Виживуть тільки пристосуванці. Як стати "своїм" в еміграції

Усіх мігрантів об'єднує одне - необхідність звикнути жити в новій культурі, з новими правилами та порядком. Далі - 7 кроків для лагідної інтеграції

За даними ООН, кількість біженців у світі досягла 110 мільйонів. Більше 8 мільйонів з них - українці, що змушені були виїжджати внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Опинившись серед них,  я на власному досвіді пройшла ( і досі проходжу) всі проблеми та мінуси життя в еміграції. Тому  знаю з чим стикаються біженці у новій для себе реальності. 

21 березня 2022 року о 5 ранку я поїхала до Німеччини (Нижня Саксонія) “у безпечне місце на місяць” разом з подругою та її двома дітьми. Місяць минув, а згодом другий, третій…. Сьогодні, через півтора роки, озираючись назад, я усвідомлюю, що не лише обирала місце безпечніше за рідний Київ, але бачила в цих умовах більше можливостей, новий досвід та знання. 

Втім, попри значну допомогу та можливості опинитись у відносно хороших умовах, я проходжу усі труднощі звичайного мігранта: психологічний тиск, депресію, розгубленість, відторгнення всього незвичного, бажання повернутися додому. Люди які пройшли переїзд в іншу країну стверджують, що на інтеграцію, зазвичай йде 5-7 років. Але я переконана, що навіть глибоке занурення у німецьке суспільство, отримання роботи та знання мови, звичок і ментальних особливостей, не зробить з мене німкеню. Я залишаюсь українкою у будь-яких країнах, попри перспективи  та здобутки.   

Тим не менше, я хочу бути частиною суспільства і мати можливості. Тому вже зараз ділюся базовими кроками, які потрібні, щоб почати жити своє життя, помічати красиве у новій країні, в якій живеш, та найголовніше - ставити перед собою нові цілі. 

Крок 1. Адаптація у новій країні триває від півроку до року. За цей час людина може пройти всі стадії прийняття: заперечення - злість - торг - депресія - прийняття. На людей, що тікають від війни або небезпеки на Батьківщині, ще можуть також  тиснути відчуття провини,  що вам вдалося виїхати, а комусь ні, за недостатню діяльність, підтримку своєму народові, за радість, за нове життя (список можна продовжувати). Але цей шлях треба пройти, щоб прийняти нову для себе реальність і почати будувати новий розділ життя.  Перше завдання якраз і полягає у тому, що для прийняття нових обставин, потрібно пройти шлях “від людини на лаві підсудних” до людини, яка за тих, чи інших обставин, опинилась в чужій країні

Додам, що часто, залишивши все на Батьківщині, нам важко повертатись до перших сходинок. Але, варто не забувати, що кожна людина починає не з нуля. З нами завжди будуть попередній досвід, освіта, навички. І це все можна і потрібно використовувати, досягаючи нових цілей. Головне - мати бажання і ціль. 

Крок 2. Вивчайте мову країни, де ви плануєте прожити певний період часу. Особливо, якщо ви у країнах, де англійська (якою здебільшого володіють українці)  не є державною мовою.  Звісно ви можете бути спеціалістом в IT сфері та  використовувати англійську, як міжнародну мову спілкування в цій сфері, але вивчення локальної мови, не лише відкриває більше можливостей для працевлаштування,  а також допомагає в пошуках партнерів, друзів, пізнанні менталітету та просто побутовому щоденному спілкуванню. Мені пощастило потрапити на інтеграційні курси у групу хорошої викладачки, корінної німкені. Я маю можливість не просто вчити німецьку мову, її історію та звичаї, а й вивчати крос-культуру. Простими словами - менталітет. 

Крок 3. Вивчайте крос-культуру країни, де живете. Це необхідно, щоб адаптуватися до нового середовища і зрозуміти як діє бюрократія, що потрібно роботодавцеві, які умови праці, як у цій країні ведуть бізнес, яка система податків, як люди дружать і яка їх модель поведінки. 

Наприклад, США, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Великобританія, Чеська Республіка належать до лінійно-активний моделей крос-культури.  Для таких країн найголовніше - вміння грати за правилами, дотримання законів, спільні цінності та орієнтація на них, пунктуальність. Емоції та міжлюдські стосунки мають чіткі межі. У вищезгаданих країнах робота і особисте життя або дружба це різні речі. Німці не вислуховуватимуть ваші депресивні скарги, а відразу дадуть контакти психолога.  Шведи, до прикладу, попри стереотип закритої нації, полюбляють ввічливі “small talk”, під час яких вони скаржаться на погоду, запитують про новини в країні та цікавляться твоїм самопочуттям. Народи південних країн (Італія, Іспанія)  щиро потеревенять з вами про життя, адже особисті контакти для них значно важливіші строгих протоколів.

Крок 4. Перестаньте боятися бюрократію! Для іноземців кожна країна має ускладнені процедури. Те, що в Україні видавалось нам легким для іноземця в нашій країні може видатись бюрократичним пеклом. Просто прийміть правила гри як такі і життя одразу зверне у спокійніше русло. Взагалі, “прийняття”  - це ключове в нових умовах. Систему змінити або зламати дуже важко. Це реально коли ви вже матимете якийсь вплив у суспільстві і знатимите всі важелі дії. А до того часу -  просто усвідомте, що в країні, де ви зараз живете діють такі закони і значно простіше бути їх частиною.

Крок 5. Вчіться! Всьому і скрізь. 

Як правильно комунікувати. Кожна країна має свої правила. Наприклад, у Німеччині на інтеграційних курсах цілий рік вивчають як правильно листуватися з людьми (державними органами, приватними установами, з сусідами, писати скарги). Це важливо, бо комунікація у цій країні відбувається тільки через листи.

Як вести бізнес у країні. Приїжджаючи закордон, українці часто хочуть бути приватними підприємцями: відкрити кафе або ресторан, вести блог, фотографувати людей або відкрити косметичний кабінет. Але спочатку ця ініціатива може бути невдалою. Чому? Тому що кожна країна має свої закони і податкову систему, які не можна обходити. 

На прикладі тієї ж Німеччини, якщо ваш заклад передбачає упаковку замовлень, то на це є особливий податок, якщо плануєте розливати алкогольні напої - ліцензію, приміщення має підходити під ресторан або кав’ярню (комісія перевірить). Якщо ви плануєте продавати свій товар, то варто пам’ятати про реєстрацію ТМ на території Євросоюзу, сертифікати якості, відповідність принципам сталого розвитку тощо.  У Швеції для відкриття бізнесу вам необхідно буде пройти спеціальне навчання. Наприклад, для відкриття магазину квітів, вам необхідно завершити курси флориста. В Іспанії, відкриваючи кафе, варто усвідомити, що місцеві дуже прив'язані до власної кухні та погано сприймають “нові смаки”, тому краще детально вивчити ринок.  Кожна країна має спеціальні програми, стипендії, гранти. Наприклад, Джобцентр (в Україні це Центр зайнятості) у Німеччині може виділити 5 тисяч євро на розвиток вашого бізнесу (створення Інстаграм-сторінки, сайту). Але за умови, якщо ви маєте цілком реалістичний бізнес-план. 

Як знайти хорошу роботу. Цікавтеся як правильно написати резюме, щоб звернути увагу на свій досвід. Які податкові класи існують. Нюанси контрактів.

Підвищуйте свою кваліфікацію на онлайн-курсах зрозумілою для вас мовою. Сертифікати можуть вплинути на вашу зарплату у кращу сторону. 

Крок 6. Будьте гнучкими. У вас є основна спеціальність і ви можете ще назвати паралельні професії, де ці навички можна застосувати. Не обмежуйтесь однією професією. Наприклад, ви працюєте журналістом. У новому для себе світі ви можете бути фахівцем з комунікації, працівником громадської організації або соцпрацівником, фахівцем із соціальних мереж, маркетологом. Не вистачає знань? Дивіться пункт 5. Якщо у вас є хобі або інша сфера, якою ви цікавитеся, розвивайте свої навички і там. Наприклад, зі мною на інтеграційних курсах навчається юристка із Харкова, яка у Німеччині стала кондитером. Вона своє хобі перетворила на хороший бізнес. 

Взагалі, гнучкість - це найнеобхідніший навик сьогодення. 

Крок 7. Інтегруйтеся. Запишіться в спортзал, на йогу чи пілатес, на танці, у місця куди ходять громадяни країни, до якої ви приїхали. Знайомтеся із сусідами. Навіть якщо ви не дуже добре знаєте мову, це краще, ніж прожити в країні кілька років і бути ізольованим. Крім того, європейці значно поблажливіші, ніж українці. Європейці переважно поблажливі щиро радіють вашим намаганням. Вони хвалять навіть за мінімальне знання їхньої мови і залюбки поспілкуюся на вашому рівні. А ще комунікація з громадянами країни допомагає знайти потрібні контакти: лікарів, шкіл і дитячих садочків, потенційних роботодавців, друзів. 

Прийшов час подивитися в обличчя реальності: “просто пересидіти” - вже не варіант. Всі ці кроки потрібно робити, навіть якщо ви не збираєтеся залишатися на завжди у країні свого тимчасового перебування. Пам’ятайте: ви накопичуєте життєвий досвід. І всі етапи, які ви переживаєте вчать адаптовуватися до нової реальності. А вона у нас часто змінюється. 

Життя не потрібно ставити на паузу. Його потрібно жити.