Чи варто оскаржувати повідомлення про підозру та як це робити?

В яких випадках суди найчастіше задовольняють скарги захисників? Які ж порушення найчастіше допускають слідчі та прокурори? Судова практика

Ми дослідили за допомогою єдиного реєстру судових рішень успішні випадки оскарження повідомлення про підозру, знайшли публікаціі по цій тему, проаналізували наслідки оскарження підозри для кримінального провадження та приблизно порахували співвідношення позитивних та негативних рішень для сторони захисту.

На протязі 2019-2020 років судами задоволено приблизно 10% клопотань захисників про скасування повідомлень про підозру у кримінальних провадженнях.

Цей показник співпадає з дослідженнями інших дослідників та адвокатів, згідно яких він становить від 10% до 15%. Тобто, в 85-90 випадків зі 100 випадків суди відмляють захисникам у проханні скасувати повідомлення про підозру.

Давайте розберемось, чому так?

Таке право, право на оскарження  повідомлення слідчого, прокурора про підозру, в адвокатів з’явилося лише 15 березня 2018 року в зв’язку зі зміною кримінального процесуального законодавства, а саме доповненнями до  Кримінального процесуального кодексу України.

Слід згадати, що відповідні зміни до КПК України були внесені Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 року. До цього не було передбачено шляху оскаржити саме повідомлення слідчого, прокурора про підозру, можливість яку надає діючий Кримінальний процесуальний кодекс.

Суть цих змін та доповнень наступна: додано пункт 10 до частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17), якою передбачено:

„на досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:”, і далі, у пункті 10 законодавець зазначає:  „повідомлення слідчого, прокурора про підозру..”, 

проте з  суттєвим обмеженням: таке право з’являється після закінчення двох місяців з дня повідомлення особи про підозру у вчиненні злочину.

Особливо відмітимо, що ці зміни не мають зворотньої дії в часі.  Далі, в кінці нашої статті, ми наведемо і відповідну судову практику, в тому числі практику відмов захисникам в зв'язку з обмеженнями  права на оскарження підозри в часі.

У практикуючих адвокатів відношення до такого формулювання у законі склалося неоднозначне: з одного боку, нарешті з’явилася така можливість, з іншого боку, лише через два місяці з дня повідомлення особи про підозру.

Два місяці — це строк досудового розслідування, протягом якого грамотний та досвідчений слідчий може розслідувати конкретне кримінальне провадження, повідомити адвокатів про завершення досудового розслідування в цьому провадженні, надати матеріали на ознайомлення стороні захисту в порядку статті 290 КПК, а може, навіть, і встигнути скласти та  погодити з прокурором обвинувальний акт, а прокурор може й встигнути направити обвинувальний акт та реєстр матеріалів до суду, таким чином, згідно статті 3 КПК закінчити досудове розслідування. В цьому випадку, сторона захисту, якою є адвокати-захисники та/або підозрювані, об'єктивно не встигнуть використати своє право на оскарження підозри.

Отже, таким правом, на оскарження підозри, сторона захисту зможе скористатися тільки у разі, якщо слідчий з якихось причин  не завершив досудове розслідування за два місяці, відповідно і прокурор не направив справу до суду. Чому законодавець вдався саме до такої конструкції? Це цікаве питання, але воно виходить за рамки нашої статті.

Скільки взагалі було розглянуто клопотань адвокатів за данними єдиного судового реєстру?  Ми знайшли дані, в яких підрахована цифра – це близько півтори тисячі спроб оскаржити повідомлення про підозру (звісно, відлік починаємо з дати появи такої законодавчої можливості у КПК України)

Що слугувало підставами для оскарження повідомлення про підозру?  На які порушення посилалися захисники?

Найчастіше це були  порушення вимог статей 276–278 КПК України. Поширеними причинами оскарження є і зміст самої підозри (необгрунтована підозра) і невірна правова кваліфікація злочину. Крім цього, іншими підставами оскарження, за данними реєстру, є порушення порядку вручення повідомлення про підозру.

Нагадаємо, що оскарженню підлягають підозри, складені після 15 березня 2018 року, тобто після набуття чинності відповідними змінами та у кримінальних провадженнях, повідомлення про злочин в яких внесено до ЄРДР після цієї ж дати - 15 березня 2018 року, тобто з 16 березня 2018 року.

Раніше, ще до появи такого правового інституту в чинному КПК, в судовій практиці можна знайти та нарахувати з декілька десятків випадків скасування підозри. Найчастіше повідомлення про підозру оскаржувалися окремо, під час досудового розслідування. Однак є випадки оскарження при обранні або продовженні запобіжного заходу і під час підготовчого судового засідання та разом із розглядом питання про повернення обвинувального акту.

Що ж у цьому контексті мають просити адвокати у слідчого судді? Здавалося б, це таке очевидне питання, однак, проаналізувавши практику, ми зможемо знайти  багато самих різних формулювань прохальної частини.

На нашу думку, „скасувати повідомлення про підозру” — це вірне формулювання, яке потрібно просити в скарзі сторони захисту у слідчого судді.

Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, з винесених слідчими суддями 100% судових рішень про скасування повідомлень про підозру 20% становлять ухвали апеляційної інстанції та 80% — ухвали слідчого судді. Як ми наводили на початку статті, було задоволено близько 1/10 скарг до слідчих суддів у судах першої інстанції про скасування повідомлень про підозру. Крім цього, винесено ухвали апеляційними судами, якими рішення слідчих суддів про скасування підозри залишені в силі. У декільках випадках суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції про відмову в скасуванні підозри і самостійно його скасував.

В яких випадках суди найчастіше задовольняють скарги захисників?

Одна з  підстав для скасування — відсутність вагомості доказів на обґрунтування підозри. Але це дискусійне питання, тому що за логікою КПК слідчий суддя досліджує не самі докази, а лише їх наявність та вагомість.

Приклади позитивних для захисту судових рішень з реєстру: №759/4471/19, №404/8582/18, №263/11808/18, №761/46948/19 та інші. Підстави оскарження, згідно цих рішень: порушення строків досудового розслідування, вручення неуповноваженою особою, вручення без внесення запису до Єдиного реєстру досудових розслідувань, порушення процедури виклику і вручення.

Щодо вищенаведеного дискусійного питання дослідження не доказів, а лише наявності та вагомості доказів. На даний час існує неоднозначна судова практика, протилежна за своїми висновками. Можемо стверджувати, що слідчі судді по різному  визначаються з предметом перевірки: давати все ж таки оцінку доказам при оскарженні підозри на стадії досудового розслідування чи аналізувати обґрунтованість підозри або ж звертати увагу виключно на процесуальні порушення під час вручення повідомлення про підозру.

Які ж порушення найчастіше допускають слідчі та прокурори?

Так, у справі №263/11808/18 слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру вручене до внесення даних про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, в описовій частині повідомлення про підозру зазначений один слідчий, а після опису фактичних обставин міститься підпис іншого слідчого, який не складав повідомлення про підозру.

Також апеляційний суд звернув увагу на те, що спосіб вручення повідомлення про підозру (шляхом надіслання поштою) є незаконним. Суд першої інстанції не побачив порушень під час складання та вручення повідомлення про підозру й залишив скаргу захисника без задоволення.

У справі №759/4471/19 суд дав оцінку доказам, перевірив наявність обов’язкових реквізитів, обставин, які підлягають доказуванню. Слідчий суддя встановив, що повідомлення про підозру не містить часу та місця вчинення кримінального правопорушення. Також у змісті повідомлення про підозру були відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, підтверджені доказами, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваної особи. Слідчий суддя взяв до уваги те, що слідчий не допитав підозрюваного у справі; не розглянув клопотання захисту про допит осіб; не виконав ухвали слідчих суддів про зобов’язання слідчого розглянути клопотання захисту; не ознайомив захист із матеріалами кримінального провадження.

Крім вищезазначеного, у цьому рішенні слідчий суддя встановив, що орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру чітко не вказав на беззаперечність фактів, викладених у тексті повідомлення та не посилався на зібрані у зв’язку із цим докази.

Зокрема, в ухвалі вказано: “Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині”.

Врахувавши перелічені порушення, слідчий суддя задовольнив скаргу та скасував повідомлення про підозру.

У справі №761/8619/19 слідчий суддя теж дав оцінку доказам, якими підтверджується підозра, та визнав, що вона є необґрунтованою. У цій справі захист надав інші докази, які спростовують підозру. Спочатку слідчий суддя перевіряв процесуальний порядок вручення повідомлення про підозру, яке слідчий надіслав поштою. Суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру здійснено в порядку, передбаченому в КПК, однак зміст такого повідомлення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Крім наведених вище рішень та аналогічних їм за мотивувальною частиною рішень, ми побачили в реєстрі судових рішень багато рішень, в яких слідчі судді відмовляються надавати оцінку обґрунтованості підозри та доказам, на яких вона базується.

Багато відмов стосується випадків подання скарг у кримінальних провадженнях, які внесені до ЄРДР до 16.03.2018. Адже тільки з 16.03.2018 захист дістав можливість оскаржити повідомлення про підозру, а вказані зміни не мають зворотної дії в часі (№442/8669/17,  №635/931/18, №611/539/18 та інші)

Приклад з рішення: „Враховуючи, що підозрювана оскаржує повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, повідомлення про злочин в якому внесено 01 лютого 2018 року, тобто до 15 березня 2018 року, дати з якої набули чинності положення КПК України в частині оскарження повідомлення про підозру, суд відмовляє в задоволенні вимог про скасування повідомлення ОСОБА_1 про підозру в кримінальному провадженні”

Якщо раніше рішення слідчих суддів про скасування повідомлення про підозру були винятками, то позитивні судові рішення почали створювати проблеми для слідчих і прокурорів. Проте, на даний час, слідчі органи та прокурори вже готові до можливого скасування підозри слідчим суддею.

Важливо: КПК не забороняє прокурору або слідчому скласти та повторно вручити повідомлення про підозру особі в цьому ж кримінальному провадженні ще раз, як і змінити вже вручену підозру.

Склалася практика, коли після скасування підозри слідчий усував недоліки попереднього повідомлення та вручав його підозрюваній особі знову. Іноді, в сприятливому для сторони випадку, навіть, вручав таке ж саме повідомлення, як і те, що було скосовано.

Саме тому існує думка про неефективність оскарження підозри, до того, скарженням підозри, начебто передчасно розкривається стороні обвинувачення стратегія та тактика захисту.

Є чималий позитив у скасуванні повідомлення про підозру, тому що скасування статусу підозрюваного відкриває можливість скасувати запобіжний захід, в тому числі скасувати тримання під вартою, домашній арешт, повернути грошову заставу і припинити заходи забезпечення кримінального провадження, якими можуть бути арешт майна, відсторонення від посади.

Крім цього, за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності можна отримати відшкодування з державного бюджету та у перспективі домогтися позитивного рішення за скаргами у ЄСПЛ.

Також, скасування підозри хоча б один раз, зміцнює позицію захисту під час розгляду кримінального провадження по суті. Скасування  підозри, навіть з подальшим її повідомленням знову, може вплинути на внутрішнє переконання суду, породити сумніви, бо якщо підозра була необґрунтованою під час досудового розслідування, то чи в рамках чинного законодавства проводилося усе досудове розслідування? 

Рішення ЄСПЛ „Коробов проти України” чітко зазначає, що існування сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування „поза розумним сумнівом”, який застосовується у кримінальних провадженнях.

Тому, підсумовуючи, зробимо висновок про те, що незважаючі на невелику статистику задоволених скарг, захисникам варто подавати до суду такі скарги та намагатися оскаржувати повідомлення про підозру.

Автори: Колесник Ганна, Свєтлічний Ігор