20.01.2023 р. Уряд прийняв постанову № 57, якою вніс ряд змін у Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп’яніння.
Новина про прийняття вказаної постанови пролетіла великою кількістю ЗМІ, в тому числі і юридичних і, що ще більше здивувало, на офіційних сайтах деяких судів із заголовками, на кшталт «Уряд змінив порядок проведення огляду водіїв на стан сп’яніння».
Основним інфоприводом таких заголовків було викладення абзацу 1 п. 4 вказаного Порядку в такій редакції: «Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів — у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов’язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення».
Разом з тим, насправді Уряд не змінював в цій частині порядок огляду, як такий, він тільки привів його до вже діючого законодавства.
Так, ще на початку 2021 року Верховною Радою змінено ч. 2 ст. 266 КУпАП, де зазначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов’язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Тобто ч. 2 ст. 266 КУпАП містить майже ідентичну норму, яка вже діє 2 роки, тому жодної сенсації у таких змінах Уряду немає. Але така популярність вказаних змін у ЗМІ матиме позитивний ефект, оскільки зверне увагу суддів на пріоритетність відеозапису, як доказу у цій категорії справ, порівняно з показаннями свідків та виправить наявну до цього колізію (яка, авжеж і раніше мала вирішуватися на користь КУпАП, як нормативного акту вищої юридичної сили та ще й прийнятого пізніше).
При цьому, учасникам таких справ потрібно враховувати, що у випадку, якщо поліцейський посилається на показання свідків, він серед іншого має надати докази того, що засоби відеозапису не могли бути використані з певних причин. Якщо таких доказів немає, то показання свідків в такому разі є недопустими доказами, що прямо випливає з ч. 2 ст. 266 КУпАП та новоприйнятої редакції абзацу 1 п. 4 Порядку.
У моїй практиці був випадок, коли поліцейський подав до суду разом з протоколом про відмову мого клієнта від проходження огляду на стан сп’яніння відеозапис та пояснення свідків. На відеозаписі був тільки момент заповнення протоколу, а сам факт відмови водія від проходження огляду підтверджувався поясненнями свідків. У своїх поясненнях в суді, серед іншого, я акцентував на тому, що поліцейський не надав доказів неможливості здійснити відеозапис відмови водія проходити огляд. Більше того, наявність часткового відеозапису свідчить про те, що поліцейський міг здійснити відеозапис відмови водія проходити огляд, але чомусь не зробив цього, а тому пояснення свідків не можуть вважатися допустимими доказами у цьому випадку. Описана мною справа була закрита судом, а клієнта виправдано.
