втрачають свій дім.
Цікавими є окремі деталі фільму. Пікоки живуть у режимі господарської автаркії. Їхня ферма заснована ще за часів Громадянської війни. По тому, що місіс Пікок у розмові зі Скаллі згадує про “навалу з Півночі”, можна зрозуміти, що їхній рід чітко ідентифікує себе з конфедератами. Коли, захищаючи свою сім'ю, Пікоки здійснюють жорстоке вбивство шерифа та його дружини, а також наприкінці фільму лунає ідилічно-романтична пісня “Wonderful! Wonderful!”.
Не дивно, що серія отримала позитивні відгуки від “прогресивних” критиків, які побачили у ній “розкриття правди” про сімейні цінності. Щоправда, місіс Пікок та один із її синів таки виживають і вириваються з рук ФБР. А це означає, що Америкою продовжує бродити привид сімейних і, в цілому, консервативних цінностей. Тому — ще більше ФБР, ще більше активності феміністичних і ЛГБТ-рухів, ще більше антисімейних і антиморальних законів. Якщо Ви маєте доволі патріархальну сім'ю, ходите до церкви, де не “вінчають” гомосексуалістів, та ще й вивішуєте прапор Конфедерації, про Вас обов'язково потурбуються. Якщо не пара неодружених агентів ФБР, то хтось інший. Так, принаймні, хочеться американським “прогресивістам”. На практиці їхні бажання втілюються не завжди. Восени 2016 року, натерпівшись обамівських експериментів, висміяна у “Цілком таємно” провінційна і “відстала” Америка спробувала взяти реванш і проголосувала за Трампа.
Агент Малдер, полюючи за інопланетянами та урядовою змовою, періодично змінює додаткове завдання. Він то розшукує свою сестру, то намагається знайти, а потім вилікувати Скаллі, то знову розшукує сестру. Ця його параноїдальна, але мінлива схильність дуже нагадує поведінку ліваків, які знаходять одну переслідувану групу за іншою, аби дати новий бій дискримінації і відкрити нові обрії толерантності. При цьому вони зазвичай виступають в амплуа борців проти “сильних світу цього”. Хоч це не заважає їм бути на побігеньках у крупного транснаціонального капіталу. Коли ліві здобувають державну владу, вони продовжують позиціонувати себе як захисників свободи і відважних борців проти “диктатури”. Хоч насправді саме вони ведуть наступ на останні острівці свободи. Намагаються відсторонити батьків від виховання дітей, обмежують релігійну свободу та право на володіння зброєю, ведуть централізаторську політику, примушують більшість населення коритися правилам, затвердженим на користь “сексуальних меншин”, і так далі. Свобода знищується під гаслом захисту свободи.
Значення “Цілком таємно” як пропагандистського інструменту не варто перебільшувати. Вистачає і агресивніших стрічок, які формують лівацькі установки у більш відвертій формі. Одначе цей серіал цікавий тим, що допомагає краще зрозуміти лицемірство лівих.
05.06.2017 13:12
Таємний тоталітаризм “Цілком таємно”
Може здатися, що “Цілком таємно” — банальне кіно для розваги. Одначе серіал переповнений проблематикою світоглядного і політичного характеру. Так, у ньому присутня тонка антирелігійна пропаганда. На поведінку та погляди головних героїв стрічки цікаво погля
Подовження телесеріалу “Цілком таємно” припало на час, коли підняті у ньому теми чітко співвідносяться зі змістом актуальних політичних процесів. Після чотирнадцятирічної перерви 10-й сезон серіалу був презентований у січні 2016 року. Згідно з анонсами, наприкінці 2017 чи на початку 2018-го глядачі отримають змогу побачити 11-й сезон.Чим цікавий цей серіал? Основним його мотивом є намагання двох агентів ФБР — Фокса Малдера та Дани Скаллі — розкрити урядову змову, яка, більш за все, полягає в підготовці до вторгнення інопланетян. Ця “міфологія” серіалу чергується з “монстрами тижня” — серіями, у яких Малдер та Скаллі розслідують заплутані справи, які нерідко мають “паранормальний” характер.
Може здатися, що “Цілком таємно” — банальне кіно для розваги. Одначе серіал переповнений проблематикою світоглядного і політичного характеру. Так, у ньому присутня тонка (а тому дуже дієва) антирелігійна пропаганда. На поведінку та погляди головних героїв стрічки цікаво поглянути під кутом зору парадигмального переходу від Модерну до Постмодерну. Нарешті, важко не помітити, що у серіалі присутній лівацький “антифашизм” (характерного для Америки формату). Саме в контексті останньої особливості серіалу стає краще зрозумілою його конспірологічна складова.
Серіал, що зображує пошуки урядової змови, добряче наповнений етатизмом. У ньому безжально висміюється провінція, згуртованість місцевих громад, а також родина, тобто протилежний відносно уряду полюс суспільного життя. Будучи зображеними у негативному світлі, ці речі набирають карикатурних або злочинних форм.
В “Аркадії” (15-та серія 6-го сезону) ми бачимо надзвичайно згуртовану громаду, що живе за високими, перфекціоністськими стандартами. Попри те, що мова йде про сучасне котеджне містечко, в сімейному житті мешканців Аркадії панують патріархальні правила, чоловіки є главами сімейства. Звісно, все це занадто “провінційно” і занадто “відстало”, аби вважатися чимось нормальним. Не дивно, що там відбуваються зникнення людей і туди обов'язково мають прибути агенти ФБР, аби з'ясувати, що поселення знаходиться під владою страшної містичної сили.
У 4-й серії 8-го сезону Скаллі потрапляє до поселення-секти, що практикує дивакуватий, але смертоносний культ. Поселення сектантів — це “не зовсім місто”, котре не можна знайти на карті. Добратися до нього можна лише манівцями. “Тут живе кілька добрих людей, яким не до вподоби наш світ” — заявляє один із сектантів агенту Скаллі.
Надзвичайно змістовною є 2-га серія 4-го сезону — “Дім”. У ній зображені фізичні дегенерати, у роду яких тривалий час практикують інцест: матір і три її сина, від яких вона хоче зачати нових дітей. Останнє вдається дуже проблемно. Серія починається з того, що місіс Пікок народжує дитину з величезною кількістю дефектів. Цю дитину “бракують” і хоронять заживо, що і стає предметом розслідування. Гоум, на окраїні якого мешкає сім'я Пікоків, звісно ж є маленьким провінційним містечком. Тамтешній шериф говорить, що дуже боїться тієї миті, коли до його рідного міста доберуться невідворотні зміни.
Образ сімейства Пікоків побудований таким чином, аби стати концентрованою карикатурою на сімейні цінності. Явище інцесту, котре в кожної здорової людини викликає неймовірну відразу, у гіперболізованій формі виражає ідею сім'ї: рід, що вдається до інцесту, — це ніби квінтесенція сім'ї як самодостатньої клітини суспільства.
Сім'я Пікоків — це концентрат самого містечка Гоум. Зі сльозами на очах зариваючи у землю дефектне немовля, брати Пікоки хоронять сімейні цінності як такі. Шериф говорить агентам ФБР, що інцидент із немовлям означає, що його містечко зміниться назавжди. Пікоки постають у фільмі як оборонці сімейних цінностей, що мають програти. Матір говорить до синів: “Ми знали, що цей день настане, що вони спробують змінити наше життя. (…) Приготуйтеся до зустрічі з ними. Хай зрозуміють, що це наш дім, і нашим він залишиться назавжди”. Пікоки втрачають свій дім.
Цікавими є окремі деталі фільму. Пікоки живуть у режимі господарської автаркії. Їхня ферма заснована ще за часів Громадянської війни. По тому, що місіс Пікок у розмові зі Скаллі згадує про “навалу з Півночі”, можна зрозуміти, що їхній рід чітко ідентифікує себе з конфедератами. Коли, захищаючи свою сім'ю, Пікоки здійснюють жорстоке вбивство шерифа та його дружини, а також наприкінці фільму лунає ідилічно-романтична пісня “Wonderful! Wonderful!”.
Не дивно, що серія отримала позитивні відгуки від “прогресивних” критиків, які побачили у ній “розкриття правди” про сімейні цінності. Щоправда, місіс Пікок та один із її синів таки виживають і вириваються з рук ФБР. А це означає, що Америкою продовжує бродити привид сімейних і, в цілому, консервативних цінностей. Тому — ще більше ФБР, ще більше активності феміністичних і ЛГБТ-рухів, ще більше антисімейних і антиморальних законів. Якщо Ви маєте доволі патріархальну сім'ю, ходите до церкви, де не “вінчають” гомосексуалістів, та ще й вивішуєте прапор Конфедерації, про Вас обов'язково потурбуються. Якщо не пара неодружених агентів ФБР, то хтось інший. Так, принаймні, хочеться американським “прогресивістам”. На практиці їхні бажання втілюються не завжди. Восени 2016 року, натерпівшись обамівських експериментів, висміяна у “Цілком таємно” провінційна і “відстала” Америка спробувала взяти реванш і проголосувала за Трампа.
Агент Малдер, полюючи за інопланетянами та урядовою змовою, періодично змінює додаткове завдання. Він то розшукує свою сестру, то намагається знайти, а потім вилікувати Скаллі, то знову розшукує сестру. Ця його параноїдальна, але мінлива схильність дуже нагадує поведінку ліваків, які знаходять одну переслідувану групу за іншою, аби дати новий бій дискримінації і відкрити нові обрії толерантності. При цьому вони зазвичай виступають в амплуа борців проти “сильних світу цього”. Хоч це не заважає їм бути на побігеньках у крупного транснаціонального капіталу. Коли ліві здобувають державну владу, вони продовжують позиціонувати себе як захисників свободи і відважних борців проти “диктатури”. Хоч насправді саме вони ведуть наступ на останні острівці свободи. Намагаються відсторонити батьків від виховання дітей, обмежують релігійну свободу та право на володіння зброєю, ведуть централізаторську політику, примушують більшість населення коритися правилам, затвердженим на користь “сексуальних меншин”, і так далі. Свобода знищується під гаслом захисту свободи.
Значення “Цілком таємно” як пропагандистського інструменту не варто перебільшувати. Вистачає і агресивніших стрічок, які формують лівацькі установки у більш відвертій формі. Одначе цей серіал цікавий тим, що допомагає краще зрозуміти лицемірство лівих.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Лідерство розгортання: коли стратегія виходить за межі кабінету Жанна Кудрицька 19:06
- Як навчитися ухвалювати рішення на перемовинах? Розглядаємо на прикладі покеру Владислав Пʼявка 14:57
- Встигнути до штормів: чи готові інвестори до українських податкових гірок? Сергій Дзіс 10:40
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека Ігор Шевцов 08:54
- "Справедливість" судді Канигіної Лариса Гольник вчора о 18:43
- Нові правила для енергонакопичувачів: як зміняться контракти через кіберризики з 2025 Ростислав Никітенко вчора о 15:01
- Як довести вину стоматолога у суді: практика відшкодування шкоди за неякісне лікування Артур Кір’яков вчора о 13:59
- Форензик як інструмент захисту, діагностики та зростання бізнесу в умовах ризиків Артем Ковбель вчора о 03:29
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя Христина Кухарук 11.05.2025 13:54
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 10.05.2025 14:43
- Як зруйнувати країну Андрій Павловський 10.05.2025 14:34
- Інтелектуальна власність як актив бізнесу Сергій Пагер 10.05.2025 14:21
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков 09.05.2025 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко 09.05.2025 10:10
- Землі заказника "Лівобережний" у Дніпрі: історія зміни статусу та забудови Павло Васильєв 08.05.2025 22:23
Топ за тиждень
- Як зруйнувати країну 355
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя 206
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів 152
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека 123
- Кабальні "угоди Яресько" блокують економічне відновлення України 116
Популярне
-
Угорщина готується до війни? Що стоїть за "шпигунами Орбана" на Закарпатті
35646
-
Підготовка піхотинців: державна некомпетентність і приватна ініціатива
Думка 11575
-
Експерти з психіатрії назвали п’ять речей, які ніколи не роблять щасливі пари в стосунках
Життя 10901
-
"ЗСУ знищили російську армію. Путін будував її 10 років", – генерал армії США Дуґлас Лют
10302
-
На стамбульській розтяжці – як Путін нарешті змушений зіткнутися з реальністю
Думка 9416
Контакти
E-mail: [email protected]