Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Погортавши феміністські або “гендерні” журнали та сайти, неважко знайти публікації, у яких висловлюється стурбованість із приводу “повернення в Україну патріархату”. Феміністок непокоїть те, що на тлі військово-політичних потрясінь знову відроджується образ чоловіка-воїна. Зворотньою стороною цього процесу є відродження сильного образу жінки як матері, вірної коханої, такої собі “тихої гавані”, до якої, прийшовши з походу, повертається чоловік. Тобто, за великим рахунком, феміністок непокоїть якраз відродження традиційних гендерних моделей.
Було б дивно, якби на позитивні зміни не було ніякої реакції. Саме в руслі такої реакції варто розглядати запуск теми “невидимого батальйону”. Під останнім малася на увазі участь у війні жінок, котра, нібито, є незнаною для загалу суспільства. Здавалось би, немає нічого поганого у тому, щоб показати заслуги мужніх дівчат та жінок, котрі долучилися до оборони Вітчизни, будучи парамедиками, виконуючи інші важливі функції чи безпосередньо воюючи разом із чоловіками. Одначе тема “невидимого батальйону” була подана у зовсім іншому ракурсі. У публікаціях на цю тему можна знайти скарги на те, що наше суспільство живе застарілими гендерними уявлення, що це несправедливо і що ситуацію необхідно змінювати: потрібно відмовитися від традиційного підходу до гендерних ролей.
До цієї ж “опери” належить запуск флешмобу під хештегом # яНеБоюсьСказати. Суть флешмобу полягає у тому, аби жінки у інформаційному просторі ділилися історіями про те, як вони стали жертвами сексуального насильства. Звісно, проблема сексуального насильства існує. А як вона може не існувати у нашому суспільстві, де мораль була підточена спочатку більшовизмом, а потім — різкою хвилею лібералізму? У суспільстві, де дошлюбна чистота не цінується (а нерідко і висміюється), де такий високий рівень розлучень та абортів? Якщо не брати до уваги суто моральних напрямних вирішення цієї проблеми, то варто говорити передусім про суттєві зміни у законодавстві: більш жорстку кримінальну відповідальність за зґвалтування (у нас вона надзвичайно ліберальна), продаж зброї для цивільного населення, розширення меж самозахисту. Одначе тим, хто запускав флешмоб, ішлося не про реальне вирішення проблеми, а про привід для феміністичної пропаганди.
Читаючи топові пости, де емпіричний матеріал нерідко буває “притягнутий за вуха”, легко знаходиш класичне феміністське викриття “культури зґвалтування”. Наводячи приклад зустрічі із якимось дегенератом-ексгібіціоністом, вишколені у сучасних феміністичних ідеях панянки легко розгортають критику “патріархату” і закликають наше суспільство змінитися. І байдуже, що нормальний чоловік, побачивши б ексгібіціоніста, провів би з ним “виховну бесіду” ще до приїзду поліції. Все одно потрібно покритикувати чоловіків, бо всі вони — потенційні ґвалтівники.
Потрібно розуміти, що подібні флешмоби — це лише попередня артилерійська підготовка, котра передує наступу. Їхня мета — показати, що суспільство погане і накреслити вектор нібито потрібних змін. А зміни мають відбуватися через ширші інформаційні кампанії, а також систему освіту, де хлопчиків намагатимуться виховувати без “надмірної маскулінності”, а дівчаток берегтимуть від “віктимності”, під якою, щоправда, розумітиметься просто жіночність.
Сьогодні війна іде не лише на сході країни і не лише з Москвою. Сьогодні відбувається масштабна ідеологічна війна. І програш на фронтах цієї війни може мати катастрофічні результати.
06.07.2016 22:40
Від “невидимого батальйону” до # яНеБоюсьСказати
Майдан та війна принесли ряд змін, вектором яких є повернення до нормального, природного порядку речей. Серед них — позитивні зрушення у гендерній сфері. Масштаби цих зрушень не варто перебільшувати, але вони наявні. Щоб краще їх розгледіти, не буде зайвим
Майдан та війна принесли ряд змін, вектором яких є повернення до нормального, природного порядку речей. Серед них — позитивні зрушення у гендерній сфері. Масштаби цих зрушень не варто перебільшувати, але вони наявні. Щоб краще їх розгледіти, не буде зайвим скористатися збільшувальним склом — риторикою тих, кого такі зміни непокоять.Погортавши феміністські або “гендерні” журнали та сайти, неважко знайти публікації, у яких висловлюється стурбованість із приводу “повернення в Україну патріархату”. Феміністок непокоїть те, що на тлі військово-політичних потрясінь знову відроджується образ чоловіка-воїна. Зворотньою стороною цього процесу є відродження сильного образу жінки як матері, вірної коханої, такої собі “тихої гавані”, до якої, прийшовши з походу, повертається чоловік. Тобто, за великим рахунком, феміністок непокоїть якраз відродження традиційних гендерних моделей.
Було б дивно, якби на позитивні зміни не було ніякої реакції. Саме в руслі такої реакції варто розглядати запуск теми “невидимого батальйону”. Під останнім малася на увазі участь у війні жінок, котра, нібито, є незнаною для загалу суспільства. Здавалось би, немає нічого поганого у тому, щоб показати заслуги мужніх дівчат та жінок, котрі долучилися до оборони Вітчизни, будучи парамедиками, виконуючи інші важливі функції чи безпосередньо воюючи разом із чоловіками. Одначе тема “невидимого батальйону” була подана у зовсім іншому ракурсі. У публікаціях на цю тему можна знайти скарги на те, що наше суспільство живе застарілими гендерними уявлення, що це несправедливо і що ситуацію необхідно змінювати: потрібно відмовитися від традиційного підходу до гендерних ролей.
До цієї ж “опери” належить запуск флешмобу під хештегом # яНеБоюсьСказати. Суть флешмобу полягає у тому, аби жінки у інформаційному просторі ділилися історіями про те, як вони стали жертвами сексуального насильства. Звісно, проблема сексуального насильства існує. А як вона може не існувати у нашому суспільстві, де мораль була підточена спочатку більшовизмом, а потім — різкою хвилею лібералізму? У суспільстві, де дошлюбна чистота не цінується (а нерідко і висміюється), де такий високий рівень розлучень та абортів? Якщо не брати до уваги суто моральних напрямних вирішення цієї проблеми, то варто говорити передусім про суттєві зміни у законодавстві: більш жорстку кримінальну відповідальність за зґвалтування (у нас вона надзвичайно ліберальна), продаж зброї для цивільного населення, розширення меж самозахисту. Одначе тим, хто запускав флешмоб, ішлося не про реальне вирішення проблеми, а про привід для феміністичної пропаганди.
Читаючи топові пости, де емпіричний матеріал нерідко буває “притягнутий за вуха”, легко знаходиш класичне феміністське викриття “культури зґвалтування”. Наводячи приклад зустрічі із якимось дегенератом-ексгібіціоністом, вишколені у сучасних феміністичних ідеях панянки легко розгортають критику “патріархату” і закликають наше суспільство змінитися. І байдуже, що нормальний чоловік, побачивши б ексгібіціоніста, провів би з ним “виховну бесіду” ще до приїзду поліції. Все одно потрібно покритикувати чоловіків, бо всі вони — потенційні ґвалтівники.
Потрібно розуміти, що подібні флешмоби — це лише попередня артилерійська підготовка, котра передує наступу. Їхня мета — показати, що суспільство погане і накреслити вектор нібито потрібних змін. А зміни мають відбуватися через ширші інформаційні кампанії, а також систему освіту, де хлопчиків намагатимуться виховувати без “надмірної маскулінності”, а дівчаток берегтимуть від “віктимності”, під якою, щоправда, розумітиметься просто жіночність.
Сьогодні війна іде не лише на сході країни і не лише з Москвою. Сьогодні відбувається масштабна ідеологічна війна. І програш на фронтах цієї війни може мати катастрофічні результати.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Благодійна діяльність в Україні під час дії воєнного стану Оксана Соколовська 16:10
- Юридична практика у спорах з банками: реальний приклад Павло Васильєв 12:18
- Нові правила експортного контролю: виклики та можливості для українського бізнесу Ростислав Никітенко 12:12
- Від entry-level до CEO: розбираємо головні бар'єри для жінок у корпоративному світі Юлія Маліч 12:10
- Про Молдову, вибори і російський слід Галина Янченко 09:58
- Судовий збір при заявлені цивільного позову у кримінальному провадженні Євген Морозов вчора о 20:02
- Скасування Господарського кодексу: ризики для бізнесу та економіки Володимир Бабенко вчора о 17:11
- Розпочато роботу над вебплатформою судових рішень War Crime Леонід Сапельніков вчора о 14:41
- Маємо забезпечити армію якісним майном Дана Ярова вчора о 14:21
- Нові зміни до Кримінального кодексу України: що потрібно знати Оксана Соколовська вчора о 13:27
- Судова практика: відміна виконавчого напису приватного нотаріуса Павло Васильєв вчора о 12:31
- Сектори польської економіки, в які інвестує український бізнес Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 12:10
- Санкції та їх оскарження в ЄС: що варто знати українському бізнесу та адвокатам Ростислав Никітенко вчора о 12:08
- Відвід судді: закон, практика та поради Владислав Штика 03.11.2024 23:06
- Темна сторона онлайн-шопінгу: Temu потрапив під приціл ЄС Дмитро Зенкін 03.11.2024 21:00
Топ за тиждень
Популярне
-
Освітні втрати набирають обертів: чому школярі масово виїжджають і не планують повертатися
Думка 22562
-
Найбільший завод з виробництва свинцю в Україні визнали банкрутом
Бізнес 10906
-
Укрнафта пробурила найглибшу свердловину за останні вісім років. Дає нафту та газ
Бізнес 10668
-
Хазяїн Грузії, Потопельники зі США, Українські скамери оббирають росіян. Найкращі історії світу
4902
-
Україна відбудувала останній з трьох мостів через Десну, які були зруйновані у 2022: фото
Бізнес 4329
Контакти
E-mail: [email protected]