Труднощі збору ПДФО в громадах та містах, і що з цим робити
В цьому блозі пропоную розглянути особливості саме податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) як одного з найбільш важливих податків для місцевих бюджетів.
Саме зрозумілість та чіткість зборів ПДФО дозволяє розраховувати на сталий розвиток територій і надходження на майбутні періоди. Днями мала можливість покомунікувати з народною депутаткою Галиною Васильченко, експерткою в галузі економіки, яка зараз працює в комітеті ВР з питань фінансів. Я як депутатка місцевого рівня після розмови маю свої думки щодо теми блогу, і хочу з ними поділитися.
Основу місцевих бюджетів становить податок на доходи фізичних осіб, що з ним нині не так, і як може місцева влада отримувати більше надходжень, аби збільшувати якість публічних послуг? Мове йде і про якісне обслуговування в медичних установах, і в закладах освіти, і про ремонт прибудинкових території, відновлення інфраструктури навчальних закладів чи закупку, для прикладу, нових одиниць публічного транспорту.
Усім відомо, що в Україні податки поділяються на загальнодержавні, місцеві та ЄСВ. Під призмою нашого нинішнього розгляду податок ПДФО, який відноситься до прямого загальнодержавного податку. Прибутковий податок становить 18 відсотків, і в основному забезпечується із заробітної плати. Нарахування та сплату податку здійснюють роботодавці та фізособи-підприємці. До слова податок на доходи фізичних осіб є одним із бюджетоутворюючих – 218,1 млрд.грн. Цей податок складає майже чверть(23,3%) податкових надходжень зведеного бюджету України за 2018 рік.
В Україні правила оподаткування податком з доходів фізичних осіб установлюються виключно на загальнодержавному рівні. Існуючий порядок зарахування податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів за місцем реєстрації фізичної особи не забезпечує справедливого розподілу надходжень до місцевих бюджетів.
Ось лише уявіть собі місто обласного значення, з якого понад 2 тисячі містян щодня їдуть працювати на завод з іноземними інвестиціями, який зареєстрований десь, наприклад, в столиці. До Києва таким чином цей завод приносить понад 30 млн гривень податків та до держбюджету понад 6 млн грн, а в саме місто - нічого. В той же час ці 2 тисячі містян щодня користуються публічним транспортом, медичними та освітніми установами, новими відремонтованими дорогами. Таких прикладів безліч. Найбільші платники ПДФО зареєстровані в столиці та у великих містах. Ця система сплати ПДФО не стимулює зростання економічної активності на місцевому рівні, а це впливає і на якість реформи децентралізації. Важлива не лише робота місцевих влад, але справедливе виконання і державою взятих на себе повноважень.
Зміна правил гри в частині порядку сплати ПДФО мала б змусити на місцевому рівні боротися за роботодавців, робочі місця, «білі» зарплати та відповідно ПДФО.
Я знаю, що Галина Васильченко пропонує внести зміни до Бюджетного кодексу та відраховувати ПДФО відповідно реального місця праці особи, і я як депутатка місцевого рівня це підтримую. Так працюють у сусідній Польщі, фінансують і території місця проживання й американці, і європейці. Так в США оподаткування доходів фізичних осіб відбувається на трьох рівнях: на державному, на рівні штатів і на місцевому рівні. Штат, в якому особа постійно проживає, має право справляти податок з усіх доходів індивіда, незалежно від того, де ці доходи було отримано. Та якщо особа проживає в одному штаті, а працює в іншому, то податок з доходів фізичних осіб справлятимуть в обох штатах, а саме з виплат, які здійснює роботодавець. Подібна система діє у Швеції. Зокрема тут належність особи до певного муніципалітету передбачає, з-поміж іншого, сплату нею муніципального податку з індивідуальних доходів від трудової діяльності. І це цілком правильно, адже муніципалітети мають бути забезпечені ресурсом, який дозволить надавати якісні публічні послуги справедливо.
Спроби проштовхнути зміни в механізмі зарахування ПДФО до місцевих бюджетів було зроблено восени 2017 року. До Верховної Ради було подано законопроект № 7051, яким пропонували запровадити зарахуванням до бюджетів громад, де постійно проживає фізична особа-платник податку. Підприємців хотіли зобов’язати постійно моніторити місце проживання своїх працівників, обчислювати, утримувати і перераховувати ПДФО в кожен бюджет відповідно до місця проживання, і надсилати звіти до відповідних територіальних фіскальних органів. Цей варіант точно не підтримали би роботодавці. Як на мене, залученими до процесу мають бути усі його учасники: і громадяни, і підприємці, і держава(наприклад в особі казначейства чи інакше).
Порядків справляння прибуткового податку є кілька, і всі вони неідеальні та потребують широких обговорень в експертних колах. Кожен з підходів має свої недоліки та переваги, та й залишити усе без змін - вкрай помилково. Гроші платника ПДФО мають надходити до його громади, він має сплачувати податком послуги, які споживає. Таким чином не відбуватиметься дисбаланс на рівні місцевих бюджетів, де податки сплачуються в одній громаді, а послуги надаються в іншій.
В цій ситуації також хотіла би відмітити низький рівень податкової культури. Хто з пересічних громадян, яких можна перестріти на вулиці, реально знає кількість відрахувань, які він сплачує протягом року? В контексті піднятого питання вище, це риторичне питання є вкрай актуальним.
Для прикладу, 15 квітня – священний день для кожного американця, бо це – останній день виплати податків. Виплата податків – один із основних обов’язків американців перед державою, а тіньовий варіант ухилення від сплати податків може дорого коштувати. В Україні ж поки занадто низький рівень культури розуміння податків, що в свою чергу точно не стимулює податкової відповідальності громадян через надання можливості самостійно здійснювати нарахування та сплату ПДФО. Варто працювати над податковою культурою, щоб у громадян не складалося враження, що у них відбирають гроші, а сплати - це справедливі відрахування, які держава та влада громад потім поверне у вигляді саме якісних соціальних послуг.
В наступних блогах поговоримо про інші наші пропозиції. Якщо є побажання та запитання, ви можете їх залишати нижче в коментарях, або підписуватися на мою сторінку у Фейсбук.
- Що чекає українську переробну промисловість та перспективи Кіровоградщини Юлія Мороз 16:10
- Водневі ініціативи в Україні: роль адвокації та GR у розбудові майбутньої енергетики Олексій Гнатенко 12:35
- Ваші гроші, ваше майбутнє: чому важливо перемогти фінансові злочини в державному секторі Акім Кібновський вчора о 21:38
- 60 днів до межі: чому ротація рятує життя і фронт Віктор Плахута вчора о 12:46
- Чого чекати від 15 серпня? Олександр Скнар вчора о 09:03
- Дистанційне управління бізнесом: приховані загрози та мільйонні втрати Артем Ковбель 12.08.2025 23:15
- Небезпечний Uncapped SAFE Note: що це таке і як інвестору не потрапити в пастку Роман Бєлік 12.08.2025 18:30
- Тіньова імперія Telegram: як право і держава приборкують анонімну свободу Дмитро Зенкін 12.08.2025 14:58
- Гра за правилами: чому відповідальність – це основа гемблінг-індустрії Михайло Зборовський 12.08.2025 12:30
- Перемовини США та рф приречені Ігор Шевченко 12.08.2025 12:27
- Зберегти код нації: особистий досвід гуцулки про українську ідентичність за кордоном Наталія Павлючок 12.08.2025 11:22
- Ваш генератор може заробляти Ростислав Никітенко 12.08.2025 10:14
- Базовая военная подготовка в вузах: права студентов и последствия отказа Віра Тарасенко 11.08.2025 22:18
- Порівняння податкових навантажень: Велика Британія vs Кіпр для IT-компаній і фрілансерів Дарина Халатьян 11.08.2025 17:41
- Енергія хорошої пам'яті Євген Магда 11.08.2025 17:20
-
Вкладник намагався відсудити у ПриватБанку 3 млрд євро за депозит 1995 року
Фінанси 24458
-
У "маркетплейсі дронів" DOT-Chain Defence виконали перші замовлення
оновлено Бізнес 7873
-
Гетманцев: Рада не планує ухвалювати закон щодо крипторезерву, НБУ проти
Фінанси 6242
-
Галина Ободець: "Українське походження товару – ще не гарантія успіху на полиці"
Новини компаній 4579
-
Шмигаль терміново зв'язався з главою Rheinmetall після його скарг на бюрократію в Україні
Бізнес 4089