Актуальна практика угод про неконкуренцію

В сучасному світі дуже актуальною стала проблема законодавчого врегулювання угод про неконкурецію.

В сучасному світі дуже актуальною стала проблема законодавчого врегулювання угод про неконкурецію, особливо враховуючи той факт, що права працівників захищені трудовим законодавством та Конституцією України, а права роботодавців не врегульовані на законодавчому рівні.

Беручи до уваги практику судів України, майже 90% справ стосовно неконкуренції відмовлені судами на користь працівників, але цю проблему реально вирішити і вона досить не складна. Роботодавцям необхідно лише відповідально віднестись до укладання Договору (Угоди) про не конкуренцію з працівником, враховуючи деякі особливості.

По-перше – хочу розповісти найпоширеніші помилки, які допускаються при укладенні угоди про не конкуренцію:

1. В більшості випадків Угоду прив’язують до інших договорів (наприклад: як додаткову угоду до Трудового договору або договору про нерозголошення конфіденційної інформації та конфіденційної таємниці).

2. Не вказують конкретні види діяльності на які розповсюджується дія Угоди, а вказують всі види діяльності зазначені в КВЕДі підприємства, установи, організації тощо.

3. Чітко не визначається територія на якій буде діяти Угода.

4. У багатьох  компаніях Угода про не конкуренцію складається одна під всіх працівників.

5. Працівнику Угодою надають лише обов’язки, і забувають про той факт, що Угода про не конкуренцію з працівником має цивільно-правових характер.

6. Не залишають можливості працівнику вийти з Угоди достроково.

По-друге – давайте розглянемо як саме необхідно оформляти Угоду про неконкуренцію для її дії в реалії.

Насамперед  хочу звернути увагу, що угода про не конкуренцію не закріплена на законодавчому рівні, тому для її дії на практиці, вона повинна містити в собі чіткі  визначення.

1. Угоду про неконкуренцію необхідно укладати окремо від всіх інших договорів, так як скасування договору до якого вона прив’язана, з будь-яких підстав, автоматично скасовує угоду з нею пов’язану.

2. Необхідно вказувати коли угода починає діяти (наприклад: договір починає діяти з моменту припинення трудового договору або з моменту підписання трудового договору та на протязі 1 року після припинення дії трудового договору, чи договір починає діяти з моменту припинення трудового контракту, з завчасним попередженням або без такого; договір починає діяти, якщо працівник був звільнений з поважних причин після випробувального терміну тощо).

3. На якій території буде діяти угода (регіон, район, область. Наприклад: Одеса та Одеська область) так як поширити дію на всю територію  України це порушення права на працю, конституційного права.

4. Строк дії угоди повинен бути розумним ( зазвичай становить від декількох місяців до декількох років, але в більшості випадків 1 рік з дня звільнення).

5. Необхідно чітко визначити на які види діяльності буде розповсюджуватись Угода (Найчастіше у КВЕДі компаній зазначена більша кількість напрямків діяльності, ніж ті, якими вони займаються насправді, тому виникає питання – навіщо забороняти працівнику займатися тим, що не буде складати конкуренцію колишньому роботодавцю.

6. Складати угоду про не конкуренцію необхідно під категорії працівників окремо (враховуючи посаду, обов’язки, рівень доходів, стосунки з клієнтами компанії, бо навіть кількість напрямків діяльності в компанії можуть вплинути на зміст і форму Угоди та визначити порядок переуступки Угоди.

7. Не забувати, що Угода про не конкуренцію з працівником є цивільно-правовим актом, тому важливо, щоб виконавець договору про неконкуренцію мав не лише обов’язки а і права, тобто отримував винагороду за своє утримання від зайняття своєю професійною діяльністю. Це може бути єдиний платіж після припинення співпраці, після спливу терміну дії угоди, бонуси до платежів за основним договором, нова посада з платнею за додаткову відповідальність, підвищення заробітної платні тощо ( і ОБОВ’ЯЗКОВО цей/ці платежі повинні документуватись окремо від інших)

8. Також необхідно залишити працівнику можливість вийти з угоди шляхом сплати штрафу, перекупки клієнтів тощо.

Одже, підсумовуюче вище сказане, можна дійти висновку, що правильно укладена Угода про неконкуренцію з чіткими визначеннями, надасть можливість кожній із сторін займатися своєю справою, не порушуючи моральні принципи неконкуренції, норми трудового Законодавства та Конституції України.